УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №2-1997/12 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 47 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Заполовського В.Й., Широкової Л.В.

з участю секретаря

судового засідання Мишаковської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, управління Держземагенства в Житомирському районі, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Іванівська сільська рада Житомирського району, про захист права власності та визнання недійсними державних актів про право на земельну ділянку,

за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2014 року та на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 січня 2015 року, -

встановила:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, в якому просив визнати недійсними державні акти про право власності на землю видані 07 квітня 2009 року на ім'я ОСОБА_3, а саме, серії ЯД № 557804, площею 0, 1736 га для ведення особистого селянського господарства та серії ЯД № 557806, площею 0, 2281 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, які розташовані с. Іванівка Житомирського району.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 травня 2008 року після смерті батька ОСОБА_7 належить земельна ділянка, площею 0,1400 га по АДРЕСА_2 Житомирської області, однак належним чином оформити земельну ділянку не має можливості, так як існують два державні акти, видані на ім'я ОСОБА_3, в результаті чого порушуються його права.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2014 року позов задоволено. Також додатковим рішення того ж суду від 05 січня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ОСОБА_3 подала апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі на рішення від 03.11.2014 року просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вважає, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, судове засідання проходило без її участі, про час і дату розгляду вона не була повідомлена. Суд не взяв до уваги її заяви про застосування строку позовної давності, чим порушив вимоги ст. 267 ЦК України. Суд не врахував, що державний акт ОСОБА_7 на земельну ділянку, площею 0,5417 га не був оформлений відповідно до чинного законодавства.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення від 05.01.2015 року просить його скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права. Позивачем не ставилось питання про стягнення судового збору, а якби таке клопотання було, то судовий збір повинен бути стягнутий з усіх відповідачів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення від 03 листопада 2014 року підлягає відхиленню, а апеляційна скарга на додаткове рішення цього суду від 05 січня 2015 року повинна бути задоволена частково із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правовідносини між сторонами регулюються положеннями статей 88, 120, 158 Земельного кодексу України та статтями 20, 21 Цивільного кодексу України.

Встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Іванівської сільської ради Житомирського району від 18 грудня 1997 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,5417 га. для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Іванівської сільської ради Житомирського району (а.с.16 том 1).

Відповідно до договорів купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки від 11 серпня 2000 року, ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_3 купила жилий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку, площею 0,4017 га., розташовану за тією ж адресою, призначення земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с.21-22, 113 том 1).

Оскільки не було встановлено порядку користування земельною ділянкою площею 0,5417 га. за вищевказаною адресою, відповідно до положень статті 88 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент вказаних правовідносин), актом складеним 20 березня 2003 року в присутності ОСОБА_2 - представника ОСОБА_7, згідно доручення АВМ № 637559, та ОСОБА_3 визначені лише зовнішні межі даної земельної ділянки (а.с.113-114 том 1).

Тому, суд прийшов до правильного висновку, що дана земельна ділянка фактично перебувала у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_7, якого частка після відчуження будинку та частини земельної ділянки, становила 0,1400 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8 том 2).

Після смерті батька, спадщину прийняв ОСОБА_2, на ім'я якого видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, що складається з земельної ділянки, площею 0,1400 га., яка розташована по АДРЕСА_2 (а.с.13 том 1). На час розгляду справи вказане свідоцтво є чинним.

Згідно положень ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Як убачається із матеріалів справи, 19 лютого 2009 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до ФОП ОСОБА_8 щодо виконання робіт по встановленню меж та складанню державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0,4017 га. на території Іванівської сільської ради Житомирського району. При цьому надала копію договору купівлі - продажу земельної ділянки від 11 липня 2000 року та копію державного акту на право приватної власності на земельну ділянку виданого на її ім'я, внаслідок чого були виготовлені два державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_3, площею 0,1736 га серія ЯД №557804 від 07 квітня 2009 року, кадастровий номер 1822083000:02:001:0634 та площею 0,2281 га серія ЯД № 557806 від 07 квітня 2009 року, кадастровий номер 1822083000:02:001:0633, без урахування існуючого договору купівлі - продажу житлового будинку по вищевказаній адресі від 11 серпня 2000 року , який відповідач не надала землевпорядній організації.

18 листопада 2009 року ОСОБА_3 на підставі договору обміну належний їй житловий будинок АДРЕСА_2 обміняла на квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 Цього ж дня останнім вона подарувала земельну ділянку, площею 0,0936 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_2 (а.с. 14-15, 232 том 1).

Як убачається із матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та виготовлення держаних актів на право власності на земельні ділянки площею 0,4017 га (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд - 0,2281 га та для ведення особистого селянського господарства 0, 1736 га) ОСОБА_3 на території с. Іванівка Житомирського району Житомирської області, при виготовленні технічної документації було взято до уваги Протокол погодження меж землекористування (землеволодіння) та АКТ про передачу на зберігання землекористувачу довгострокових межових знаків встановленого зразка, де одним із землевласників зазначено ОСОБА_7, міститься підпис особи, хоча останній на той час вже помер.

Згідно листа Управління Держкомзему у Житомирському районі № 679 від 09.04.2010 року, при виготовленні державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 була допущена помилка, залучивши земельну ділянку ОСОБА_2 до земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с.20 том 1).

Законодавцем передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, оскільки оспорювані державні акти про право власності на землю, видані 07 квітня 2009 року на ім'я ОСОБА_3 порушують законні права та інтереси позивача.

Посилання апелянта на ту обставину, що ОСОБА_2 звернувся із позовною заявою до суду з пропущенням строку позовної давності є безпідставними, оскільки із матеріалів справи убачається, що лише в квітні 2010 року згідно офіційного листа Управління Держкомзему у Житомирському районі йому стало відомо про допущені помилки при виготовленні державних актів про право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 (а.с. 20 том 1).

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, права і обов'язки сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і обґрунтовано постановив рішення про задоволення позову.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення від 03 листопада 2014 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Ухвалюючи додаткове рішення від 05 січня 2015 року щодо вирішення питання судових витрат, суд першої інстанції допустив помилку, стягнувши 214.60 грн. судового збору на користь держави з ОСОБА_3.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Судом правильно було встановлено, що при подачі позовної заяви ОСОБА_2 не доплатив судовий збір, оскільки позов містить дві вимоги. У той же час судом не було враховано ту обставину, що ОСОБА_3 як інвалід 2-ї групи звільнена від сплати судового збору, а відповідачами по справі є також інші особи.

Тому, відповідно до ст. 309 ЦПК України додаткове рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 88, 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2014 року відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2014 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 січня 2015 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 січня 2015 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 по 73 грн. 53 коп. з кожного судового збору на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 по 73 грн. 53 коп. з кожного судового збору на користь ОСОБА_2.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді