ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р.                                                                       Справа № 908/5006/14  

                                                    Колегія суддів у складі:

        головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя  Хачатрян В.С.

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю

прокурора – Омельченко О.С. (посвідчення №030961, від 22.12.2014 року),

представників:

позивача – не з’явився ,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№696З/1-12) на рішення господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі №908/5006/14

за позовом Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - позивач – Маріупольський міжрайонний відділ Управління Державної служби охорони при Головному Управління МВС України в Донецькій області Донецька область, м. Маріуполь,

до Приватного акціонерного товариства “АзовЕлектроСталь” Донецька область, м. Маріуполь

про стягнення 357152,52 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення з відповідача 357152,52 грн. основного боргу за договором № 2520/Мр/249АЄСр від 20.09.2010 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі №908/5006/14 (суддя Попова І.А.) позов задоволено.

Відповідач з рішенням господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі №908/5006/14 не погодився, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права. Подав апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 24 грудня 2014 року у справі №908/5006/14 скасувати, винести нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Відповідач надав доповнення до апеляційної скарги (вх. №2027, від 10.02.2015 року), в якому просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Позивач надав клопотання (вх. №3159, від 25.02.2015 року), в якому просить розглядати справу № 908/5006/14 без участі представника Маріупольського МВДСО. Позивач надав відзив (вх. №3160, від 25.02.2015 року) на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2014 року по справі 908/5006/14 залишити без змін.

В.о. прокурора міста Маріуполя надав відзив (вх. №3866, від 10.03.2015 року) на апеляційну скаргу відповідача, в якому вважає прийняте господарським судом Запорізької області рішення по даній справі обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області, яким задоволено позов прокурора м. Маріуполя від 18.12.2014 року по справі №908/5006/14 без змін.

Відповідач надав клопотання (вх. № 4136 від 13.03.2015 року), в якому просить відкласти розгляд справи та продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що відповідно до вимог статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю його представника (з причин пов’язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК України, з числа своїх працівників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов’язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 20.09.2013 року Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (правонаступником якого є позивач по даній справі, виконавець) та Закритим акціонерним товариством “АзовЕлектроСталь” (правонаступником якого є відповідач по даній справі, замовник) укладено договір № 2520/мр/249АЕСр на забезпечення громадського порядку, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на кошти отримані від замовника виконувати заходи охорони – забезпечити громадський порядок на маршрутах патрулювання, позначених на плані - схемі та контроль за виконання трудових обов’язків працівниками замовника по забезпеченню охорони майна на території підприємства ЗАТ “АзовЕлектроСталь”, у дні і години, вказані в дислокації. Розділом 4 вказаного договору сторонами узгоджено суму та порядок розрахунків, яким передбачено, що оплата замовлених послуг здійснюється замовником на умовах внесення попередньої оплати шляхом щомісячних виплат сум вказаних в дислокації (додаток № 1 до договору) в пункті 4.1 цього договору. Додатковою угодою від 14.04.2014 року до договору № 2520/Мр/249АЕСр внесено зміни, а саме: розрахунок - дислокацію вартості послуг (додаток № 1.1) вважати такою, що набула чинності з 19.00 год. 14.04.2014 року. Пунктом 2. додаткової угоди передбачено, що замовник здійснюватиме оплату охоронних послуг у порядку, обумовленому договором, шляхом щомісячного перерахування вказаних у дислокаціях сум, окремо по додатку № 1 та окремо по додатку № 1.1.

01 вересня 2014 року сторонами договору укладено додаткову угоду про тимчасове призупинення дії договору № 2520/МР з 08 год. 00 хв. 01.09.2014 року, претензій та зауважень до дій виконавця із сторони замовника відсутні. Сторони узгодили, що дебіторська заборгованість на 01.09.2014 року по договору складає 403143,36 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору №2520/Мр/249АЕСр в період з червня 2014 року по серпень 2014 року позивачем надано відповідачу послуги з охорони, про що сторонами складено акти прийому здачі виконаних робіт/послуг від 30.06.2014 року на суму 90580,84 грн., від 30.06.2014 року на суму 28470 грн., від 31.07.2014 року на суму 28470 грн., від 31.07.2014 року на суму 90580,84 грн., від 31.08.2014 року на суму 119050,84 грн., на загальну суму 357152,52 грн. Вказані акти підписані представниками сторін без зауважень.

В порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав у повному обсязі, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в розмірі 357152,52 грн.

Колегія суддів зазначає, що додаткова угода до договору від 01.09.2014 року №2520/Мр/249АЕСр підписана обома сторонами, має всі необхідні реквізити та є невід’ємною частиною договору, а отже посилання відповідача на неправомірність прийняття судом першої інстанції її до уваги є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Посилання відповідача на те, що заборгованість відсутня, що підтверджується платіжними документами, копії яких додані до апеляційної скарги, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказані платежі були здійсненні відповідачем за періоди, що передували додатковій угоді від 01.09.2014 року (а.с. 29). Дати платіжних доручень вказані до 01.09.2014 року. Додатковою угодою визнана сума залишку боргу, що не перевищує суму позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки відповідач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи, тому рішення господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі №908/5006/14 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 33, 43, 85, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі №908/5006/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.03.2015 року

Головуючий суддя                                                                    Черленяк М.І.

Суддя                                                                                           Ільїн О.В.  

Суддя                                                                                           Хачатрян В.С.