Номер провадження: 22-ц/785/668/15
Головуючий у першій інстанції Кравчук Т.С.
Доповідач Комаровська Н. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого - Комаровської Н.В.,
Суддів -Гончаренко В.М., Калараша А.А.,
З участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 щодо розірвання договору про сумісну діяльність та визнання права власності за апеляційною скаргою ПАТ "Державний ощадбанк України" на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08.07.2008р.,-
в с т а н о в и л а :
18.06.2008р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору про сумісну діяльність та визнання права власності.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те,що 20.02.2004 р. між ним та ОСОБА_3 був укладений договір про сумісне будівництво.
Метою даного договору була реконструкція квартири АДРЕСА_1 під магазин-салон та ведення підприємницької діяльності.
За п. 4.1 договору сторони в рівних частках фінансують будівництво,а за п. 4.3 договору кожна сторона буде мати право власності на половину об*єкту реконструкції.
Для досягнення загальної мети за договором відповідачем ОСОБА_3, була надана вказана квартира,яка належала відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 12 .07. 1996 р. та зареєстрованого 22.07. 2006 року в МБТІ та РОН .
За клопотанням ОСОБА_3 управлінням архітектури та містобудування було надано дозвіл на замовлення в ліцензованій проектній організації робочого проекту реконструкції квартири під магазин-салон та узгодження робочого проекту з органами державного нагляду, власниками суміжних приміщень, іншими заінтересованими службами та організаціями.
На виконання вимог управління архітектури та містобудування відповідачем було замовлено проект реконструкції квартири АДРЕСА_1, який було виготовлено ПП „Інженер-сервіс", узгоджено з Одеською обласною санітарно-епідеміологічною службою 24.06.2004 p., з головним управлінням МНС України в Одеській області 08.09.2004р.
09.06.2006 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виконання будівельних робіт, 13.02.2006 р. Приморською райадміністрацією Одеської міськради надано дозвіл на реконструкцію квартири АДРЕСА_1. Також було отримано дозвіл власників суміжних приміщень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на проведення реконструкції вказаної квартири, в тому числі з проведенням усіх робіт по переплануванню та побудові, які пов'язані з проведенням реконструкції.
Всупереч умовам договору про сумісне будівництво 18.10.2007 р. відповідач ОСОБА_3 подарувала громадянину ОСОБА_6 зазначену квартиру, а 17.12.2007р. ОСОБА_6 продав вказану квартиру позивачу ОСОБА_2
Посилаючись на те,що всі роботи та фінансування будівельних робіт виконані особисто позивачем,який вклав в реконструкцію 100000 грн.,а відповідач свої грошових забов*язань внести таку ж суму не виконав,позивач просив розірвати договір про сумісну діяльність між сторонами та визнати за ним право власності в порядку ст .376 ЦК України на магазин-салон загальною площею 94,3 кв.м, який в цілому складається з першого поверху: 1-е приміщення, площею 29.6 кв.м. , 2-е приміщення, площею 13.9 кв.м. , 3-е приміщення, площею 3.1 кв.м. , вбиральня, площею 1.7 кв.м. ; другого поверху: 1-е приміщення, 28.2 кв.м. , 2-е приміщення, площею 17.8 кв.м. , який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач в судове засіданні не з*явився.
Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 08.07.2008р. позов задоволений.
В апеляційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" просить про скасування рішення в частині визнання права власності за ОСОБА_2,посилаючись на те,що спірна квартира є предметом іпотеки, відповідно до умов якої ОСОБА_2 забов*язався не провадити будь-які будівельні роботи відносно предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя,а суд,визнавши право власності на реконструйовану квартиру порушив права апелянта.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги ,думку представника ОСОБА_2,яка погодилась із апеляційною скаргою,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. " Про судове рішення у цивільній справі" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить
вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення,яке оскаржується,таким вимогам не відповідає.
З матеріалів справи вбачається,що 20.02.2004 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір про сумісне будівництво.
Метою даного договору була реконструкція квартири АДРЕСА_1 під магазин-салон та ведення підприємницької діяльності.
Для досягнення загальної мети за договором відповідачем ОСОБА_3, була надана вказана квартира,яка належала відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 12 .07. 1996 р. та зареєстрованого 22.07. 2006 року в МБТІ та РОН .
21.02.2005р. управлінням архітектури та містобудування виконкому Одеської міськради був наданий висновок № 1111/04 про узгодження робочого проекту,з якого вбачається,що площа магазину після реконструкції повинна складати 45 кв.м (а.с.29),тобто відповідати площі квартири,яка підлягала реконструкції.
18.20.2007р. ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_6 зазначену квартиру площею 44.9 кв.м ( а.с.14).,а 17.12.2007р. ОСОБА_6 продав вказану квартиру площею 44,9 кв.м ОСОБА_2 ( а.с.11).
Звертаючись з позовом про розірвання договору про сумісну діяльність та визнання права власності,ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на салом-магазин площею 94,3 кв.м,усвідомлюючи,що було здійснено самочинне будівництво ,площа квартири була збільшена в два рази,тому просив визнати за ним право власності на самочинне будівництво відповідно до ст.376 ЦК України.
Задовольняючи позов ОСОБА_2,суд не розглянув спір в межах заявлених вимог,а пославшись тільки на невиконання відповідачем ОСОБА_3 вимог договору про сумісну діяльність,визнав право власності на салон-магазин площею 96,3 кв.м ( а.с.69 - ухвала суду про виправлення описки).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України в мотивувальній частині суд забов*язаний навести назву,статтю,її частину,абзац,пункт,підпункт закону,на підставі якого вирішено справу,а також процесуальний закон,яким він керувався.
Суд не зазначив жодної норми матеріального права,на підставі якої був вирішений спір.
Частиною 1 ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок , будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином, за загальним правилом особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частиною 3 ст. 376 ЦК України передбачено право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).
Позивач не є власником або користувачем земельної ділянки та забудовником спірного майна ( салону-магазину),тому за ним не може бути визнано право власності на об*єкт самочинної реконструкції в порядку ч.5 ст.376
ЦК України.
Крім того,в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013р. № 24-150/0/4-13 зазначено,що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право.
Суд не повинен заміняти органи, які зобов'язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з'ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.
Матеріали справи не містять відомостей про те,що ОСОБА_2 або ОСОБА_3 звертались до компетентних органів щодо оформлення права власності на салон-магазин по АДРЕСА_1.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ПАТ "Державний ощадний банк України",апеляційний суд встановив,що 17.12.2007р. ОСОБА_2 уклав з ВАТ"Державний ощадний банк України" договір про іпотечний кредит на придбання квартири АДРЕСА_1 та договір іпотеки,за умовами якого передав в іпотеку банку вказану квартиру ( а.с.77,81).
Відповідно до ст.9 Закону "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя зводити,знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі ( споруди),розташованої на земельній ділянці,що є предметом іпотеки,чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки,передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку,відчужувати предмет іпотеки,передавати предмет іпотеки в спільну діяльність,лізінг,оренду,користування.
За п. 4.1.8 договору про іпотеку від 17.12.2007р. ОСОБА_2, як іпотекодавець, забов*язався протягом дії договору іпотеки не провадити будь-які будівельні роботи відносно предмета іпотеки,крім ремонту предмету іпотеки.
Таким чином, ОСОБА_2 без згоди банку,самовільно,здійснив реконструкцію іпотечного майна,чим порушив права ПАТ " Державний ощадний банк України".
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи,що суд вирішив спір без застосування норм матеріального права,які регулюють виникші по справі правовідносини,а також допустив неповне дослідження обставин справи,рішення суду в частині визнання за позивачем права власності підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на підставі п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1.п.2,309 ч.1 п.п.1,3,4 ЦПК України,колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадбанк України" задовільнити.
Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08.07.2008р. скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності і в цій частині ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 1827 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Н.В.Комаровська
Судді: В.М.Гончаренко
А.А.Калараш