УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/5371/14-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 30 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Якухно О.М.

суддів: Зарицької Г.В., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2015 року, -

встановила:

В грудні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з даним позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 27161,92 грн., витрати на експертизу в сумі 650 грн. та моральну шкоду в сумі 15000 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01.09.2013 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю сторін, внаслідок якої пошкоджено автомобіль ОСОБА_2 та заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_3.

В подальшому позивачі уточнили позов і просили стягнути зазначені суми солідарно з ОСОБА_4 та Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 28812,92 грн. заподіяної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3000 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати за розгляд даної справи в розмірі 278 грн. та 243,6 грн. відповідно. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про стягнення шкоди з МТСБУ. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що судом безпідставно не задоволено клопотання про надання часу для подачі копії посвідчення, що звільняє від оформлення полісу, та не враховано його повідомлення до МТСБУ про ДТП, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки заподіяну їм шкоду повинно відшкодувати останнє.

В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу і пояснив, що він не заперечує свою вину, однак вважає відповідальним МТСБУ, до якого він направив повідомлення про ДТП на наступний день по електронній пошті з інтернет-клубу. Доказів такого відправлення або отримання страховиком повідомлення у нього немає. Поштою письмове повідомлення відповідного зразка він не направляв, оскільки не знав вимог законодавства.

Позивачі заперечили у задоволенні скарги і вважають відповідальним водія транспортного засобу. Пошкоджений автомобіль до даного часу відремонтовано.

Представник відповідача (МТСБУ) заперечує у задоволенні скарги і пояснив, що до МСТБУ будь-які повідомлення про дану дорожньо-транспортну пригоду не надходили, в т.ч. і по електронній пошті. Надана апелянтом копія повідомлення не відповідає зразку повідомлення, затвердженого МСТБУ, не містить всіх необхідних даних та є Європротоколом, який складається у передбачених законом випадках. Зважаючи на неподання його до суду першої інстанції вважає, що він виготовлений після ухвалення судового рішення. Неповідомлення МТСБУ про страховий випадок та проведення ремонту ТЗ дає підстави для відмови у виплаті страхового випадку, оскільки на даний час неможливо з'ясувати обсяг пошкоджень та вартість відновлювальних робіт для проведення страхової виплати.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 01.09.2013 року на 4км+200м автодороги «Житомир - Могилів-Подільський відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Джилі СК» р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Фольксваген Кадді» р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля «Джилі СК» ОСОБА_3 - тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості із короткочасним розладом здоров'я.

Наявність тілесних ушкоджень та їх зв'язок із зазначеною ДТП підтверджено висновком експерта № 3201 від 31.10.2013 року (а.с.23).

15.02.2014 року слідчим відділом Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину, передбаченого ст.286 КК України (а.с.6-7).

З даної постанови вбачається, що згідно висновку авто-технічної експертизи № 6 від 15.02.2014 року невідповідність дій водія автомобіля «Фольксваген Кадді» р/н НОМЕР_2 ОСОБА_4 технічним вимогам пп.10.1, 10.4 ПДР України знаходяться з технічної точки зору у причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки й виникненням наведеної ДТП.

Постановою судді апеляційного суду Житомирської області від 31.10.2014 року визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП (а.с.8-9).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3698 від 12.03.2014 року матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Джилі СК» р/н НОМЕР_1, в результаті пошкодження при ДТП складає 27161,92 грн. (а.с.13-18).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із доведеності вини водія ОСОБА_4 у заподіянні шкоди позивачам, а також відсутності підстав для стягнення цієї шкоди із МТСБУ, визначивши розмір шкоди за пошкодження автомобіля в сумі 27161,92 грн., за проведення дослідження в сумі 650 грн. та моральної шкоди ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в сумі 1000 грн. та 3000 грн., відповідно.

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, питання відповідальності за шкоду регулюється загальними та спеціальними нормами законодавства.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування моральної шкоди за фізичну біль та страждання, яких особа зазнала у зв'язку із ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із пошкодженням майна, передбачено ст.ст.23, 1167 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно із ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ст.6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закону) встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 5 ч.1 ст.989 ЦК України на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Невиконання вказаної вимоги надає страховику право відмовитися від здійснення страхової виплати (п.5 ч.1 ст.991 ЦК України).

