копія

Провадження № 11/792/5/15 Головуючий в 1-й інстанції

Справа № 1/2218/1521/11 Місінкевич А. Л.

Категорія: ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України Доповідач Цугель І. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого-судді Цугеля І.М.,

суддів Болотіна С.М., Вітюк І.В.,

з участю прокурора Лисюка С.О.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

засудженого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляційними скаргами представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вирок і окрему ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 20 червня 2014 року, -

В с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, з неповною вищою освітою, не працюючого, не судимого, -

визнано винним за:

· ч. 1 ст. 122 КК України і на підставі ч. 5 ст. 74, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від покарання;

· ч. 1 ст. 296 КК України і на підставі ч. 5 ст. 74, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від покарання;

· ч. 2 ст. 121 КК України і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 6 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувано до нього час тримання його під вартою з 15 грудня 2006 року по 15 червня 2010 року включно.

В задоволенні позовів потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, прокурора в інтересах Хмельницької міської лікарні відмовлено.

Позов ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 21 735,48 грн. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду 14 грудня 2006 року о 23 год. 50 хв. ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля бару-ресторану «Кав'ярня», що по вул. Рибалка м. Хмельницького, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства та загально прийнятих норм поведінки, безпричинно наніс декілька ударів ногами по правій стороні автомобіля ВАЗ-21101, держномер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_7, і який останній використував як таксі, чим спричинив пошкодження задніх правих дверей у виді вм'ятини та заподіяв матеріальної шкоди ОСОБА_7 на загальну суму 1002,41 грн.

Про таке пошкодження автомобіля потерпілий ОСОБА_7 по радіозв'язку служби таксі «063» повідомив інших водіїв цієї служби та викликав допомогу для затримання ОСОБА_5, а останній разом із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 сіли в машину таксі служби «700-100» і покинули місце події. Через декілька хвилин біля мосту через річку Південний Буг м. Хмельницького даний автомобіль був блокований кількома невідомими автомобілями служби таксі «063» і зупинений. На вимогу цих водіїв таксі служби «063» ОСОБА_5 вийшов з машини та між ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_7 і таксистами служби «063» з другої сторони почалась розмова з приводу відшкодування завданих ушкодженням дверей збитків, яка переросла в словесну перепалку і конфлікт.

В ході даного конфлікту водії таксі служби «063» півколом обступили ОСОБА_5, а той вийняв з кишені дублянки туристичний ніж та умисно наніс ним удар в область шиї громадянина ОСОБА_13, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді одиночної різаної рани правої бокової поверхні шиї з пошкодженням м'язів бокової поверхні шиї, яремної вени справа, зовнішньої і внутрішньої сонної артерії справа, міжхребцевої артерії справа, які являються тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент спричинення, від яких потерпілий помер в лікарні о 12 год. 15 хв. 19.12.2006 року.

Тут же вказаним ножем ОСОБА_5 умисно наніс удар громадянину ОСОБА_6 в праву руку, заподіявши останньому тілесне ушкодження середньої тяжкості у вигляді різаної рани в проекції 3-4 пальців правої кисті з ушкодженням сухожилля 4 розгинача 3 пальця, як таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Під час розгляду даної справи встановлено, що після нанесення смертельного поранення ОСОБА_13 та середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_6, група невідомих осіб побила ОСОБА_5 із помсти за поранення їхніх колег. Отримали тілесні ушкодження і працівники міліції, які боронили та затримували ОСОБА_5 Окремою ухвалою суду від 20 червня 2014 року вирішено про факти побиття ОСОБА_5 із помсти за поранення ОСОБА_13 і ОСОБА_6 в ніч на 15 грудня 2006 року та опір працівникам міліції довести до відома прокурора м. Хмельницького з метою вирішення процесуальних питань і притягнення винних до відповідальності згідно чинного законодавства.

Представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, як вбачається з її змісту, просить вирок суду скасувати в частині визнання ОСОБА_5 винним за ч. 1 ст. 122 КК України із закриттям кримінальної справи за відсутністю події злочину, а також одночасно скасувати й окрему ухвалу від 20 червня 2014 року, оскільки потерпілий ОСОБА_6 не отримав тілесних ушкоджень середньої тяжкості від дій громадянина ОСОБА_5 Оскаржуваний вирок в цій частині вважає незаконним і необґрунтованим, фактичні обставини, викладені у ньому, не підтверджені достатніми, допустимими і достовірними доказами, наявними у матеріалах кримінальної справи. Що стосується окремої ухвали суду від 20 червня 2014 року, то висновки суду в даному рішенні не відповідають дійсності, є надуманими, а тому ухвала не може залишатись чинною.

Засуджений ОСОБА_5 та в його інтересах захисники ОСОБА_14, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у своїх апеляційних скаргах та доповненнях до них просять вирок суду в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України скасувати із закриттям провадження по справі. Стверджують, що Верховним Судом України попередній вирок від 01.09.2008 року стосовно ОСОБА_5 було скасовано не з причин м'якості призначеного покарання чи у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин, а з тих причин, що суд не дотримався вимог ст. 334 КПК України 1960 року і припустився істотних суперечностей у мотивувальній частині вироку. На думку апелянтів суд першої інстанції під час нового розгляду даної справи не мав права посилювати покарання ОСОБА_5 та застосовувати кримінальний закон про більш тяжкий злочин, тобто перекваліфіковувати дії останнього на ч. 2 ст. 121 КК України. Таким чином місцевий суд порушив вимоги ч. 2 ст. 400 КПК України 1960 року та постановив незаконний і необґрунтований вирок. Висновки, якими суд обґрунтував кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України, апелянти вважають безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи містяться достатні і допустимі докази того, що в тій конкретній обстановці, яка виникла на мосту через р. Південний Буг, ОСОБА_5 діяв і перебував саме в стані необхідної оборони від раптового групового нападу на нього невідомих йому осіб. Вважають, що розгляд справи проведений однобічно, з явним обвинувальним ухилом та з грубими порушеннями норм матеріального і процесуального права.

Також засуджений ОСОБА_5 та його захисники просять скасувати і окрему ухвалу суду від 20 червня 2014 року, оскільки вона за своїм змістом повністю дублює зміст мотивувальної частини оскаржуваного вироку, а тому теж є незаконною.

Прокурор у запереченні на апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просить залишити їх без задоволення, а вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_5 - без змін. Вважає доводи, викладені у апеляційних скаргах, надуманими та такими, що на увагу не заслуговують, оскільки судом першої інстанції було ретельно та всебічно розглянуто дану кримінальну справу, суд оцінив в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, на основі чого дійшов до законного та обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованих йому злочинів.

Заслухавши доповідача, представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_5, його захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтримали апеляційні скарги, кожен зокрема, прокурора, який проти їх задоволення, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у скоєнні злочинів за викладених у вироку обставин, за які його засуджено, ґрунтуються на зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказах.

З первинних пояснень від 15.12.2006 року, з показань підозрюваного ОСОБА_5 від 15.12.2006 року, які він давав у присутності захисника - адвоката ОСОБА_15, який на законних підставах ефективно захищав підозрюваного, вбачається, що у вечірній час ІНФОРМАЦІЯ_2 в барі - ресторані «Кав'ярня», що по вул. Маршала Рибалка м. Хмельницького, він святкував день народження приятеля ОСОБА_11, вживав спиртні напої. Його права рука була в гіпсі.

Після святкування, з ОСОБА_11, його дружиною ОСОБА_10 та їхнім товаришем ОСОБА_12 усі вони біля 23 год. 50 хв. вийшли на вулицю та чекали таксі, щоб роз'їхатись по своїх справах. Повз них проїхав автомобіль служби таксі «063» під керуванням водія ОСОБА_7, з яким ніякого конфлікту у них не було.

Коли до їхньої компанії під'їхав автомобіль служби таксі «700-100» під керуванням водія ОСОБА_16, вони сіли в дане авто і поїхали по вул. Рибалка в напрямку центра м. Хмельницького.

Біля мосту через річку Південний Буг їх автомобіль заблокували автомобілі служби таксі «063». Таксист ОСОБА_7 звинуватив ОСОБА_5 в тому, що той, рука якого була в гіпсі, біля «Кав'ярні» ногою безпричинно пошкодив праву задню дверку його автомобіля.

ОСОБА_5 заперечив даний факт. ОСОБА_7 наполягав на відшкодуванні шкоди. Його колеги підтримали вимогу, обступили ОСОБА_5 з усіх сторін, почали його бити. Налякавшись, з метою самозахисту ОСОБА_5 зі своєї кишені лівою рукою дістав свій складний ніж і хаотично відмахувався ним від таксистів, щоб ті його не били, не відчував того, чи поранив когось, не бачив цього, бо на вулиці було темно.

Коли на місце конфлікту прибули співробітники ДАІ і затримали ОСОБА_5, той викинув ножа. Таксисти продовжували його побиття.

Захищаючи його, міліціонери теж отримали тілесні ушкодження.

В Зарічанському відділі маліції ОСОБА_5 дізнався, що ножем порізав таксиста ОСОБА_13, попав йому в шию.

На запитання адвоката ОСОБА_15 ОСОБА_5 відповів, що дістав свій ніж з метою самозахисту. Хотів ним полякати таксистів, щоб ті його не били. Умисно удари ножем, щоб спричинити поранення, не наносив.

Його били до і після того, як він дістав з кишені свого ножа.

В наступному на досудовому слідстві та під час судового розгляду даної кримінальної справи ОСОБА_5 постійно змінював свої показання з позиції захисту.

Визнав, що дійсно випадково пошкодив задню праву дверку автомобіля таксиста ОСОБА_7 біля бару-ресторану «Кав'ярня», оскільки той мало не наїхав на нього і він вимушений був руками і ногами відштовхнутись від автомобіля, щоб уникнути травмування.

Оскільки ОСОБА_5 відмовився відшкодувати ОСОБА_7 шкоду, таксисти обступили його зі всіх сторін і почали бити. Він вихопив з рук одного із нападників ножа і, перебуваючи в стані необхідної оборони, вказаним ножем, можливо наніс удари потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_6, можливо спричинив їм вище вказані тілесні ушкодження. Від побиття таксистами теж отримав тілесні ушкодження.

Також ОСОБА_5 доповнив, що професійно займався рукопашним боєм та боксом, що рівноцінно володіє лівосторонньою та правосторонньою стійкою, що і підтвердив при даному апеляційному розгляді кримінальної справи.

На думку колегії суддів, оцінюючи усі вище викладені показання ОСОБА_5, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що показання засудженого протягом всього досудового та судового слідства змінювалися, а тому є суперечливими і не узгоджуються між собою, містять відверті неточності, що говорить не тільки про бажання виправдати свої дії, але й про не щирість ОСОБА_5 під час дачі показань та намагання уникнути відповідальності, перекласти свою вину на інших.

Такі показання ОСОБА_5 стосовно обставин справи і їх суперечливість спростовуються показаннями потерпілих, численних свідків та іншими доказами по справі його винуватості.

Потерпілий ОСОБА_7 показав, що працював водієм служби радіотаксі „063" на власному автомобілі ВАЗ-21101, держномер НОМЕР_1. 14 грудня 2006 року біля 23 год. він прийняв замовлення з бару - ресторану «Кав'ярня» по вул. Маршала Рибалка, 9 м. Хмельницького. Коли під'їхав, то від однієї з компаній до нього підійшов ОСОБА_5 з загіпсованою рукою і став ногами безпричинно бити по задній правій дверці та склі автомобіля. Він від'їхав від хулігана та передав по радіостанції колегам, що йому пошкодили автомобіль, що потрібна допомога. Потім він побачив, як ОСОБА_5, який побив його автомобіль, сів разом з іншими особами в таксі служби «700-100» та поїхав. Він по радіостанції попросив колег зупинити цей автомобіль і поїхав за ними. Таксисти служби «063» зупинили це авто поблизу мосту через річку Південний Буг. З цього автомобіля вийшли ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_5 Він висловив йому претензії щодо пошкодження автомобіля і просив відшкодувати заподіяні збитки. ОСОБА_5 все заперечував. Колеги підтримували його, не давали ОСОБА_5 втекти, вимагали дочекатись приїзду працівників міліції. На це ОСОБА_5 став реагувати неадекватно, нецензурно лаявся і зненацька цілеспрямовано вдарив своїм ножем таксиста ОСОБА_13 в шию. Останній схопився за шию, дуже сильно пішла кров. Хлопці кричали, що треба забрати ніж, викликати швидку допомогу. Після цього ОСОБА_5 ножем наніс удар в сторону голови ОСОБА_6, проте той закрився рукою. ОСОБА_5 продовжував махати ножем, кричав: «Хто?! Хто ще?! Хто підійде?! Хто наступний?! Всіх поріжу!!!». Таксисти більше до нього не підходили і чекали, коли приїде міліція. Під'їхали працівники міліції, зробили поверхневий огляд ОСОБА_5, при цьому він викинув ніж. З самого початку, коли зупинили таксі з ОСОБА_5, водіїв таксі їх служби було не більше 10 чоловік, проте в цей час таксисти ще під'їжджали. До того, як було поранено ОСОБА_13 та ОСОБА_6, ніхто із таксистів не мав в руках монтировок, інших предметів, не застосовував силу до ОСОБА_5 і не бив його.

