У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді Оніпко О.В., суддів Собіни І.М., Хилевича С.В.,

секретар - Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Авангард" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з»явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2014 р. позов ТзОВ "Будівельна Компанія Авангард" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково : стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Будівельна Компанія Авангард" заборгованість в розмірі 1841,00 грн. основного боргу, 1333, 64 грн. пені та 5,48 грн. річних. Вирішено питання про судові витрати.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним і необґрунтованим, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що до відносин між сторонами місцевим судом невірно застосовано положення ст.ст. 610, 611 ЦК України, а висновок про існування між вказаними особами договірних відносин не відповідає фактичним обставинам справи. Судом не враховано, що договір №7-315 від 16.12.1996 р. був укладений між МКП "Авангард" та ОСОБА_3, який на той час був власником гаража-стоянки.

06.02.2014 р. між ОСОБА_3 та ним укладений договір дарування гаража-стоянки НОМЕР_1. Правочин щодо заміни боржника за договором №7-315 від 16.12.1996 р. між відповідачем та правонаступником МКП "Авангард" не укладався, будь-які договірні відносини між сторонами у справі відсутні, а отже підстав для оплати послуг по управлінню гаражем і забезпеченню його належної експлуатації відсутні.

Просить рішення скасувати в частині стягнення з нього на користь ТОВ "БК Авангард" заборгованості в розмірі 3432,72 грн. та ухвалити нове, яким у задоволенні вказаних вимог відмовити. В решті рішення залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення, виходячи з наступного.

За положеннями статей 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть_______________________________________________________________________________________________________________

Головуючий суддя 1 інстанції: Харечко С.П.

Провадження № 22-ц787/177/2015 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.

участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які

беруть участь у справі і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 16.12.1996 р. між МКП "Авангард" та ОСОБА_3, який на той час був власником гараж-стоянки НОМЕР_1, було укладено договір №7-315 по управлінню і забезпеченню його належної експлуатації (а.с.4).

Згідно з п.1.1 вказаного договору МКП "Авангард", як основний власник споруди гаражного комплексу в м. Рівне по вул.Є.Коновальця,7-а, забезпечує експлуатацію гаражного комплексу, несе відповідальність за роботу енергозабезпечення та водопостачання, каналізації, телефонізації, систем пожежогасіння, а власник гараж-стоянки своєчасно сплачує кошти за надані послуги та дотримується всіх вимог по експлуатації гаражного комплексу.

Відповідно до п.2.10 та 2.11 договору, власник до 15 числа наступного місяця компенсує МКП "Авангард" витрати за експлуатацію місця стоянки в гаражному комплексі, вчасно оплачуючи суму затрат в касу МКП "Авангард", або перераховуючи кошти на його поточний рахунок. За кожен день несвоєчасної оплати нараховується пеня в розмірі 2% з суми недоплати. Плата за додаткові послуги та додаткове споживання електроенергії /не передбачені проектом/ нараховується окремо.

Згідно з п.4.2 договору реорганізація МКП "Авангард", а також зміна власника не є підставою для змін умов чи розірвання чинного договору.

18.03.1997р. створено ЗАТ "Авангард", яке відповідно до статуту є правонаступником МКП "Авангард". З 13.10.2011 р. правонаступником ЗАТ "Авангард" є ТОВ "Компанія Авангард". 01.04.2013 р. між ТОВ "Компанія Авангард" та ТзОВ "БК Авангард" укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким, останнє одержує право вимоги за договором №7-315 від 16.12.1996 р. (а.с.12-18).

06.02.2014 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування, предметом якого є нежитлове приміщення гараж-стоянка, що розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Є.Коновальця, 7-а, НОМЕР_1 (а.с.33-34). Право власності ОСОБА_1 на вказане нежитлове приміщення зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.35).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 04.10.2014 р., за ОСОБА_1, як за власником гаража-стоянки НОМЕР_1, рахується заборгованість за надані послуги за період з 06.03.2014 р. по 04.10.2014 р., в розмірі 1841,64 грн., також у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання позивач просить стягнути пеню в сумі 1333,64 грн. та 3% річних - 5,48 грн. (а.с.9).

Судом встановлено, що договір між ОСОБА_3 та КП «Авангард» був укладений у 1996 р., коли діяли норми ЦК УРСР ( 1963 р.).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003р.), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, оскільки договірні правовідносини між позивачем та попереднім власником гаража ОСОБА_3 виникли у 1996 р. та продовжували діяти до 06.02.2014 р. ( до відчудження гаража), до них застосовуються норми ЦК України, як і до правовідносин між позивачем та ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 522 цього Кодексу новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Судом встановлено, що договір про надання послуг з обслуговування майна, новим власником якого став відповідач, між сторонами не укладений, також договір від 16.12.1999 р. ані ОСОБА_3, ані відповідачем не оспорювався та є чинним.

Згідно з поясненнями, наданими представниками позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції та не спростованими ОСОБА_1, останній, як новий власник гаража-стоянки, ухиляється від укладення з ТзОВ "БК "Авангард" договору про надання послуг.

Крім того, у судовому засіданні відповідач не заперечував про надання послуг позивачем з обслуговування гаражного комплексу та того, що він є правонаступником попереднього власника ОСОБА_3 у вказаних правовідносинах, проте ставить під сумнів визначений останнім розмір вартості послуг та вважає, що договір між ним та позивачем повинен бути укладений з врахуванням його пропозицій.

Про визнання обов»язків власника гаража-стоянки за договором від 16.12.1996 р. свідчить і відповідь ОСОБА_1 на адресу позивача від 04.06.2014 р. (а.с.7), у якій він, не заперечуючи визначених у договорі обов»язків попереднього власника, посилався на своє право, як нового боржника, висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються між кредитором та первісним боржником, зокрема, ставив під сумнів відповідність договору вимогам ЦК УРСР щодо не зазначення у ньому строку дії, встановлення ціни послуг.

Також, відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача щодо надання йому послуг та їх вартості з обслуговування належного йому гаража-стоянки НОМЕР_1, розташованого на території гаражного комплексу і посилання відповідача ґрунтуються лише на його особистих поясненнях та припущеннях.

Отже, ОСОБА_1, набувши з 06.02.2014 р. право власності на гараж-стоянку НОМЕР_1 у вказаному гаражному комплексі, не уклав з позивачем нового договору про надання послуг, не звертався до ТзОВ « Будівельна компанія Авангард» із заявою про відмову від їх надання, однак послуги з обслуговування гаражного комплексу, на території якого розташоване належне йому майно, споживав, а тому неукладення між сторонами нового договору в порядку вимог ст. 521 ЦК України, не звільняє відповідача, як нового власника майна, від обов»язку оплачувати послуги, надані позивачем з його утримання.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Статтями 610, 611 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За наведених обставин, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, у зв»язку з чим у нього виникла заборгованість за отримані послуги, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Оскільки рішення місцевим судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків, наведених у ньому, не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 311-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. - відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий

Судді: