Справа № 2-а-1043/2008/2270/1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого судді Блонського В.К.
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Нетребко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, про спонукання до виплати пенсії у повному обсязі,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить спонукати відповідача виплачувати йому пенсію з 22.05.2008 року у повному розмірі.
Свій позов позивач мотивує тим, що наказом Генерального прокурора України від 22.06.2007 року № 1790 він був звільнений з роботи у Генеральній прокуратурі України у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.
Розпорядженням начальника управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, від 04.04.2008 року позивачу нараховано пенсію в сумі 28148 грн., з 01.04.2008 року. Цим же розпорядженням відповідач обмежив розмір пенсії позивачу сумою в 10000 грн. Позивач вважає рішення відповідача про обмеження розміру його пенсії зазначеною сумою незаконною, так як рішенням Конституційного суду України зміни до Закону України «Про прокуратуру», якими встановлено максимальний розмір пенсії в сумі 10000 грн., визнані такими, що не відповідають Конституції України. Крім того, позивач вважає незаконною Постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», так як вона суперечить Конституції України та нормам Закону України «Про прокуратуру», згідно яких повинна розраховуватись та виплачуватись пенсія.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, та подав в суд письмову заяву в якій просить розглянути справу за участі його представника.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що відповідач неправомірно відмовляє у виплаті пенсії позивачу в повному розмірі, так як це суперечить Конституції України, що встановлено рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.
Представник відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству, так як постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», встановлено обмеження розміру виплати пенсій сумою 10000 грн.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач на підставі наказу Генерального прокурора України № 1790 ц від 22 червня 2007 року звільнений з посади начальника Другого відділу Генеральної прокуратури України з 02 липня 2007 року у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно розпорядження відповідача від 04.04.2008 року, позивачу було розраховано пенсію в розмірі 28148, 25 грн., та одночасно визначено розмір пенсії з обмеженням в сумі 10000 грн.
П. 38 розділу 2 «внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 28.12.2007 року, № 107-6, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» доповнено реченням такого змісту: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не можуть перевищувати десяти тисяч гривень на місяць».
Тобто з 01.01.2008 року розмір пенсії призначений відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», обмежений законодавцем максимальною сумою в розмірі 10000 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ч. 2, ст. 4 Бюджетного Кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України, та Закону про Державний бюджет України.
Положення п. 38 розділу 2 «внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», до прийняття Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, такими, що не відповідають Конституції України визнані не були, відповідних рішень Конституційного Суду України немає.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому суд приходить до висновку про те, що до 22.05.2008 року, тобто до Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, підстав для виплати пенсії позивачу у повному розмірі підстав немає, так як діяла норма закону про обмеження пенсії максимальною сумою в розмірі 10000 грн.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року положення п. 38 розділу 2 «внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 28.12.2007 року, № 107-6, яким внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно ч. 5, 6 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України, у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Так як згідно ч. 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року положення статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тому положення п. 38 розділу 2 «внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 28.12.2007 року, № 107-6, втрачають чинність з 22.05.2008 року.
Аналіз наведеного, дає підставу суду вважати, що позивач, починаючи з 22.05.2008 року має право на отриманні пенсії у повному розмірі, без обмежень встановлених нормами закону, який визнаний неконституційним.
Суд не враховує посилання представника відповідача у своїх запереченнях проти позову на те, що зокрема ч. 10, постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», після прийнятого Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, знову встановлено обмеження у виплаті пенсій сумою 10000 грн., виходячи з такого.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Звуження змісту прав і свобод людини означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод-це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики. Змістовне визначення про зміст та обсяг прав і свобод людини було дано у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, а саме: зміст прав і свобод людини-це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини-це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Згідно ст. 92 п. 1 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягає ст. 50-1 Закону України Закону України «Про прокуратуру», а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, що це право як зазначено вище гарантується Конституцією України.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України «Про прокуратуру» встановлювати конкретні розміри пенсій.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про прокуратуру», є неправомірним.
За чинним законодавством розмір пенсії працівникам прокуратури визначається лише за правилами, передбаченими ст. 50-1 Закону України Закону України «Про прокуратуру», іншого закону чи нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, аналізуючи все в сукупності суд, вважає, що відповідач неправомірно відмовляє позивачу у виплаті йому пенсії у повному розмірі, тому таку відмову відповідача у виплаті пенсії позивачу у повному розмірі, слід визнати протиправною, та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому проводити виплату пенсії у повному розмірі, починаючи з 22.05.2008 року.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 22, 46, 64, 92 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, по невиплаті ОСОБА_2 пенсії у повному розмірі.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому проводити виплату пенсії у повному розмірі, починаючи з 22.05.2008 року.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.