На досудовому слідстві, зразу після вчинення ОСОБА_5 вище вказаних злочинів, потерпілий ОСОБА_6, свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 підтвердили показання потерпілого ОСОБА_7 Свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21 доповнили, що ОСОБА_5 кричав: «Хто ще хоче зі мною поговорити?!»

Свідки ОСОБА_20, ОСОБА_19, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтвердили їх на очних ставках з ОСОБА_5, що об'єктивно підтверджується даними відповідних протоколів від 22, 24.12.2006 року.

Під час проведення відтворення обстановки та обставин події потерпілий ОСОБА_6 послідовно, детально показав та розповів як ОСОБА_5 умисно, з великою силою, цілеспрямовано наніс удар своїм ножем по шиї потерпілого ОСОБА_13, як таким же чином наносив йому удар по голові, але він встиг поставити рукою блок захисту, отримав ножове поранення останньої, що об'єктивно підтверджується даними відповідного протоколу від 20.02.2007 року.

В наступному, за сплином певного проміжку часу, вище вказані свідки та потерпілі дещо змінювали свої показання на часткове або повне підтвердження версій ОСОБА_5 з позиції його захисту, що колегія суддів розцінює, як намір пом'якшити ступінь вини засудженого, не вступали з ним в конфлікт, відвернути від себе негативні, небажані наслідки зі сторони засудженого.

Потерпіла ОСОБА_9 підтвердила факт загибелі чоловіка ОСОБА_13, показала, що про фактичні події вчинення злочину їй нічого не відомо.

Вона повністю підтримала свій цивільний позов по справі.

Свідок ОСОБА_25 показав, що працював у службі таксі «063». По виклику диспетчера прибув до місця події на мосту біля річки Південний Буг, де було більше 20 водіїв служби таксі "063". Подій не бачив, оскільки по прибуттю туди відразу ж забрав і відвіз у лікарню потерпілого ОСОБА_13, якого знав як колегу по роботі.

З первинних показань на досудовому слідстві свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_26 вбачається, що разом з ОСОБА_5 в барі-ресторані «Кав'ярня» ввечері 14 грудня 2006 року вони відмічали день народження ОСОБА_11, вживали спиртні напої. Після святкування вийшли з бару-ресторану, чекали таксі, щоб роз'їхатись по своїх справах.

Коли до них під'їхав автомобіль служби таксі «063», ОСОБА_5 із загіпсованою рукою підійшов до вказаного авто, деякий час поговорив з водієм, вони щось сварились, після цього декілька разів ударив ногою по машині, зробив на дверці вм'ятину і підійшов до них. Таксі служби «063» від'їхало в сторону. До них під'їхав автомобіль служби таксі «700-100», усі вони сіли в нього і поїхали у напрямку центра міста Хмельницького.

Біля мосту через річку Південний Буг їх автомобіль заблокували автомобілі служби таксі «063». Таксисти звинуватили ОСОБА_5 в тому, що той ногою безпричинно пошкодив праву задню дверку автомобіля ОСОБА_7, вимагали відшкодування шкоди. ОСОБА_5 заперечив пошкодження ним авто.

Свідок ОСОБА_27 показала, що бачила в руках деяких таксистів монтировки, коли вони підійшли до їх машини. Вони шукали ОСОБА_5, який пошкодив автомобіль служби таксі «063». Чоловіки вийшли з авто і між ними та таксистами почалась словесна перепалка. Спочатку вона із машини не виходила, але чула крики, нецензурні слова. Коли таксисти побачили її - жінку в автомобілі, перестали висловлюватись нецензурними словами. Вона вийшла з авто тоді, коли вже зрозуміла, що сталась біда і побачила, що ОСОБА_5 знаходиться на іншій стороні вулиці, лежить і таксисти намагаються його бити, а працівники міліції його захищають. Не бачила, чи били ОСОБА_5, коли він вийшов з машини. Зрозуміла, що причиною конфлікту було те, що від ОСОБА_5 вимагали гроші за пошкоджений автомобіль. Її чоловік ОСОБА_11 повідомив їй, що ОСОБА_5 підрізав таксиста.

