ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015Справа №910/29503/14-г

За позовомПублічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

простягнення 1902430,32 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Кучеренко С.П. - представник

від відповідача Пац В.О. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1902430,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на розподіл природного газу №14/1001/13 від 23.01.2013 в частині своєчасного здійснення розрахунків за надання послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 668256,16 грн, 3% річних у розмірі 213247,08 грн та інфляційні втрати у розмірі 1020927,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/29503/14-г та призначено розгляд справи на 04.02.2015.

В судовому засіданні 04.02.205 оголошувалась перерва до 10.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору у справі №910/29503/14-г, а в судовому засіданні 10.02.2015 оголошувалась перерва до 10.03.2015.

В судове засідання, призначене на 10.03.2015, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач факт прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих на підставі договору №14/1001/13 від 23.01.2013 визнає, однак не погоджується із правильністю нарахування позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із чим надав суду власний контррозрахунок.

Також в судовому засіданні 10.03.2015 представник позивача подав клопотання про зменшення пені до 1 гривні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2013 між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (газорозподільне підприємство), та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (замовник) укладено договір на розподіл природного газу №14/1001/13 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору за договором газорозподільне підприємство зобов'язується у 2013 році надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Згідно з п.п. 5.3, 5.4 Договору розрахунковий період за Договором становить один місяць з контактної години першого дня місяця до контактної години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість послуг з транспортування природного газу визначається як добуток тарифу на загальний обсяг протранспортного природного газу, розрахованого на умовах, визначених в розділі ІV Договору, та податку на додану вартість. Загальна сума договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу газорозподільним підприємством замовнику.

За правовою природою укладений між сторонами Договір на розподіл природного газу №14/1001/13 від 23.01.2013 є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 5.5 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок газорозподільного підприємства на підставі акту наданих послуг, зазначеного в п. 3.6 Договору. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, на виконання умов Договору протягом 2013 року позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування природного газу на загальну суму 27504785,83 грн.

Відповідачем вартість наданих послуг була сплачена в повному обсязі, однак розрахунки здійснювались відповідачем несвоєчасно та з порушенням умов п. 5.5 Договору.

Протягом 2013 - 2014 років відповідачем були проведені наступні розрахунки за надані послуги:

- 26.04.2013 - проведено залік однорідних зустрічних вимог на суму 7192117,98 грн (лист №1674/10 від 26.04.2013);

- 07.06.2013 - сплачено 2064826,13 грн;

- 10.06.2013 - сплачено 4176024,25 грн;

- 22.08.2013 - сплачено 1639886,90 грн;

- 22.01.2014 - сплачено 1273704,42 грн;

- 04.03.2014 - сплачено 495767,69 грн;

- 08.04.2014 - сплачено 460860,40 грн;

- 15.05.2014 - сплачено 2124804,76 грн;

- 06.06.2014 - сплачено 3459590,66 грн;

- 10.06.2014 - сплачено 4617202,64 грн.

Отже, судом встановлено та відповідачем не заперечується, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2.1 Договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом V Договору, а із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі 668256,16 грн, нараховану на суми заборгованості (з урахуванням проплат) за надані послуги у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2013 року, а також суму 3% річних у розмірі 213247,08 грн та інфляційних втрат у розмірі 1020927,08 грн, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг, наданих за період з січня по грудень 2013 року.

Однак, суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на таке.

Як зазначено в п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Однак, при здійсненні розрахунку позивач здійснював нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за періоди, що включають день здійснення відповідачем сплати заборгованості (часткових проплат), що суперечить наведеним вище висновкам.

Також суд відзначає, що за умовами п. 5.5 Договору остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг. Відтак, з урахуванням положень п. 5.5 Договору, останнім днем строку виконання зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг було 19 число місяця, наступного за місяцем надання послуг, а прострочення виконання відповідних зобов'язань наступало з 20 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Натомість в наданому суду контррозрахунку відповідачем помилково визначені періоди, з яких починається прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, а саме - з 21 числа відповідного місяця.

За здійсненим судом перерахунком з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 210986,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 1010469,87 грн.

Щодо заявленої суми пені, то за розрахунком суду, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 662151,37 грн.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як зазначено в п. 3.17.4, постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Представником відповідача 10.03.2015 було подано клопотання, в якому відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені до 1 гривні.

Заява мотивована тим, що прострочення виконання грошового зобов'язання викликано, перш за все, тим, що споживачі природного газу - населення, підприємства промисловості не забезпечують своєчасну оплату природного газу, який відповідач передає їм на підставі укладених договорів купівлі-продажу природного газу. Крім того, відповідач вказує, що підприємство відповідача як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Для безперервного постачання газу споживачам відповідач повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу.

Враховуючи матеріали справи та доводи відповідача, наведені у заяві, суд дійшов висновку, що на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню, а сума пені підлягає зменшенню у 10 разів - до 66215,13 грн.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Громова, будинок 142, ідентифікаційний код 03361402) пеню у розмірі 66215 (шістдесят шість тисяч двісті п'ятнадцять) грн 13 коп., 3% річних у розмірі 210986 (двісті десять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 1010469 (один мільйон десять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн 87 коп. та судовий збір у розмірі 38048 (тридцять вісім тисяч сорок вісім) грн 61 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.03.2015.

Суддя Ю.М. Смирнова