Справа № 603/656/13-ц

Провадження №2/603/1/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. м.Монастириська

Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області в складі:

головуючого судді Галіяна І. М.

при секретарі Бішко І.М.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 процесуального правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Коропецької селищної ради

про визнання недійсними державних актів та рішень Коропецької селищної ради:

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_5;

відповідача - ОСОБА_3;

представника відповідача - ОСОБА_6

відповідача (Коропецької селищної ради) - Куриляк С.В.

в с т а н о в и в :

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішень Коропецької селищної ради від 22 грудня 2011 року № 195, від 16 листопада 2011 року № 162 та від 29 травня 1996 року. Після доповнення позовних вимог у жовтні 2013 року (т. 1 а.с. 214) та з урахуванням змін зазначених у заяві від 11 березня 2015 року (т. 3 а.с.166 ) просив визнати недійсними рішення № 195 12 позачергової сесії 6 - скликання від 22 грудня 2011 року із доповненнями, внесеними відповідно до рішення 15 сесії 6-скликання Коропецької селищної ради № 222 від 06 квітня 2012 року «Про розгляд протесту прокурора Монастириського району…»; рішення одинадцятої сесії шостого скликання Коропецької селищної ради № 162 від 16 листопада 2011 року «Про затвердження акту узгоджувальної комісії щодо обстеження земельної ділянки і встановлення межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2.»; державний акт серії ЯМ № 191820 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, виданий на ім'я ОСОБА_3, кадастровий номер 612425500050010090; державний акт серії ЯМ № 191821 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, виданий на ім'я ОСОБА_3; рішення Коропецької селищної ради від 2 листопада 2012 року №355, яким ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,16 га; рішення Коропецької селищної ради від 11 липня 2012 року № 311, яким надано дозвіл в.о. селищного голови Гушпіт Н.М. підписати кадастрові плани та акти погодження меж ОСОБА_3 замість суміжного землекористувача ОСОБА_2; рішення Коропецької селищної ради від 08 травня 1996 року (витяг), яким Коропецька селищна рада вирішила передати в приватну власність ОСОБА_9 земельну ділянку розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд та 0,16 га для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог посилався на такі обставини. Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 30 серпня 2011 року, залишеним в силі апеляційною та касаційною інстанцією, визнано за відповідачем ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, яке залишилося після її чоловіка ОСОБА_9, який помер 08 листопада 2008 року, на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд площею 0,25 га яка розташована по АДРЕСА_1 Монастириського району Тернопільської області та на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_1 Монастириського району Тернопільської області.

Згідно акту комісії Коропецької селищної ради від 15 вересня 2011 року комісія вирішила встановити межові знаки згідно акту винесення в натурі червоних ліній і проведення розбивки контурів фундаментів будівель індивідуального будівництва в місцевості та передати у власність земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 різницею по половині, тобто - ОСОБА_2 0,23 га, а ОСОБА_3 - 0,39 га. Зазначений акт рішенням одинадцятої сесії шостого скликання Коропецької селищної ради від 16 листопада 2011 року № 162 був затверджений. Крім цього, цим рішенням передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,41 га, в тому числі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1

Рішенням № 195 дванадцятої позачергової сесії 6-го скликання від 22 грудня 2011 року Коропецької селищної ради «Про затвердження акту узгоджувальної комісії від 22 грудня 2011 року» селищна рада вирішила затвердити акт узгоджувальної комісії від 22 грудня 2011 року про те, що в результаті обстеження земельної ділянки ОСОБА_3 згідно записів земельнокадастрової книги і документів, які вказані в акті від 15 вересня 2011 року про передачу в приватну власність земельну ділянку площею 0,41 га, в тому числі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 у такій конфігурації та зобов'язано виготовити технічну документацію на земельну ділянку.

Рішенням № 222 п'ятнадцятої сесії 6-го скликання від 06 квітня 2012 року «Про розгляд протесту прокурора Монастириського району…» внесено доповнення до п. 1 рішення сесії Коропецької селищної ради № 162 від 16 листопада 2011 року та рішення від 22 грудня 2011 року № 195, зокрема зазначено: згідно вимог ст. 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації та картографічного зображення 1963 року.

Окрім цього позивач вказував, що відповідач отримала державні акти серії ЯМ №191820 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, кадастровий номер 612425500050010090 та серії ЯМ № 191821 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,16 га для ведення особистого селянського господарства.

Підставою для видачі державних актів стали рішення Коропецької селищної ради від 2 листопада 2012 року № 355, яким ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,16 га; рішення Коропецької селищної ради від 11 липня 2012 року № 311, яким надано дозвіл в.о. селищного голови Гушпіт Н.М. підписати кадастрові плани та акти погодження меж ОСОБА_3 замість суміжного землекористувача ОСОБА_2; рішення Коропецької селищної ради від 08 травня 1996 року (витяг), яким Коропецька селищна рада вирішила передати в приватну власність ОСОБА_9 земельну ділянку розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд та 0,16 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивач вважав оспорювані рішення сесії Коропецької селищної ради та державні актами порушують його права, як землекористувача та землевласника, оскільки селищною радою зменшено розмір його земельної ділянки, що знаходиться у АДРЕСА_2, так як не враховано того факту, що він ще з 1983 року користується земельною ділянкою розміром 0,3040 га, що відповідає фактичному користуванню на день подання позову.

08 вересня 2014 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області відповідно до ст. 37 ЦПК України в зв'язку із смертю позивача ОСОБА_2 залучено процесуального правонаступника спадкоємця - ОСОБА_1

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, зіславшись на доводи, викладені в позовній заяві та в змінах до неї.

Представник відповідача Коропецької селищної ради Куриляк С.В. щодо позову заперечила, оскільки вважає усі без виключення оспорювані рішення селищної ради є законними та обґрунтованим.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_6 проти позову заперечили з підстав його необґрунтованості та зазначили, що ні позивачем ні правонаступником позивача не доведено порушення їх прав як власників та землекористувачів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін у справі, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Безумовною та необхідною умовою для звернення з позовом про захист права як власника земельної ділянки чи землекористувача є наявність порушеного права на використання належної позивачеві земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 10, 60, 61 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі й щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як встановлено в судовому засіданні, в основному доводи позивача зводяться до того, що оспорюваними рішеннями сесії Коропецької селищної ради та державними актами порушуються права ОСОБА_2 пізніше правонаступника ОСОБА_1, як землекористувача та землевласника, оскільки змінюють існуючі межі земельної ділянки, що знаходиться в селі Стігла по АДРЕСА_2 зі зміщенням межі в сторону садиби позивача ОСОБА_3 село Стігла, АДРЕСА_1

Разом з тим, такі висновки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що на підставі рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 30 серпня 2011 року залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанцією, видано на ім'я ОСОБА_3, державний акт серії ЯМ № 191820 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, кадастровий номер 612425500050010090 та державний акт серії ЯМ № 191821 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 612425500050010091.

Вказані земельні ділянки відповідач ОСОБА_3 як спадкоємець отримала в порядку спадкування від свого чоловіка ОСОБА_9 на підставі вищевказаного рішення суду (т. 3 а.с.149). Місцезнаходження земельних ділянок - АДРЕСА_1 Монастириського району Тернопільської області.

У свою чергу ОСОБА_9 зазначені земельні ділянки (у розмірі 0,16 га та 0,25 га загалом 0,41 га) отримав у приватну власність згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" на підставі рішення Коропецької селищної ради від 08 травня 1996 року (т. 1 а.с. 43).

Як вбачається із пояснень представника селищної ради Куриляк С.В. та інформації (т. 2 а.с. 129), що надійшла на адресу суду, місцезнаходження земельних ділянок, які ОСОБА_9 отримав згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" є село Стігла, АДРЕСА_1

Також судом з'ясовано, що процесуальний правонаступник позивача ОСОБА_1 користується земельними ділянками, які надавалися, ще ОСОБА_2 у приватну власність згідно з рішенням Коропецької селищної ради, зокрема земельна ділянка по АДРЕСА_2 у розмірі 0,25 га та в урочищі «Докторське» 0,12 га (т. 1 а.с. 39,42).

Разом з тим, як було встановлено в судовому засіданні, правонаступник позивача ОСОБА_1 (а до смерті її батько ОСОБА_2.) фактично користується земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у більшому розмірі, а саме в розмірі 0,3040 га, що підтверджується як поясненнями ОСОБА_1, так і її представника ОСОБА_5, поясненням відповідача ОСОБА_3 так і матеріалами справи, зокрема планом земельних ділянок ПП «Землі Придністров'я» (т. 1 а.с. 14), довідкою селищної ради від 02 січня 2015 року (т.2 а.с. 129).

Окрім цього, із зазначених письмових доказів та пояснень учасників процесу судом встановлено, що в фактичному користування відповідача ОСОБА_3 перебуває не 0,41 га, як зазначено в оспорюваних рішеннях селищної ради та рішенні Монастириського районного суду від 30 серпня 2011 року, а 0,3189 га, тобто фактично відповідач користується земельною ділянкою в меншому розмірі на 0,0811га.

Як пояснювала в судовому засіданні ОСОБА_1, це також випливає із позовної заяви (т. 1 а.с. 2 звор.), що саме таким розміром земельної ділянки її батько ОСОБА_2 користувався ще із 1983 року, коли спірна земельна ділянка була розподілена між ним та його рідним братом ОСОБА_9, чоловіком відповідача. Разом з тим, зазначені обставини щодо такого добровільного розподілу категорично заперечила відповідач ОСОБА_3

Окрім цього відповідач зазначила, що до 29 травня 1995 року, ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 користувався земельною ділянкою розміром 0,08 га, а її чоловік 0,50 га. Ці обставини підтвердила посиланнями на архівну виписку із протоколу № 7 засідання правління колгоспу ім. Дворського с. Коропець Монастириського району Тернопільської області від 14 квітня 1978 року (т. 1 а.с. 30) та даними копії постанови про закриття кримінального провадження, де сам ОСОБА_2 слідчому надавав пояснення (т. 1 а.с. 141).

З огляду на заперечення відповідача щодо добровільного розподілу земельної ділянки між її чоловіком та ОСОБА_2 та відсутністю подання зі сторони позивача на підтвердження зазначених обставин жодних належних та допустимих доказів, суд вважає такі твердження припущеннями, що не підтверджують обставини на які посилається позивач.

Таким чином судом встановлено, що в ОСОБА_2 лише з 29 травня 1995 року в законному користуванні та у власності по АДРЕСА_2 села Стігла перебувало 0,25 га.

Водночас жодних допустимих доказів про те що, процесуальному правонаступнику позивача ОСОБА_1 чи її батькові ОСОБА_2 надавалася земельна ділянка в с. Стігла по АДРЕСА_2 в розмірі більшому, ніж 0,25 га позивачем до суду надано не було.

Таким чином, у судовому засіданні не доведено позивачем належними та допустимими доказами, що оспорюваними рішеннями сесії Коропецької селищної ради та державними актами порушуються права позивача, як землекористувача та землевласника, оскільки, як встановлено, відповідач фактично використовує меншу за розміром земельну ділянку, а позивач використовує більшу за розміром земельну ділянку, ніж надавалася ОСОБА_2 на 0,054 га.

Окрім цього, із змісту позовних вимог, випливає фактичне бажання позивача позбавити відповідача права власності на земельні ділянки, які вона отримала в спадок від свого чоловіка ОСОБА_9

Відповідно до ст. 41 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 378 ЦК України, ст. 140 ЗК України право власності особи на земельну ділянку може бути припиненим за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 140 ЗК України визначено підстави припинення права власності на землю. Законом не передбачено такої підстави для припинення права власності на землю як допущені порушення при складанні та видачі технічної документації.

З огляду на зазначене суд не бере до уваги посилання позивача про необхідність визнання недійсним рішення Коропецької селищної ради від 11 липня 2012 року № 311, яке на думку позивача прийнято з недотримання порядку складання документів щодо землеустрою.

Окрім цього, в контексті дотримання правила непропорційного втручання у право власності особи, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, де 24.06.2003 року судом у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

З цих самих підстав, суд не бере до уваги посилання представника позивача ОСОБА_5, який у своїх поясненнях (т. 3 а.с. 158-164), як на підставу для визнання недійсними рішень селищної ради, вказував на порушення Коропецькою селищною радою процедури створення постійних комісій селищної ради та порушення процедури прийняття радою рішень.

Окрім цього, нові обґрунтування підстав позову за своїм змістом є зміною підстав позову, які заявлені після початку розгляду справи по суті, що не допускається в силу ч. 2 ст. 31 ЦПК України.

Також, на переконання суду, відсутні жодні правові підстави для визнання недійсним рішення Коропецької селищної ради від 08 травня 1996 року (т. 1 а.с. 43), яким ОСОБА_9 було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, зокрема, 0,25 га для обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд та 0,16 га для ведення особистого селянського господарства.

Оскільки зміст цього рішення узгоджується із вимогами законодавчих актів, що регулювали на той час спірні відносини, а саме з ч. 1 ст. 17 Земельного Кодексу України 1990 року, Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», тому безпідставне визнання недійсним рішення селищної ради суперечитиме ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, ст. 3 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд не визнає жодних доводів на обґрунтування позову, оскільки судом не встановлено з боку відповідача ОСОБА_3 будь-яких порушень при набутті права власності на земельні ділянки, котрі вона отримала в спадщину від свого чоловіка ОСОБА_10, оскільки сама ОСОБА_3 мала усі законні підстави очікувати на таке отримання та на оформлення своїх прав в спосіб, передбачений законодавством. А будь-які дії органів місцевого самоврядування, що могли перешкоджати їй у цьому, в світлі практики Європейського суду, розцінювалися б, як порушення права заявника на законне очікування і, таким чином, утворювали б акт втручання у реалізацію її права власності.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів про те, що відповідачі порушують права як власника чи користувача земельної ділянки позивач ОСОБА_2 та її процесуальний правонаступник ОСОБА_1 до суду не надали.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не порушувала меж сумісного землекористування, а відтак й Коропецька селищна рада, прийнявши оспорювані рішення, діяла законно та об'єктивно.

З огляду на викладене суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, ст.ст. 60, 79, 84, 88, ч. 3 ст. 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

У позові ОСОБА_1, процесуального правонаступника ОСОБА_2, з врахуванням доповнень до позовних вимог від 01 жовтня 2013 року та з урахуванням змін, зазначених у заяві від 11 березня 2015 року про визнання недійсним рішення № 195 12 позачергової сесії 6 - скликання від 22 грудня 2011 року із доповненнями, внесеними відповідно до рішення 15 сесії 6-скликання Коропецької селищної ради № 222 від 06 квітня 2012 року «Про розгляд протесту прокурора Монастириського району…»; про визнання недійсним рішення одинадцятої сесії шостого скликання Коропецької селищної ради № 162 від 16 листопада 2011 року «Про затвердження акту узгоджувальної комісії щодо обстеження земельної ділянки і встановлення межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2.»; про визнання недійсними державних актів серії ЯМ № 191820 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, виданий на ім'я ОСОБА_3, кадастровий номер 612425500050010090 та серії ЯМ № 191821 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, виданий на ім'я ОСОБА_3; про визнання недійсним рішення Коропецької селищної ради від 2 листопада 2012 року № 355, яким ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,16 га; визнання недійсним рішення Коропецької селищної ради від 11 липня 2012 року № 311, яким надано дозвіл в.о. селищного голови Гушпіт Н.М. підписати кадастрові плани та акти погодження меж ОСОБА_3 замість суміжного землекористувача ОСОБА_2; про визнання недійсним рішення Коропецької селищної ради від 08 травня 1996 року (витяг), яким Коропецька селищна рада вирішила передати в приватну власність ОСОБА_9 земельну ділянку розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд та 0,16 га для ведення особистого селянського господарства - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області.

Суддя І. М. Галіян