Свідок ОСОБА_11 вказав, що спочатку, коли ОСОБА_5 вийшов з машини, до нього підійшло 6-7 чоловік, обступили його та сварились, вимагали, щоб він заплатив за пошкоджену дверку. Потім почалась якась шарпанина. Він не бачив, щоб ОСОБА_5 били, так як таксисти стояли навколо нього тісним півколом. Після цього з натовпу вийшов чоловік з перерізаним горлом. Він почав займатись даним чоловіком і просити, щоб його доставили в лікарню. За цей час кількість таксистів швидко збільшилась. Коли пораненого у горло посадили в авто, то він побачив ОСОБА_5 вже на іншій стороні дороги, таксисти били його там до і після приїзду працівників міліції, яким також дісталося від цих людей.

Свідок ОСОБА_12 показав, що коли вийшли з машини, між ОСОБА_5 та таксистами почалось з'ясування стосунків, але так як це не стосувалось його, він пішов додому. В цей час таксисти все приїжджали і їх було дуже багато. До приїзду працівників міліції не бачив, щоб ОСОБА_5 били. Коли ті приїхали, почув крики і зрозумів, що б'ють ОСОБА_5

В наступному свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 змінили свої показання, заявляли, що таксисти били ОСОБА_5 до того, як він наніс удари ножем ОСОБА_13 та ОСОБА_28, а тому він вимушений був захищатись.

Суд першої інстанції не взяв їх до уваги, з чим погодилась і колегія суддів, оскільки вони є знайомими ОСОБА_5, разом святкували день народження ОСОБА_11, а тому давали показання на його користь з метою уникнення ним кримінальної відповідальності за вчинене.

Свідки - співробітники міліції ОСОБА_29 та ОСОБА_30 показали, що у вечірній час 14 грудня 2006 року несли службу по охороні громадського порядку. Після 24 години по виклику під'їхали службовим автомобілем до мосту через р. Південний Буг по вул. М.Рибалко м. Хмельницького, побачили велике скупчення автомобілів служби таксі «063».

Один із таксистів повідомив, що ОСОБА_5 безпричинно пошкодив його автомобіль та підрізав ножем людину. Під час затримання ОСОБА_5 викинув свого ножа, якого в присутності понятих ОСОБА_31 та ОСОБА_32 вилучили з місця події.

Останні підтвердили даний факт.

ОСОБА_29 та ОСОБА_30 також показали, що вони не бачили, щоб до їхнього приїзду хтось бив ОСОБА_5 Його почали бити тоді, коли він викинув ніж і вже був затриманий.

Свідок - співробітник міліції ОСОБА_24 показав, що 15.12.2006 року відбирав пояснення у ОСОБА_5, який добровільно розповів, що під час вище вказаного конфлікту з таксистами він з кишені своєї дублянки дістав свій туристичний ніж і захищався ним.

Будь-якого тиску на ОСОБА_5 ніхто не чинив, показання ним давались добровільно.

Свідок ОСОБА_33 підтвердив показання ОСОБА_24

Об'єктивно вина ОСОБА_5 підтверджується даними протоколу огляду місця події від 15.12.2006 року, плану-схеми та фототаблиць до нього, згідно яких виявлено та вилучено ніж ОСОБА_5, оглянуто автомобіль ОСОБА_7, в якого виявлено пошкодження задньої правої дверки, виявлено калюжу з речовиною бурого кольору, схожою на кров.

Згідно протоколу огляду автомобіля ОСОБА_7 від 16.12.2006 року та фото таблиць до нього на склі задньої правої дверки виявлено та вилучено фрагмент сліду взуття, на самій дверці виявлено вм'ятину розміром 50х60 см.

Згідно описової частини висновку судово-трасологічної експертизи № 939 від 29 грудня 2006 року, на автомобілі ОСОБА_7 ВАЗ-21101, держномер НОМЕР_1, на задніх правих дверях виявлено слід та вм'ятину від удару взуттям.

Постановою слідчого СВ при УМВС України в Хмельницькій області від 14 березня 2007 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за фактом пошкодження автомобіля ОСОБА_7 ВАЗ-21101, держномер НОМЕР_1, оскільки розмір заподіяних збитків не є великим. Дану постанову ОСОБА_5 не оскаржував, тим самим визнав, що дійсно пошкодив авто потерпілого.

Протоколом медичного обстеження для встановлення стану сп'яніння № 7267 від 15 грудня 2006 року підтверджується, що ОСОБА_5 на день скоєння злочинів перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13 № 4 від 19.01.2007 року причиною смерті ОСОБА_13 є геморагічний шок з розвитком ДВЗ синдрому, який розвинувся як ускладнення гострої кровотечі внаслідок одиночного ножового поранення шиї справа з пошкодженням м'язів бокової поверхні шиї, яремної вени справа, зовнішньої внутрішньої сонної артерії справа, міжхребцевої артерії справа, слинної і щитоподібної залоз справа. В ході судово-медичного дослідження трупа виявлено тілесні ушкодження у вигляді одиночної рани правої бокової поверхні шиї з пошкодженням м'язів бокової поверхні шиї, яремної вени справа, зовнішньої і внутрішньої артерії справа, міжхребцевої артерії справа, слинної і щитоподібної залози справа, які могли утворитись від одноразової дії твердого плоского предмета із загостреним краєм, який має колюче-ріжучі властивості (можливо клинок ножа), які являються тяжкими тілесними ушкодженнями, що небезпечні для життя в момент спричинення та перебувають в прямому причинному зв'язку із настанням смерті. Враховуючи місце розташування рани та її характер, за умови розташування ОСОБА_13 та ОСОБА_5 у вертикальному або близькому до нього положенні, обличчям один до одного, рана шиї справа могла бути спричинена лівою рукою ОСОБА_5

З посиланням на дані медичної картки № 14007 стаціонарного хворого Хмельницької міськлікарні ОСОБА_13, в описовій частині зазначеної експертизи вказано, що у потерпілого справа на шиї в підщелепній ділянці від мочки вуха до підборіддя є масивна різана рана розміром 15х4 см з рівними краями, глибиною до 8 см, з пошкодженням грудиноключичнососцевидного м'яза справа, щитоподібної і слинної залоз, яремної вени, зовнішньої і внутрішньої сонної артерії і спинно-хребцевої артерії. Хребтова артерія справа повністю пересічена між 1-2 остистими хребцями.

Згідно висновку експерта № 82 від 08.02.2007 року ніж, вилучений у ОСОБА_5, відноситься до туристичних ножів і холодною зброєю не являється. Згідно описової частини вказаного висновку загальна довжина ножа становить 23,5 см, довжина клинка - 11 см, довжина леза становить 9,4 см.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 228 від 12.01.2007 року ОСОБА_6 спричинене тілесне ушкодження у вигляді різаної рани в проекції третього-четвертого пальців правої кисті з ушкодженням сухожилку розгинача третього пальця, яке могло утворитися можливо 14.12.2006 року, від дії гостро-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, і відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості.

Судмедексперт ОСОБА_34 в суді підтвердив свої вище вказані висновки.

Об'єктивно вони підтверджуються і висновками додаткової судово-медичної експертизи за № 2372 від 14.10.2009 року.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 229 від 29 січня 2007 року у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді припухлості м'язів тканини другого пальця лівої руки, перелому основної фаланги другого пальця лівої руки. Ці тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, ймовірно рук, ніг сторонньої людини, або від удару об такі, при нанесенні цією рукою удару та за своїм характером відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості. З переломом пальця лівої руки можливо тримати у цій же руці ніж та наносити удари ножем. Вказаний перелом міг утворитися і в результаті падіння з висоти власного зросту та ударі рукою об тверде покриття, зокрема асфальтове.

Згідно довідки травмпункту Хмельницької міської лікарні № 2544 від 15.12.2006 року, складеної лікарем ОСОБА_35, у ОСОБА_5 виявлено вище вказане ушкодження пальця, інших тілесних ушкоджень, характерних для побиття, не зазначено.

Свідок - лікар ОСОБА_35 підтвердив свої вище зазначені висновки.

