Справа № 761/37050/14-ц
Провадження №2/761/1894/2015
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
10 березня 2015 року м.Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі Савенко О.І.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
У вересні 2014 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою, в якій ставить питання про визнання неправомірними дії Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації щодо відмови у видачі ордеру на проживання в жилому приміщенні, та про зобов'язання відповідача видати позивачеві ордер на проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з дозволу адміністрації підприємства позивач з грудня 2005 р., як член сім'ї наймача ОСОБА_2, був зареєстрований за вищевказаною адресою. В подальшому, родина дочки пзивача (сім'я ОСОБА_2) виїхала з цієї кімнати у гуртожитку у зв'язку із отриманням ордеру на проживання в іншому приміщенні, а він залишився проживати сам в руртожитку по АДРЕСА_1. З липня 2014 р. позивач перебуває на квартирному обліку осіб що потребують поліпшення житлових умов в Шевченківській районній в м.Києві державній адміністрації. Позивач зазначає, що відповідач відмовляє йому у видачі ордеру на проживання у гуртожитку, що зумовило звернення до суду з даним позовом. Позивач стверджує, що своїми діями відповідач порушує вимоги ст.9, 58 ЖК України, та ст.ст.46, 47 Конституції України, а тому просить визнати дії відповідача незаконними та зобов'язати видати ордер на житлову кімнату 17 у квартирі АДРЕСА_1
В судовому засіданні позивач підтривав вимоги з підстав, викладених у позові.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Суд за згоди позивача, вважає за можливе слухати справу у відсутність відповідача, провівши заочний розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів в порядку ст.ст.224-226 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. на родину, яка складається з трьої осіб: він, дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4, було видано ордер на житлове приміщення (кімнату) площею 18,0 кв.м. в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1
В подальшому, у 2005 році позивача ОСОБА_1 було зареєстровано у вищевказаній кімнаті, як батька дружини наймача житла, про що вказує копія довідки по формі №3, що видана 29.03.2006 р.
Згідно довідки №667 від 24.06.2014 р., виданої відділом обліку та розподілу житлової площі Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, позивач ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 24.06.2014 р. на загальній черзі під №36995.
Цього ж дня позивач звернувся до голови Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації із заявою про видачу йому ордеру на житлове приміщення - кімнату 17 у квартирі АДРЕСА_1
Листом від 11.08.2014 р. позивачеві було повідомлено про відсутність правових підстав для видачі ордеру з огляду на те, що рішенням Шевченківської районної в м.Києві Ради від 16.04.2009 р. №635 «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва житлових будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, зазначені будинки були прийнято до комунальної власності територіальної громади району, однак у спільному рішенні адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «Науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики ім.Г.І.Петровського», відсутнє прізвище ОСОБА_1
Так, відповідно до ст.128 Житлового кодексу України (надалі - ЖК України) жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Відповідно до пункту 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року N208, гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.
Згідно із частиною другою статті 128, статті 129 ЖК України, частини першої пункту 10 Примірного положення про гуртожитки єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного із профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно.
Статтею 9 ЖК України встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду чи одержання у власність та інших підставах, передбачених законодавством України.
За приписами ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він з грудня 2005 р. по теперішній час проживає у вищевказаному гуртожитку. В судовому засіданні на запитання суду пояснив, що будь-яких вимог про вивільнення приміщення, чи виселення, до нього не поступало. Однак, він вважає за необхідне отримати ордер, оскільки, на його думку, саме ордер підтверджує правомірність зайняття ним кімнати в гуртожитку, та надає право на приватизацію.
Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Виходячи з системного аналізу змісту Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 2482-XІІ у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.
На основі з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
В раховуючи викладене та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 208, 212, 213, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позовниїх вимог ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя