ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа № 926/1908-б/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Плотніцький Б.Д.

Новосад Д.Ф.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк»

на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 12.01.2015р.

у справі № 926/1908-б/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Боянівка», м.Чернівці

до Товариства з додатковою відповідальністю «Інтер-А», м.Чернівці

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника - Дороган І.Г.

від ініціюючого кредитора - не з»явився

від боржника - не з»явився

арбітражний керуючий - не з»явився

В ході судового засідання скаржнику права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Арбітражний керуючий Шевчук Т.І. подав суду клопотання (вхідний номер 01-04/1766/15 від 17.03.2015р.), в якому просить розгляд апеляційної скарги відкласти у зв'язку із неможливістю забезпечити участь повноважного представника в судовому засіданні. Оцінюючи подане скаржником клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК). З огляду на викладене та зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, колегія суддів в задоволенні клопотання скаржника відмовляє та вважає за можливе, враховуючи повідомлення всіх сторін про дане судове засідання, розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.01.2015р. порушено провадження у справі № 926/1908-б/14 (суддя Бутирський А.А.) про банкрутство Товариства з відповідальністю «Інтер-А», м.Чернівці за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Боянівка», м.Чернівці в порядку статті 10, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон про банкрутство), визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора у розмірі 424 116,00 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Шевчука Т.І. тощо.

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржник - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, в порушення статті 43 ГПК України господарський суд не вжив заходів, спрямованих на всебічне, повне і об»єктивне встановлення всіх обставин справи, оскільки, як зазначає скаржник, в матеріалах справи відсутні належні докази, які є необхідними для з»ясування наявності чи відсутності підстав для вирішення питання про порушення провадження у справі про банкрутство. Як зазначає скаржник, місцевий господарський суд, порушуючи справу про банкрутство боржника у підготовчому засіданні не перевірив відомості чи вимоги кредитора забезпечені повністю заставою майна боржника, не перевірив наявність доказів неплатоспроможності боржника виконати свої грошові зобов»язання перед кредитором протягом 3-х місяців після відкриття виконавчого провадження, не вжив заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику чи власнику майна приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчуджувати основні засоби та предмети застави, не перевірив закінчення виконавчого провадження та проведення дій щодо виявлення майна боржника, в тому числі і заставного майна.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

До господарського суду Чернівецької області 23.12.2014р. надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Боянівка», м.Чернівці про порушення справи про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «Інтер-А», м.Чернівці в порядку статті 11 Закону про банкрутство.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 Закону про банкрутство, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 16 Закону про банкрутство, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2014р. господарським судом Чернівецької області прийнято рішення у справі № 926/1165/14 про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Інтер-А» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Боянівка» 415800,00 грн. боргу та 8316,00 грн. судового збору.

На виконання даного рішення видано наказ суду від 09.09.2014р., який пред»явлено до виконання Першотравневому відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, який постановою від 17.09.2014р. відкрив виконавче провадження № 44751533.

На момент розгляду справи згадана заборгованість боржником не погашена.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Отже, безспірні вимоги ініціюючого кредитора до боржника становлять 424116,00 грн.

Безспірні вимоги кредитора становлять більше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати та такі вимоги не були задоволені боржником протягом строку, що перевищує три місяці з моменту відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Розглянувши заяву про порушення справи про банкрутство, перевіривши обґрунтованість вимог заявника, їх безспірність, вжиття заявником заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, суд дійшов вірного висновку про наявність достатніх підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-А ".

Відповідно до ч. 15 ст. 16 Закону про банкрутство, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство: пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство; корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки в майні боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство, кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. У разі якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Згідно п. 4.11. Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, затвердженого постановою пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 16.01.2013 р., на підставі протоколу в автоматизованій системі формується довідка щодо кандидатури арбітражного керуючого (Додаток № 5 до Положення), яка надсилається в електронному вигляді з електронним цифровим підписом відповідальної особи адміністратора автоматизованої системи разом з даними Реєстру щодо арбітражного керуючого судді, за електронним запитомякого здійснювався автоматизований відбір.

У разі неможливості відбору автоматизованою системою кандидатів арбітражних керуючих (через відсутність арбітражних керуючих, що відповідають запиту, наявність технічних проблем, крім зазначених у пункті 5.13 Положення тощо), в автоматизованій системі формується довідка щодо такої неможливості із зазначенням відповідної причини (Додаток № 6 до Положення), яка надсилається в електронному вигляді за електронним цифровим підписом відповідальної особи адміністратора автоматизованої системи судді, за електронним запитом якого здійснювалося автоматичне визначення арбітражного керуючого. Подальший автоматичний відбір кандидатів арбітражних керуючих здійснюється автоматизованою системою у встановленому Положенням порядку в робочий день, наступний за днем, коли припинилася дія відповідних обставин.

Судом першої інстанції чотири рази направлялась довідка щодо кандидатури арбітражного керуючого, однак кандидатура арбітражного керуючого так і не була надана.

Закон про банкрутство, як і Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, не передбачає механізму дій суду у випадку ненадання кандидатури арбітражного керуючого автоматизованою системою. Проте, ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

За таких обставин розпорядник майна боржника призначається за ініціативою суду з урахуванням заяв арбітражних керуючих, які подали заяву на участь у даній справі.

На день слухання справи від арбітражних керуючих Шевчука Т.І., Саламановича О.Г.та Бурми С.В. надійшли заяви про надання згоди на участь у даній справі в якості розпорядника майна боржника. Проте, лише арбітражний керуючий Шевчук Т.І. надав документи, з яких можливо зробити висновок про його кваліфікаційний рівень. У свою чергу, арбітражні керуючі Саламанович О.Г. та Бурма С.В. подали лише заяви про надання згоди на участь у даній справі в якості розпорядника майна боржника.

Враховуючи наведене, розпорядником майна підставно призначено арбітражного керуючого Шевчука Т.І. При цьому судом взято до уваги те, що арбітражний керуючий Шевчук Т.І. не підпадає під дію ч. 2 ст. 114 Закону про банкрутство, постійно проживає у м. Чернівці, що дозволить ефективно виконувати функції розпорядника майна боржника у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Згідно з ч. 2 ст. 115 Закону про банкрутство, грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Відповідно до абз. 1 ч. 16 ст. 16 Закону про банкрутство, ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її винесення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), органу державної податкової служби, місцевому загальному суду, органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі господарського суду Чернівецької області від 12.01.2015р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Чернівецької області від 12.01.2015 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Судовий збір за перегляд ухвали господарського суду Чернівецької області від 12.01.2015 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 12.01.2015р. у справі № 926/1908-б/14 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Чернівецької області.

6. Повний текст постанови складено « 17» березня 2015р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Плотніцький Б.Д.

суддя Новосад Д.Ф.