Згідно висновку первинної стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 58 від 21 березня 2007 року ОСОБА_5 душевним захворюванням не страждає, не страждав таким і на період скоєння інкримінованих йому злочинів, а виявляє та виявляв органічний розлад особистості внаслідок перенесених черепно-мозкових травм. ОСОБА_5 вчинив злочини поза будь-яким розладом психічної діяльності, знаходився в стані емоційного напруження, є осудним.

Згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 79 від 16.04.2008 року, на момент вчинення інкримінованих злочинів ОСОБА_5 в стані сильного душевного хвилювання не знаходився, однак під час делікту у ОСОБА_5 відмічається емоційне збудження, напруженість, побоювання, страх, який виник в ситуації загрози для життя. Ситуацію делікту підексперний ОСОБА_5 описував досить докладно, афективної звуженості свідомості, астенічних проявів не прослідковувалось.

Висновок про побоювання, страх, який виник в ситуації загрози для життя, суд першої інстанції обґрунтовано визнав помилковим, оскільки він зроблений на підставі показань засудженого ОСОБА_5 з позиції свого захисту, а не з урахуванням всіх дійсних обставин і матеріалів справи, аналізу показань потерпілих, свідків, які підтвердили, що нападу із загрозою для життя ОСОБА_5 не було, і саме ці показання суд поклав в основу обвинувального вироку. Крім того, суд першої інстанції вірно врахував, що ОСОБА_5 було запропоновано розрахуватися за пошкодження автомобіля. Дане питання можливо було обговорити та вирішити добровільно, але реакція та поведінка ОСОБА_5 з врахуванням перебування його у стані алкогольного сп'яніння, особливостей його характеру, психічного стану, попередніх обставин життя, а саме отримання ним самим тяжкого ножового поранення ноги, заняття рукопашним боєм, боксом, наявності в руці свого ножа, призвели до непередбачуваної і бурхливої його поведінки, нанесення умисних цілеспрямованих ударів ножем потерпілим.

Вище вказаним, дослідженим в судовому засіданні доказам винуватості ОСОБА_5 місцевим судом дана належна правова оцінка. Дії винного вірно кваліфіковано за:

- ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у пошкодженні майна потерпілого;

- ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть потерпілого;

- ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне нанесення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду щодо перекваліфікації дій ОСОБА_5 з ч. 4 ст. 296 на ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки ні органами досудового слідства, ні судом першої інстанції не здобуто об'єктивних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заготовлення заздалегідь ножа чи його пристосування для нанесення тілесних ушкоджень, зберігання його ОСОБА_5 з метою нанесення тілесних ушкоджень з хуліганських мотивів. Хуліганські дії з боку ОСОБА_5 були припинені ним же ще біля бару-ресторану «Кав'ярня» по вул. Рибалка м. Хмельницького.

Посилання ОСОБА_5 та його захисників на те, що він не вчиняв хуліганських дій стосовно ОСОБА_7, що вихопив ніж з рук одного з нападників на нього, захищався ним, перебував в стані необхідної оборони, можливо спричинив вище вказані тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_6, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вище вказаними доказами його винуватості.

Водії служби таксі «063» затримали хулігана ОСОБА_5, пропонували йому розрахуватись за пошкоджену дверку автомобіля ОСОБА_7, не давали йому змоги втекти з місця затримання, вимагали дочекатись приїзду співробітників міліції, не били його, будь-яких реальних дій, які б загрожували життю та здоров'ю ОСОБА_5, не вчиняли. Не дивлячись на це, він почав поводити себе неадекватно, нецензурно лаявся, вихопив зі своєї кишені свого ножа і з великою силою наніс цілеспрямовані удари ножем потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_6 Про велику силу удару свідчить розмір різаної рани на шиї потерпілого ОСОБА_13, який становив 15х4 см, глибиною до 8 см. Це при тому, що довжина леза ножа становила 9,4 см.

Вказане свідчить, що ОСОБА_5, професійно володіючи прийомами рукопашного бою, які передбачають досконале володіння ножем, з великою силою умисно наніс ріжучий удар, майже повністю увігнав лезо ножа в шию потерпілого ОСОБА_13, спричинив вище вказані тяжкі тілесні ушкодження, щоб такими своїми вкрай агресивними діями налякати таксистів, мати можливість уникнути затримання працівниками міліції за хуліганські дії та пошкодження авто ОСОБА_7

Про відсутність загрози життю та здоров'ю ОСОБА_5 з боку таксистів також свідчать його крики після нанесення ударів ножем ОСОБА_13 та ОСОБА_6

ОСОБА_5 не кричав: «Хто ще хоче мене вдарити?! Хто ще хоче мене побити?! Хто ще хоче напасти на мене?!»

Він кричав: «Хто?! Хто ще?! Хто підійде?! Хто наступний?! Всіх поріжу!!! Хто ще хоче зі мною поговорити?!», що ще раз свідчить, що між ОСОБА_5 та таксистами була розмова з приводу відшкодування шкоди, не було нападу з метою побиття.

Факт побиття ОСОБА_5 мав місце не перед нанесенням ним ножових поранень ОСОБА_13 та ОСОБА_6, а після цих подій і це було здійснено таксистами з мотивів помсти за поранення колег.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 не перебував у стані необхідної оборони.

Оскаржуючи в касаційному порядку вирок Хмельницького міськрайонного суду від 01.09.2008 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16.06.2010 року стосовно ОСОБА_5 по даній кримінальній справі, прокурор Хмельницької області просив їх скасувати через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та через неправильне застосування кримінального закону, справу просив повернути на новий судовий розгляд, оскільки, зокрема, судом першої інстанції дії ОСОБА_5 необґрунтовано було перекваліфіковано з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК України, судом апеляційної інстанції незаконно було скасовано зазначений вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 122 КК України та закрито в цій частині кримінальну справу за відсутністю в його діях складу злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України від 1960 року.

Прокурор вважав, що ОСОБА_5 не перебував в стані необхідної оборони, умисно наніс тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_13, небезпечні в момент заподіяння, що спричинили смерть останнього, умисно наніс середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6, що підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, яким судами першої та апеляційної інстанції не була дана належна правова оцінка.

Ухвалою Верховного Суду України від 1 листопада 2011 року касаційну скаргу прокурора Хмельницької області задоволено частково, вище вказані рішення суду стосовно ОСОБА_5 скасовано, дану справу направлено в той же суд на новий судовий розгляд в іншому складі, оскільки мотивуючи у вироку кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони, суд першої інстанції зазначив, що заподіяна ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_13 шкода, явно не відповідає небезпечності посягання.

Проте, як убачається з наведеного у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, воно не містить даних щодо спрямованості умислу ОСОБА_5 Також у формулюванні обвинувачення нічого не зазначено про перевищення ОСОБА_5 меж необхідної оборони.

Таким чином суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 334 КПК України і припустився істотних суперечностей у мотивувальній частині вироку щодо ОСОБА_5

Апеляційний суд, розглядаючи дану справу в апеляційному порядку, зазначених порушень закону, допущених судом першої інстанції, не усунув.

За таких обставин, суд першої інстанції при новому розгляді розглянув дану кримінальну справу з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, виконав вказівки ухвали Верховного Суду України, дослідив усі докази по справі у їх сукупності, дав їм належну правову оцінку, встановив спрямованість умисну ОСОБА_5 на спричинення потерпілим тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, встановив, що ОСОБА_5 не перебував в стані необхідної оборони, ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе рішення по справі.

Покарання засудженому призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, із врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного, фактичних обставин справи, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, тих обставин, на які засуджений, його захисники, потерпілий та його представник посилаються у своїх апеляціях.

ОСОБА_5 вчинив злочини в стані алкогольного сп'яніння, серед яких тяжкий злочин, що призвів до смерті потерпілого ОСОБА_13

За місцем проживання ОСОБА_5 характеризується позитивно, не судимий. Дана кримінальна справа щодо нього розглядається вже протягом тривалого часу, під час якого нових злочинів він не вчиняв, тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, визначаючи покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.

Підстав для зміни чи скасування вироку стосовно ОСОБА_5 та окремої ухвали по даній справі колегія суддів не вбачає, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг потерпілого, його представника, засудженого та його захисників.

Вірно суд вирішив і питання щодо цивільних позовів та долю речових доказів по справі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 20 червня 2014 року стосовно ОСОБА_5 та окрему ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 20 червня 2014 року по даній справі залишити без зміни, апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - без задоволення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Хмельницької області Цугель І.М.