ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

10.03.2015Справа № 910/24029/13

За заявою Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій»

Про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 23.12.14. № 910/24029/13 таким, що не підлягає виконанню

За первісним позовом Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України

До Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій»

Про стягнення 14 092 989,73 грн.

За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій»

До Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України

Про тлумачення умов договору

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України: не з'явився

Від Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій»: Бородкін Д.І. представник за довіреністю № 145-07 від 02.07.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.14. у справі № 910/24029/13 відмовлено в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.14. рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 по справі № 910/24029/13 змінено: первісний позов Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України задоволено, а в задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" відмовлено повністю.

23.12.14. на виконання вищевказаної постанови Господарським судом міста Києва були видані відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.15. постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.14. у справі № 910/24029/13 залишено без змін.

Від Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» до Господарського суду міста Києва надійшла заява про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 23.12.14. № 910/24029/13 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.15. вказану заяву призначено до розгляду на 10.03.15.

В судовому засіданні 10.03.15. Приватним акціонерним товариством «Інститут розвитку передових технологій» підтримано подану ним заяву.

Представник Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в судове засідання 10.03.15. не з'явився, проте, 10.03.15. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду заяви в зв'язку з тим, що ухвалу суду від 02.03.15. ним отримано 05.03.15.

До клопотання Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України не додано належних доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, на які заявник посилається як на підставу відкладення розгляду заяви, адже відмітка штампу з літерами «Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України» навіть без підпису відповідальної особи та без надання журналу реєстрації вхідної кореспонденції (на вх. № 17964/01-07 від 05.03.15.) не є належним доказом дати та часу отримання ухвали суду.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що суд обмежений десятиденним строком для розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, встановленого приписами ч. 3 ст. 117 ГПК України.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення представника заявника, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Подана заява обґрунтована тим, що боржник направив стягувачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.01.15. на суму 14 161 809,73 грн., внаслідок чого, на думку заявника, наказ Господарського суду міста Києва від 23.12.14. № 910/24029/13 є таким, що не підлягає виконанню, оскільки припинений добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно з ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

За змістом цієї норми закону визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, пов'язується з певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред'явлення до виконання): помилковою видачею, зокрема, коли судове рішення не підлягало негайному виконанню і не набрало законної сили або пред'явлено до виконання після скасування судового рішення, на підставі якого було видано наказ; повним (частковим) погашенням боргу, щодо якого видано наказ, в добровільному порядку боржником чи за нього іншою особою або з інших причин, наприклад, списання боргу внаслідок прийняття відповідного нормативного акта.

Слід зазначити, що необхідність визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, може бути пов'язана не лише з тим, що наказ було видано помилково. Це може бути потрібним також у випадках, якщо стягувач подав наказ для примусового виконання після добровільного повного чи часткового виконання зобов'язань боржника за судовим рішенням або після припинення зобов'язань боржника з іншої підстави.

Станом на час вирішення питання про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.12.14. у справі № 910/24029/13 відповідачем не виконана.

Заявником не надано суду доказів того, що наказ було видано помилково або доказів того, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

Стосовно зарахування зустрічних вимог заявою від 19.01.15., на яку посилається заявник, суд відзначає наступне.

Окремим способом припинення правовідношення є зарахування (ст. ст. 603, 604, 605 ЦК України).

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п. 31 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду (вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.06. у справі № 8/600).

При цьому, судом враховано, що направлення відповідачем заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.14. рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 по справі № 910/24029/13 та не є підставою для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 23.12.14. № 910/24029/13 таким, що не підлягає виконанню

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, передбачені статтею 117 ГПК України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству «Інститут розвитку передових технологій» в задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 23.12.14. № 910/24029/13 таким, що не підлягає виконанню.

Суддя Т.М. Ващенко