Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/340/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Ковальчук С. Я.

Доповідач Белінська І. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

05.03.2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої Белінської І.М.,

суддів: Бубличенко В.П., Чельник О.І.,

при секретареві - Постоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція АТ «Райффайзен Банк Аваль», на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17.12.2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до кредитного договору №014-09.5-77117 від 20 серпня 2007 року ОСОБА_3 було надано кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у сумі 6 500,00 дол. США строком до 19.08.2017 року із сплатою 13.5 % річних, а позичальник зобов»язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту та сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов»язання в порядку та строки, визначені договором.

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 24 червня 2009 року була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору, відповідно до якої графік погашення кредиту та сплати інших платежів було викладено в новій редакції в додатках №1,2, які є невід»ємною частиною додаткової угоди.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору щодо щомісячної сплати ним кредиту та процентів, позивач просив стягнути з нього прострочену суму боргу, достроково стягнути суму боргу, строк погашення якої ще не настав, та пеню за прострочення сплати кредиту та процентів за користування ним.

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості відповідача, станом на 16.09.2014 року, заборгованість позичальника становить 2 794,18 доларів США ( 36 291,28 грн.), в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 395,34 доларів США.

Рішенням Гайворонського районного суду від 17 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що позивач не надав суду обґрунтованих доказів стосовно дійсної кредитної заборгованості відповідача ОСОБА_3 перед банком, оскільки відповідач сплачував кредит з відповідними платежами, крім того вимога про дострокове погашення заборгованості направлена відповідачу 11.09.2014 року з рекомендацією достроково погасити заборгованість протягом 60 календарних днів (а.с. 19). Разом з тим до суду банк звернувся з позовом вже 29.10.2014 року, тому відповідач був позбавлений права добровільно достроково погасити кредит у повному обсязі. Також в рішенні зазначено, що на час розгляду справи заборгованість по кредиту погашена ОСОБА_3 і станом на 05.12.2014 року прострочена заборгованість по кредиту та відсотках за користування кредитом взагалі відсутня.

В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким достроково стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 20.08.2007 року у сумі 2 982,22 долари США (47 030,33грн.), у тому числі: заборгованість за кредитом - 2 193,25 доларів США (34 588,08грн.), пеню за невчасну сплату кредиту та відсотків - 788,97 доларів США (12 442,25 грн.). Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Вказує на те, що відповідно до умов п.5.5 Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, він зобов»язався достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені кредитним договором. При цьому кошти мають бути повернені позичальником протягом 30 календарних днів з моменту надіслання кредитором на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення. Банк подав позов до суду після спливу 30-денного терміну - 29.10.2014 року.

Зазначає, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції прострочену заборгованість було погашено, що мало бути лише враховано судом при вирішенні даної справи, а суд сприйняв цей факт як відновлення порушеного права Банку. Окрім того, суд першої інстанції не навів обґрунтування щодо відмови у стягненні нарахованої за прострочення виконання зобов»язання пені.

Заслухавши пояснення представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Бернікова М.І., заперечення проти скарги ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 20.08.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014-09.5-77117, за яким Банк надав відповідачу споживчий кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 6500 доларів США на умовах його забезпеченості, строковості, повернення та плати за користування.

У забезпечення виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором 20.08.2007 року між Банком і ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець передала іпотекодержателю під заставу квартиру АДРЕСА_1.

Кредит надано на строк по 19.08.2017 року (включно) під 13,5% річних з можливістю збільшення розміру процентів у випадках, передбачених п.1.6 кредитного договору.

24.06.2009 року сторони уклали додаткову угоду, якою зокрема був погоджений новий графік погашення кредиту, відповідно до якого відповідач мав щомісяця ( 15 числа кожного місяця, починаючи з липня 2009 року) відповідно до графіка погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, здійснити погашення заборгованості по кредиту, строк сплати якої настав на дату укладення цієї додаткової угоди, у складі щомісячних платежів.

Внаслідок порушення відповідачем графіку погашення кредиту та інших платежів станом на 16.09.2014 року прострочення виконання ним кредитних зобов»язань склало 659,40 доларів США, у тому числі: 395,34 доларів за кредитом та 264,06 долари по сплаті процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем. З розрахунку видно, що затримання сплати частини кредиту відповідачем мало місце на протязі трьох місяців ( з липня по вересень 2015 року включно).

За таких обставин, згідно із ч.2ст.1050, ч.2ст.1054 ЦК України кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1056-1 ЦК України.

Пунктом 6.5 кредитного договору передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених цим договором. Сторони домовились, що таке дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення.

Згідно із ч.3ст.1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Так, відповідно до абз.6ч.10ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Після звернення позивача з цим позовом до суду відповідач здійснив погашення простроченої заборгованості - кредиту та процентів, що підтверджується розрахунком, наданим позивачем до апеляційного суду, та відповідними квитанціями, долученими до справи.

Позивач не надав доказів належного виконання ним умови щодо дотримання порядку вимоги дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, а саме надіслання позичальнику повідомлення з вимогою дострокового погашення. Отже, датою такої вимоги можна вважати дату звернення його до суду з цим позовом, 30.10.2014 року (згідно із поштовим штемпелем). Згідно із наданими відповідачем квитанціями сплата простроченої ним заборгованості - кредиту та процентів мало місце до спливу 60 днів з дня пред»явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, забезпеченого іпотекою.

Враховуючи, що кредит був забезпечений іпотекою, відповідач мав право усунути порушення умов договору, тобто погасити прострочену заборгованість, протягом 60 календарних днів з дня звернення позивача до суду з цим позовом, оскільки умови абз.2п.6.5 кредитного договору, укладеного 20.08.2007 року не відповідають вимогам абз.6ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» ( із змінами, внесеними згідно із Законом №3795-У1 від 22.09.2011). Оскільки на час укладення сторонами договору п.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачав право позичальника усунути порушення умов договору про надання споживчого кредиту протягом лише 30 календарних днів з дня одержання про вимогу дострокового повернення кредиту, а на час звернення позивача до суду з цим позовом до цього пункту Закону були внесені зміни(абз.6п.10ст.11 у чинній редакції наведений вище), до правовідносин сторін слід застосовувати не умови договору, а норму Закону (ч.3ст.6, ст.5 ЦК України).

Отже, зважаючи на те, що відповідач повністю сплатив прострочену заборгованість (кредит та проценти) в межах 60 календарних днів з дня одержання ним повідомлення від кредитодавця з вимогою про дострокове повернення кредиту, позивач втратив право вимагати від нього дострокового повернення частини кредиту, строк повернення якої ще не настав, що є підставою для відмови у задоволенні позову про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася, та простроченої заборгованості по сплаті кредиту та процентів.

Позовні вимоги щодо сплати пені за прострочення виконання зобов»язань за кредитним договором підлягають задоволенню у повному обсязі тобто у розмірі 10 242,47 гривні. Факт наявності заборгованості відповідача по сплаті пені у зазначеному розмірі, визначеному станом на 16.09.2014 року, підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем та долученим судом до справи. Відповідачем такий розмір не заперечувався, заяв про застосування позовної давності або про зменшення розміру неустойки з підстав, передбачених ч.3ст.551 ЦК України, ним не подано.

Сплата неустойки є, згідно із ст.526, ч.1ст.530, ч..1,3 ст.549, ст.ст.550, 551, п.3ч.1ст.611, ст.624 ЦК України, одним із правових наслідків порушення зобов»язання. Згідно із п.10.1 кредитного договору за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції неповно з»ясував обставини, які мають значення для ухвалення рішення, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

З підстав, наведених вище, відповідно до ст.309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення у разі неповного з»ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для ухвалення рішення, порушення норм матеріального права.

Згідно із ч.5ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» слід стягнути 243 гривні 60 копійок у відшкодування судових витрат (судового збору).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Рішення Гайворонського районного суду від 17 грудня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного банку «Райффайзен Банк Аваль» пеню за прострочення виконання зобов»язань по поверненню кредиту та сплаті процентів за кредитним договором № 014-09.5-77117 від 20.08.2007 року у розмірі 10 242 ( десять тисяч двісті сорок дві )гривні 47 коп. та 243 гривні 60 коп. у відшкодування судових витрат.

У задоволенні позову у частині стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором та у частині дострокового стягнення частини кредиту,строк повернення якої ще не настав, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: