Справа №2-575/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2008 року Жовтоводський міський суд у складі:
головуючого судді: Чепурнова Д.В.
при секретарі: Кіняк Т.Ю.,
з участю позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: ОСОБА_2
представника третьої особи
ВЖРЕО в м. Жовті Води: Іванісова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Жовтоводське виробниче житлово-ремонтне експлуатаційне об'єднання,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому вказує, що 14 листопада 2007 року та 18 січня 2008 року з вини відповідача ОСОБА_2 яка проживає в квартирі АДРЕСА_2 було залито квартиру АДРЕСА_1, власником якої є позивач. Актами від 14 листопада 2007 року та 18 січня 2008 року було встановлено, що затоплення перший раз відбулося внаслідок забруднення стояку холодної води між квартирами 25 та 22, другий раз - внаслідок розлиття води на підлогу в кухні квартири 25, де мешкає відповідачка. В результаті залиття квартири 22 в будинку АДРЕСА_1 позивачу завдана матеріальна шкода у розмірі 334 грн. Випадок залиття квартири завдав позивачу моральної шкоди, так він є інвалідом 2-ої групи, позивач переживає побутові незручності, затоплення вимагає від нього проведення ремонту, що тягне, як наслідок, докладання додаткових зусиль для організації свого життя, спричинену моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 1000 грн.
У зв'язку з наведеним позивач просив стягнути з відповідача 334 грн. - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, 250 грн. - за надану правову допомогу, 30 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У відкритому судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідачка позовні вимоги не визнала, посилаючись на відсутність її вини в спричиненні матеріальної шкоди позивачу.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ВЖРЕО в м. Жовті Води проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Суд вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка та вивчивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом були встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 і мешкає в ній (а.с. 4-6).
Відповідачка ОСОБА_2 мешкає в квартирі АДРЕСА_2, яка розташована безпосередньо над квартирою позивача. В квартирі також зареєстровані її доньки ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також малолітні онуки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Відповідачка відповідно до рішення виконкому Жовтоводської міської ради № 479 від 28 вересня 2006 року призначена опікуном над малолітніми онуками ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Доньки відповідачки в квартирі фактично не проживають. Квартира знаходиться у комунальній власності (а.с. 14).
22 червня 2007 року з відповідачкою було укладено договір про надання населенню житлово-комунальних послуг (а.с. 30).
14 листопада 2007 року квартира позивача була пошкоджена шляхом затоплення, яке сталося через те, що був забитий стояк між квартирами 22 та 25 в будинку АДРЕСА_1, а 18 січня 2008 року через те, що в квартирі 25 було розлито воду на підлогу у кухні (а.с. 7, 8). Вартість відновлювального ремонту квартири позивача відповідно до локального кошторису складає 334 грн. (а.с. 9, 10).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 (слюсар аварійної бригади ВЖРЕО в м. Жовті Води) вказав суду, що при виході за заявкою позивача за фактом затоплення його квартири було встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 у ванній кімнаті було розлито воду. Двері в квартиру відкривала донька відповідачки.
Відповідно до п. 5.2 договору про надання населенню житлово-комунальних послуг від22 червня 2007 року відповідачка зобов'язана дотримуватися вимог «Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій. Своєчасно інформувати представників виконавця послуг, що обслуговує будинок про виявлені несправності елементів квартир, будинку.
Відповідно до ст. ст. 64, 177 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території. П. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року з подальшими змінами покладає на наймача квартири обов'язок використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм права, суд приходить до висновку, що на відповідачці лежить обов'язок по належному контролю за використанням системи водопостачання та користування водою усіма особами, які проживають у її квартирі, та вживати дії щодо ліквідації виявлених несправностей.
В силу п. 5.З.З. Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року причинами, що порушують роботу водопровідно-каналізаційної системи, зокрема, є несвоєчасне усунення протікання, випадкових засмічень, а також несвоєчасне проведення профілактичних робіт (оглядів, прочищень).
Саме відсутність належного контролю по виявленню протікання в квартирі відповідачки та необережного користування водою малолітніми онуками призвело до затоплення квартири позивача, що розташована поверхом нижче.
Забезпечення належного контролю за користуванням водопровідною системою онуками в квартирі відповідачки було б надійною гарантією попередження аварійної ситуації, яка сталася і призвела до затоплення квартири позивача і як наслідок
спричинення матеріальної шкоди у розмірі 334 грн. яка повинна бути відшкодована відповідачкою.
Так відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Посилання відповідачки на ті факти, що її не було вдома в момент обстеження квартири та про те, що невелика кількість води не може затопити квартиру позивача не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки дані обставини спростовуються показаннями свідків та суперечать іншим письмовим доказам, які містяться в матеріалах справи, а тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Проаналізувавши доводи позивача, суд вважає доказаним наявність у позивача моральних страждань, пов'язаних із залиттям його квартири. Так позивач є інвалідом II групи, переживає побутові незручності, затоплення вимагає від нього проведення ремонту, що тягне, як наслідок, докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Однак до суми 1000 гривень спричиненої моральної шкоди, суд відноситься критично, і вважає, що моральна шкода у розмірі 100 гривень є реальною з врахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 грн. 00 коп., та судового збору у розмірі 59 грн.50 коп. на користь держави.
В той же час суд не знаходить підстав щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу у розмірі 250 грн. Так ч.1 ст. 88 ЦПК України передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат ст. 79 ЦПК України відносить, зокрема, і витрати на правову допомогу. Відповідно до п.п.3, 4 Інструкції про оплату юридичної допомоги, яка надається адвокатами громадянам, підприємствам, установам, організаціям і кооперативам, затвердженої Мін'юстом СРСР від 10 квітня 1991 року угода про характер та обсяг прийнятого адвокатом доручення, про розмір оплати юридичної допомоги та інших видах розходів, пов'язаних з виконанням доручення, оформлюється реєстраційною карткою, яка підписується адвокатом та особою, яка звернулася за допомогою. Плата за юридичну допомогу (крім валютних надходжень) вноситься в касу або на поточний рахунок юридичної консультації (іншого об'єднання) у відділенні відповідного банку. Наявність у справі довідки про отримання адвокатом від позивача 250 грн. за надання правової допомоги (а.с. 13) не є тим письмовим доказом в розумінні аналізу вищевказаних норм права, що підтверджує отримання адвокатом грошових коштів за надання правової допомоги.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 64, 177 Житлового кодексу України, Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року з подальшими змінами, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року з подальшими змінами, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 158, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Жовтоводське виробниче житлово-ремонтне експлуатаційне об'єднання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 334 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, 100 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та понесені ним витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., - всього 464 грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 59 грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до Жовтоводського міського суду у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про намір оскаржити судове рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.