УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/701/13-ц Головуючий у 1-й інст. Зленко А. В.

Категорія 19 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кочетова Л.Г.,

суддів: Худякова А.М., Борисюка Р.М.,

при секретарі Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом приватного підприємства „Попільнянське бюро землевпорядних та оціночних робіт" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного підприємства „Попільнянське бюро землевпорядних та оціночних робіт" про визнання договору недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 08 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року приватне підприємство „Попільнянське бюро землевпорядних та оціночних робіт" (надалі Підприємство) звернулося до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначило, що 19.07.2012 року між підприємством та ОСОБА_1 укладено договір № 131 на виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,0058 га в натурі за адресою: АДРЕСА_1, з метою передачі її в оренду. Вартість робіт становила 7000,00 грн та на виконання умов договору ОСОБА_2 було сплачено аванс у сумі 3500,00 грн. Підприємством було виконано умови договору та виготовлено проект, про що повідомлялося замовнику, проте остання оплату не проводить. Просило стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 3500,00 грн.

У червні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання вищевказаного договору недійсним, посилаючись, що договір укладено ОСОБА_2, як від ПП „Попільнянське бюро землевпорядних та оціночних робіт", так і від замовника, що суперечить вимогам ст. 238 ЦК України.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 08 грудня 2014 року первісний позов задоволено, в задоволені зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду в частині задоволення первісного позову скасувати, постановити нове - про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що судом не встановлено чи вніс ОСОБА_2 авансовий платіж; виконавець порушив умови договору, приступивши до робіт, не отримавши аванс у повному обсязі; їй не надісланий акт здачі-прийому виконаних робіт; справа слухалася у її відсутність.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.07.2012 року ОСОБА_1 звернулася до позивача з заявою, в якій просила виготовити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки не сільськогосподарського призначення з метою передачі в оренду загальною площею 0,0058 га для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (обслуговування комплексного-приймального пункту), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

19.07.2012 року між Підприємством о особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір № 131 на виконання зазначених робіт, їх вартість становила 7000,00 грн. ( а.с.7). Пунктом 2.2 договору передбачалося, що виконавець приступає до виконання робіт при надходженні на його рахунок не менше 60% авансу від договорної ціни.

Згідно із квитанцією від 25.07.2012 року, ОСОБА_2 сплачено підприємству 3500,00 грн. за виготовлення проекту землеустрою (а.с.4).

Відповідно до висновку № 168 від 30.11.2012 року, виданого Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0058 га по передачі в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (обслуговування комплексного приймального пункту) за адресою АДРЕСА_1, було погоджено (а.с.12).

Згідно з п. 2.4 Договору якщо „замовник" відмовляється від прийняття виконаних робіт, або відмовляється від замовлення, коли роботи розпочаті, він відшкодовує виконавцю завдані цим збитки (а.с.7).

У відповідності до вимог ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Поскільки позивачем договірні зобов»язання виконані у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення неоплаченої вартості виконаних робіт.

При цьому, посилання апелянта на те, що судом не встановлено чи вніс ОСОБА_2 авансовий платіж, що виконавець порушив умови договору, приступивши до робіт, не отримавши аванс у повному обсязі, на правильність рішення не впливають, поскільки вказані обставини права відповідача не порушують.

Щодо надіслання акту здачі-приймання виконаних робіт на адресу відповідача, то такий обов»язок умовами договору або закону на позивача не покладався.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово не з»являлася в судові засідання (06.08.2013 року, 28.08.2013 року, 02.10.2013 року, 15.10.2013 року, 29.10.2013 року, 07.11.2013 року, 19.11.2013 року, 03.03.2014 року, 20.08.2014 року, 01.10.2014 року, 24.11.2014 року, 08.12.2014 року).

При цьому, 28.08.2013 року, 01.10.2013 року, 14.10.2013 року, 29.10.2013 року, 27.02.2014 року, 01.10.2014 року, відповідачем подавалися заяви про перенесення слухання справи.

08.12.2014 року ОСОБА_1 подала чергову заяву про перенесення слухання справи у зв»язку із захворюванням дитини. При цьому будь-які докази поважності причин її неявки в судове засідання, представлені не були.

Згідно з положеннями ст. 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи у разі, зокрема, першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав для відкладення слухання справи.

Крім того, відсутність відповідача в судовому засіданні, на правильність рішення суду не впливає.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 08 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: