Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 березня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - Боднар О.В.

суддів - Кеміня М.П., Готри Т.Ю.

при секретарі - Чейпеш С.І.

з участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1, що діє від імені ОСОБА_4, на заочне рішення Міжгірського районного суду від 16 січня 2015 року справу за позовом ОСОБА_4, до ОСОБА_2, треті особи: Колочавська сільська рада, Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго", про усунення перешкод у користуванні під'їзною дорогою загального користування, -

ус т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому на підставі ст.ст. 381, 386 ЦК України, ст.152 ЗК України просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належними йому на праві власності земельною ділянкою та розташованим на ній житловим будинком, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом демонтажу встановленої ОСОБА_2 огорожі на дорозі загального користування шириною 3 м по всій її довжині; заборонити відповідачу встановлювати на зазначеній дорозі будь-які предмети, розміщення яких не передбачено на дорозі загального користування, та створювати інші перешкоди у користуванні нею.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач, починаючи з 1990 року почав самовільно розширювати межі своєї земельної ділянки за рахунок дороги загального користування, яка слугує під'їздом до його садиби, шляхом встановлення на ній огорожі, внаслідок чого її ширина зменшилася з 3 м до 1 м.

Ухвалою Міжгірського районного суду від 18 листопада 2014 року до участі в справі в порядку ч.3 ст.45 ЦПК України були залучені відділ містобудування та архітектури Міжгірської РДА та відділ Держземангенства у Міжгірському районі, а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Колочавську сільську раду Міжгірського району (а.с. 51).

Ухвалою цього ж суду від 09 грудня 2014 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» (а.с. 66).

Рішенням Міжгірського районного суду від 16 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд першої інстанції незаконно розглянув справу без участі позивача, який не подавав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вказує на те, що суд помилково дійшов висновку, що даний спір між сторонами вирішений Колочавською сільською радою, що відображено в рішенні № 3 від 15 січня 2015 року, та не застосував до відносин між сторонами ч.2 ст.158 ЗК України, оскільки вирішення такого спору не віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, а є обов'язком суду.

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачу на підставі рішення Колочавської сільської ради від 28 серпня 1997 року передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 0,2699 га. Позивачем був отриманий державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 022698 від 29 червня 2001 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 295 (далі - державний акт) (а.с. 9).

З плану зовнішніх меж земельної ділянки, що міститься у державному акті, виданому позивачу, вбачається, що з земельною ділянкою позивача межують, зокрема, землі відповідача ОСОБА_2 (від Б до В) землі загального користування (дорога) (від А до Б) шириною 3 м та землі державної власності (електростанція) (від А до Д).

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є користувачем земельної ділянки площею 0,25 га в межах населеного пункту АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку (а.с. 101).

Із кадастрового плану земельної ділянки та збірного кадастрового плану суміжних землевласників і землекористувачів, що міститься у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 вбачається, що вказана земельна ділянка межує з земельною ділянкою позивача (від А до Б) та дорогою із заїздом від центральної автодороги довжиною 31,24 м (від Б до В) (а.с. 37-38). Ширина дороги на плані не зазначена. На цьому плані також не зазначено прилягання межею земельної ділянки, яка обслуговує електророзподільну станцію і власником якої є ПАТ «Закарпаттяобленерго» Міжгірський РЕМ. У зв'язку із розглядом спору зазначений проект землеустрою Колочавською сільською радою не затверджений.

Спір, що виник між сторонами був розглянутий Колочаською сільською радою та 15 січня 2015 року було прийнято рішення № 3, яким затвердджено розміри під'їзної дороги шириною 3 м, яка пролягає до садиби ОСОБА_5, зазначивши про необхідність з боку огорожі РЕМ відступити 50 см, з боку землекористувача ОСОБА_2 - по необхідності для забезпечення відповідної ширини під'їзної дороги.

Зобов'язано ОСОБА_6 облаштувати під'їзду дорогу за власний рахунок (а.с. 122).

Суд першої інстанції правильно встановив суть спору, який полягає у тому, що позивач не може скористатись під'їздом до своєї земельної ділянки та житлового будинку, в місці де такий під'їзд зазначено у його державному акті, оскільки відповідач відмежував свою земельну ділянку на такій відстані від огрожі земельної ділянки електропідстанції, що унеможливлює проїзд автомобілем і гужовим транспортом, оскільки від огорожі земельної ділянки електропідстанції є крутий схил. Тому реальної ширини 3 м для проїзду не має, а фактично існує пішохідний прохід.

Проте, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки спір вирішено Колочавською сільською радою.

Колочавська сільська рада як розпорядник земель комунальної власності, встановила розміри під'їзної дороги до земельної ділянки позивача, порядок та умови її облаштування та визначила обов'язки сторін.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_4, просив зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні дорогою загального користування шириною 3 м. шляхом демонтажу встановленої ним огорожі по всій її довжині.

Ці вимоги відповідають передбаченим ст.152 Земельного кодексу України способам захисту прав на земельні ділянки, а тому підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні цих вимог підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині рішення про їх задоволення.

В той же час вимоги позивача заборонити відповідачу на дорозі загального користування шириною 3 м, по всій її довжині розміщувати огорожу, будь-які інші речі, розміщення яких не передбачається на дорозі загального користування, та створювати інші перешкоди у користуванні нею до задоволення не підлягають, оскільки відповідно до ч.1 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а не вимагати заборони порушень, які не існують, а можуть виникнути у майбутньому.

Що стосується приєднаних до матеріалів справи разом із запереченнями ОСОБА_2 на апеляційну скаргу письмових документів: свідоцтва про право власності на земельну ділянку, свідоцтва про право власності на житловий будинок, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку та житловий будинок (а.с. 145-151), то відповідно до ч.2 ст.131, ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не приймає їх до уваги, оскільки зазначені документи були отримані відповідачем 02 лютого 2015 року, після ухвалення рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307-310, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє від імені ОСОБА_4, задовольнити частково.

Заочне рішення Міжгірського районного суду від 16 січня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Колочавська сільська рада, Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго", про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні дорогою загального користування шириною 3 м шляхом демонтажу встановленої ним огорожі по всій її довжині та не чинити перешкод у користуванні зазначеною дорогою.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і :

Кемінь М.П. Боднар О.В. Готра Т.Ю.