Згідно підпункту 33.1.4 пункту п.33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Пунктом 35.1 ст.35 цього Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Як вбачається з ч.2 та 4 п. 16 Постанови Пленуму ВССУ № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року, оскільки відповідно до ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст.1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст.33 цього Закону обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого ст. 33 цього Закону обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

У п.11 зазначеної Постанови надано роз'яснення, відповідно до яких, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

Отже, у разі невиконання водієм транспортного засобу обов'язку, передбаченого ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він позбавляється права на відшкодування шкоди за його винні дії страховиком у порядку, передбаченому ст. 1194 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Винність водія ОСОБА_4 доведена постановою суду, а тому не потребує додаткового доказування.

Також, апелянт не оспорює розмір матеріальної та моральної шкоди.

Згідно нотаріально завіреної копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 07.04.1997 року ОСОБА_4 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.67), а тому звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України згідно п.13.1 ст.13 Закону.

Відповідно до п.41.1 ст.41 Закону відшкодування шкоди потерпілим у такому випадку проводиться за рахунок МТСБУ.

На офіційному сайті МТСБУ розміщена інформація для споживачів, яка містить зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, строки повідомлення та порядок повідомлення.

Відповідач посилається на те, що він повідомив про дорожньо-транспортну пригоду МТСБУ по електронній пошті та долучив до апеляційної скарги копію повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з особистою відміткою на зворотній стороні про відправлення 02.09.2013 року.

Однак, зазначений документ не може бути прийнятий як належний доказ, оскільки він без поважних причин не був наданий в суді першої інстанції та не відповідає вимогам, встановленим до повідомлення, затвердженого протоколом Координаційної ради МТСБУ від 04.09.2012 року № 29/2012, не містить всіх необхідних реквізитів, в т.ч. і щодо іншого учасника ДТП, не підписаний ними та не надісланий поштою, про що наголошено у зразку. Також, Європротокол не містить даних про дату його складання та відправлення до МТСБУ.

Надана відповідачем копія повідомлення використовується при складанні Європротоколу учасниками дорожньо-транспортної пригоди без виклику працівників міліції тільки при умові : відсутні травмованих (загиблих) людей, водії-учасники ДТП мають поліси автоцивільної відповідальності, згоди водіїв транспортних засобів, учасників ДТП, щодо його обставин, у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів (пункт 33.2 ст.33 Закону).

Складання Європротоколу при наявності травмованих осіб та відсутністі полісу автоцивільної відповідальності у одного із водіїв є недопустимим.

МТСБУ заперечує у отриманні будь-якого повідомлення про ДТП, а відповідач не надав доказів направлення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка до останнього, тобто не реалізував свого права на відшкодування майнової та моральної шкоди за рахунок страхової компанії, якою є МТСБУ, а тому відповідальність останньої не настала.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що згідно із ст.1187 ЦК України, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, повинен нести ОСОБА_4.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Підставами для скасування або зміни рішення суду визначені у ст.309 ЦПК України.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля на підставі заключної частини висновку експерта, суд не звернув уваги на вимоги ст.30 Закону, згідно якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Так, у п.6 дослідження експертом встановлено, що вартість автомобіля до ДТП становить 43220 грн., а вартість відновлювального ремонту - 25445,29 грн., що не перевищує вартості ТЗ до ДТП, але експерт помилково прийшов до висновку щодо недоцільності відновлювального ремонту і визначив матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Джилі СК» р/н НОМЕР_1 в сумі 27161,92 грн., тобто як різницю між ринковою вартістю автомобіля до пошкодження та вартістю відновлювального ремонту, що суперечить вимогам ст.30 Закону.

Отже, оскільки судом порушено норми матеріального права, а висновки щодо розміру матеріальної шкоди не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та змінити рішення в частині розміру шкоди за пошкодження транспортного засобу, зменшивши його з 27161,92 грн. до 25445,29 грн., а з урахуванням витрат на проведення дослідження та розміру моральної шкоди визначити загальний розмір шкоди, що стягнуто на користь ОСОБА_2, в сумі 27095,29 грн..

В решті рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст.209, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2015 року змінити в частині розміру шкоди за пошкодження автомобіля, зменшивши його з 27161,92 грн. до 25445,29 грн. та визначити загальний розмір стягнутої на користь ОСОБА_2 шкоди в сумі 27095,29 грн..

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: