РІШЕННЯ                             справа № 2-329/2009

                                              ІМ”ЯМ УКРАЇНИ

26 лютого 2009 року                                         Верхньодніпровський районний суд

                                                                               Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді  - Петрюк Т.М.

                При секретарі - Рудовій Л.В.

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” до ОСОБА_1про стягнення заборгованості за електроенергію,за заявою ОСОБА_1про перегляд заочного рішення-

                                                   ВСТАНОВИВ:

    до суду звернувся позивач ВАТ “Дніпрообленерго” в особі Верхньодніпровського РЕМ з позовом про стягнення заборгованості за електроенергію до відповідача ОСОБА_1 посилаючись на слідуюче: Верхньодніпровський район електричних мереж ВАТ “ЕК Дніпрообленерго” постачає електричну енергію споживачам Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, а саме: ОСОБА_1,який проживає в АДРЕСА_1.

     В домоволодіння відповідача ОСОБА_1 встановлено прилад обліку електричної енергії, нарахування та розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

           Відповідно до п. 20 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ № 1357 від 26.07.1999 року, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електроенергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця.

           Відповідач ОСОБА_1починаючи з 01.10.2005 року по 01.09.2008 року оплату за використану електроенергію належним чином не проводив, внаслідок чогона 01.09.2008 року виникла заборгованість в сумі 4188 грн 37 коп., яку боржник в добровільному порядку не сплачує, що й стало підставою звернення до суду.

            В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об”ємі, просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію та понесені судові витрати. Давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

               Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково лише в межах показання лічильника 13550 кВт., після заміни йому електролічильника в 2006 році, пояснивши, що раніше в його домоволодінні був встановлений лічильник, але так як він давав невірні показання, то був замінений на інший, тому заборгованість за показаннями нового лічильника він признає, а ту що виникла до його установки ні, так як лічильник невірно показував спожиту електроенергію і за  половину року він не міг спожити таку кількість електричної енергії.

             Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку,що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за такими підставами.

    Верхньодніпровський район електричних мереж ВАТ “ЕК Дніпрообленерго” постачає електричну енергію споживачам Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, а саме: ОСОБА_1,який проживає в АДРЕСА_1.

     В домоволодіння відповідача ОСОБА_1 встановлено прилад обліку електричної енергії, нарахування та розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

      Відповідно до п. 20 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ № 1357 від 26.07.1999 року, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електроенергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця.

            Згідно поданого позивачем балансу абонента ОСОБА_1 встановлено, що на 01.01.2006 року у відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію відсутня.

                Протягом 2006 року відповідач частково вносив оплату за спожиту електроенергію на загальну суму 650 грн 26 коп. Внесені ним суми оплати перевірені також і за абонентською книжкою, яка була оглянута в судовому засіданні і повністю відображені в поданому позивачем балансі.  Починаючи з жовтня 2006 року і по 01.10.2008 року, тобто до моменту пред”явлення позову відповідач ОСОБА_1 плату за спожиту електроенергію взагалі не вносив. В результаті чого  станом на 01.10.2008 року за ним виникла заборгованість на загальну суму 4188 грн 37 коп.

        Згідно наданих суду копій актів установки (заміни) електролічильника вбачається, що відповідачеві двічі був замінений лічильник 24.03.2005 року та 27.09.2006 року.

        Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_2, за відповідачем дійсно рахується заборгованість на суму 4188 грн 37 коп., та двічі був замінений електролічильник. Споживання електроенергії відповідачем є великим і періоди в проміжку між першою та другою заміною електролічильника та після другої заміни електролічильника є приблизно однаковими. Приблизно однаковим є споживання електричної енергії  в ці два періоди. В період між першою та другою заміною відповідачеві електролічильника, лічильник показував споживання електроенергії в сторону збільшення, контролерами щомісячно знімались показання лічильника і претензій з приводу неправильності показань зі сторони відповідача не було. На момент другої заміни електролічильника на лічильнику були показання нижчі ніж в попередньому місяці, тому і була проведена його заміна. Проте відповідач після заміни лічильника взагалі не оплачував за спожиті послуги енергопостачання.

              Таким чином суд вважає безпідставними заперечення позивача про те, що в період до 01.10.2006 року, тобто до другої заміни лічильника, були невірні  його показання, які він вважає фактично завищеними. Так як це спростовується наданими листами контрольних обходів контролерів РЕМ, в яких зафіксовані показники лічильника відповідача ОСОБА_1 є підпис відповідача, підтверджуючий показання лічильника, тобто порушень в показаннях лічильника контролером не виявлено, та немає претензій відповідача з цього приводу. Крім того  відповідач не повідомляв про це позивача та не просив замінити йому електролічильник.

 Судом встановлено, що період з 01.02.2006 року по 01.10.2006 року є єдиним коли відповідачем частково проводилась оплата за спожиту електроенергію, що говорить про те, що відповідач в даний період визнавав як кількість спожитої електроенергії так і суми нарахувань за неї і частково виконував свої зобов”язання.  Суд,  аналізуючи обсяги споживання відповідачем електроенергії за даний період вбачає, що вони не є більшими ніж обсяги споживання ним електроенергії в послідуючий період, за який відповідач свою заборгованість визнає.

   Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставиться.

     Таким чином судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 фактично користувався послугами позивача, споживав електроенергію, але оплату за неї не проводив, тому в період з 01.01.2006 року по 01.10.2008 року у нього виникла заборгованість в сумі 4188 грн. Дана заборгованість виникла у відповідача в межах строку позовної давності.

     Згідно оглянутих в судовому засіданні квитанцій по оплаті відповідачем за електроенергію встановлено, що після перд”явлення до нього позову, але до закінчення розгляду справи по суту він двічі провів оплату заборгованості: 25.12.2008 року в сумі 500 грн., та 22.01.2009 року в сумі 200 грн., на квитанціях є вказівка, що ці суми сплачуються в рахунок погашення заборгованості. Тому з урахуванням внесеної оплати сума заборгованості відповідача на даний час складає  3488 грн 37 коп. Яка і підлягає стягненню з відповідача.

      Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати пов”язані з розглядом справи в суді в сумі , 30 грн.  - за сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. а також судовий збір на користь держави в сумі 51 грн. ці витрати підлягають стягненню з відповідача в повному об”ємі, так як часткове погашення заборгованості він здійснив після пред”явлення до нього позову

   На основі ст. 526, 611, 623 ЦК України. керуючись ст. 10, 60, 81, 88, 212 ЦПК України,-

                                                    ВИРІШИВ:

     Стягнути з ОСОБА_1на відкритого акціонерного товариства “Дніпрообленерго” з перерахуванням  Верхньодніпровському району електричних мереж  заборгованість за спожиту електроенергію в сумі  3488 грн. 37 коп. на р/р № 26035300002554 в ОщадБанку України, відділення № 3293 м. Дніпродзержинськ МФО 306083 ОКПО 34367262. та 30 грн, за сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 26004051801532  в ДФ КБ „ПриватБанк” м. Дніпродзержинська МФО 305965 ОКПО 34367262

      Стягнути з ОСОБА_1судовий збір на користь держави в сумі 51 грн.

     Рішення може  бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення шляхом подачі заяви про його оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви через Верхньодніпровський районний суд. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту оголошення рішення суду.

    Головуючий