Справа № 142/2194/14-ц Провадження № 22-ц/772/969/2015Головуючий в суді першої інстанції Боднар В. В.

Категорія 44Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О.Ю.,

суддів: Кучевського П.В., Іванюка М.В.,

за участю секретаря: Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 06 лютого 2015 року, у цивільній справі за позовом Піщанської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№59) до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача служба у справах дітей Піщанської РДА, про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення,

встановила:

Піщанська ВК (№ 59 ) Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача служба у справах дітей Піщанської РДА, про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що жиле приміщення гуртожитку перебуває на балансі та обслуговуванні ВК ( №-59 ) та було введене в експлуатацію в листопаді 1976 року.

Відповідно до наказу начальника ВК ( №-59) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області від 11.04.2011 року № 87 ОСОБА_2, який на той час працював в установі на посаді начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень, було надано кімнати в гуртожитку для переобладнання під квартиру та надано квартирі номер 18.

Відповідач вселився в квартиру разом з сім'єю.

Згідно наказу Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області від 23.01.2013 року № 5, відповідача, на підставі постанови Піщанського районного суду Вінницької області від 17.12.2012 року, було звільнено за п. 67 Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 27.12.2012 року за вчинення корупційного правопорушення.

Вважаючи, що відповідач втратив право на проживання в гуртожитку, позивач 30.09.2014 року звернувся до нього з повідомленням про добровільне виселення з кімнат гуртожитку в двотижневий термін при відсутності документів, що надають останньому право на проживання в гуртожитку, проте зазначена вимога виконана не була, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 06 лютого 2015 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_2 та членів його сім'ї - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з кімнат квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення із зняттям з реєстраційного обліку.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків фактичним обставинам та порушення норм процесуального та матеріального права, просив оскаржуване рішення скасувати, провадження по справі закрити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного в частині рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з на­ступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон­ним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропуіцення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідно­сини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосу­ванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо­чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі­джені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясу­вання обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що будинок гуртожитку в с. Трудове введений в експлуатацію в листопаді 1996 року, має інвентарний № 1032007, отриманий від основної діяльності і його балансова вартість становить 501952 грн. (а.с. 7) і згідно довідки (а.с. 14) знаходиться на балансі позивача.

Згідно технічного паспорта на гуртожиток, виготовленого на замовлення позивача, він знаходиться на земельній ділянці, яка згідно Державного акту належить ВК (№ 59) на праві постійного користування.

Відповідно до п. 11 Положення про Піщанську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 59), затвердженої наказом ДПтС України від 27.04.2012 року № 266, майно колонії перебуває у державній власності, використовується виключно для виконання її завдань, закріплюється за нею на правах оперативного управління ДПтС України та не може бути об'єктом застави.

Згідно наказу № 87 від 11.04.2011 року по Піщанській ВК (№59), відповідачу ОСОБА_2, який на той час перебував на посаді начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень Піщанської ВК УДПтС України у Вінницькій області, надані кімнати в гуртожитку установи для переобладнання під квартиру з наданням нумерації квартири № 18, а також зобов'язано бухгалтерію на підставі даного наказу проводити відповідні розрахунки (а.с. 5).

Відповідно до зазначеного наказу відповідачі вселились в гуртожиток, проживають там по даний час і добровільно виселятись не бажають.

Наказом Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області від 23.01.2013 року № 5 о/с ОСОБА_2 було звільнено з служби за п. 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з 27 грудня 2012 року (а.с.4).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 поселився в гуртожиток без додержання вимог законодавства, без отримання спеціального ордера, а тому він та члени його сім'ї не набули права на користування квартирою АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Частиною 3 ст. 116 ЖК УРСР встановлено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 127 ЖК УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Питання виселення з гуртожитку регулюється ст. 132 Житлового кодексу Української РСР та Законом України " Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

За положеннями ст. 132 ЖК УРСР працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в ч. 2 цієї статті, а також осіб, перелічених у ст. 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Судом першої інстанції встановлено факт проживання та реєстрації відповідачів у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, відповідно до ст. 129 ЖК УРСР, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно з пп. 9, 10, 17 Примірного положення про гуртожитки, яке затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208 Положення жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Таким чином, єдиною правовою підставою для вселення у гуртожиток є наявність відповідного ордеру.

Виходячи з того, що відповідачі не отримували вказаного ордеру, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо вселення відповідачів до кімнати гуртожитку без достатньої правової підстави.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 було звільнено з посади на підставі постанови Піщанського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2012 року /а.с. 12-13/, в зв'язку з притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, внаслідок порушення ним трудової дисципліни, що є самостійною підставою для його виселення без надання іншого приміщення на підставі ч. 2 ст. 132 ЖК УРСР.

Доводи апелянта щодо відсутності документальних доказів того, що позивач є власником гуртожитку, а також чи є гуртожитком приміщення, яке він займає, спростовуються дослідженими судом першої інстанції інвентарною карткою № 11 обліку основних засобів, технічним паспортом на гуртожиток, виготовленим за замовлення позивача станом на 15 грудня 2014 року, державним актом на право постійного користування землею виданого 04 жовтня 1994 року, а також наданими в судовому засіданні апеляційної інстанції свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.03.2015 року і витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.03.2015 року, згідно яких вбачається що будівля, гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є Державна пенітенціарна служба України, перебуває в оперативному управлінні Піщанської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області /№ 59/ - балансоутримувача державного майна.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, правовідносини сторін перевірив на підставі матеріального закону, що підлягав застосуванню, дав належну оцінку наявним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 06 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: