АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/102/15Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 2 Пархета А.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Трюхан Г. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТрюхана Г. М.

суддівМіщенка С. В. , Сіренка Ю. В.

при секретаріРибасюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа без самостійних вимог - Уманська міська державна нотаріальна контора про визнання майна спільним майном подружжя, визнання права власності на 3/4 частини житлового будинку, визнання частково недійсним свідоцтв про право на спадщину,

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа без самостійних вимог - Уманська міська державна нотаріальна контора, посилаючись на те, що 16 липня 1988 року ОСОБА_10 придбане 67,6/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

18лютого 1989 року між ОСОБА_10 та позивачкою ОСОБА_6 укладено шлюб, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про укладення шлюбу.

4 лютого 2002 року ОСОБА_10 по договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріальною конторою придбане 32,4/100 частини спірного житлового будинку. Загальна площа будинку складала 66,3 кв.м. До даного часу зручностей у будинку не було.

Під час спільного проживання у 1990 - 1995 роках подружжям були зроблені істотні поліпшення шляхом викупу другої частини спірного будинку побудування добудови а-2, у якій облаштовані вбиральня та кухня; побудування підвалу 2-1; у 1995 році у прибудову а-2 було проведено водопровід та каналізацію; у 2003 році у будинок проведено газ та зроблено систему опалення. В зв'язку з цим істотно збільшилась вартість будинку за спільні кошти подружжя.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер.

29 липня 2008 року ОСОБА_10 склав заповіт, яким належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, що знаходяться по АДРЕСА_1 заповідав: ОСОБА_6 - ? частину; ОСОБА_8 - 1/4 частину та 1/4 частину ОСОБА_9 Під час оформлення свідоцтва про право власності на спадщину нотаріусом враховано вимоги заповіту ОСОБА_10, але не враховано частку ОСОБА_6 в будинку, яка належить їй по закону, а тому вона вимушена звернутись з позовом до суду.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на неповне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхиленя з слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції з'ясував у повному об'ємі обставини справи та вірно застосував норми матеріального та процесуального права до правовідносин, що склалися.

Встановлено, що 16 липня 1988 року ОСОБА_10, згідно договору купівлі-продажу, придбано 67,6/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

18 лютого 1989 року між ОСОБА_10 та позивачем ОСОБА_6 укладено шлюб, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про укладення шлюбу.

4 лютого 2002 року ОСОБА_10 по договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріальною конторою придбано 32,4/100 частини спірного житлового будинку. Загальна площа будинку складала 66,3 кв.м.

29 липня 2008 року ОСОБА_10 склав заповіт, яким належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, що знаходяться по АДРЕСА_1 заповідав ОСОБА_6 - ? частину; ОСОБА_8 - ? частину та ? частину ОСОБА_9 - своїм дітям.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер.

26 листопада 2009 року Уманською міською державною нотаріальною конторою були видані свідоцтва про право власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами ОСОБА_6 і по ? частині ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (кожному). ОСОБА_6 отримала витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно 18 грудня 2009 року, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - 27 листопада 2009 року відповідно.

Рішенням Уманського міськрайонного суду від 28 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Уманська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання спільної сумісної власності подружжя, визнання заповіту частково недійсним та визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними задоволено у повному обсязі.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 19 червня 2012 року апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задоволені. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2012 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_6 в задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_8. ОСОБА_9, третя особа - Уманська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя, визнання частково недійсним заповіту, визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19 червня 2012 року ОСОБА_6 тричі писала касаційні скарги і ухвалами суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 серпня та 13 вересня 2012 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 червня 2012 року відмовлено, а ухвалою цього ж суду від 4 лютого 2013 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 закрито.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вбачає, що питання даного спору було предметами розгляду в 2012 році всіх судових інстанцій України із залишенням в силі законного і обґрунтованого рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 червня 2012 року про відмову ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог за безпідставністю, оскільки нормами Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 року, який діяв на момент виникнення даних правовідносин, не були врегульовані майнові відносини між чоловіком та жінкою, які перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, оскільки часом виникнення прав та обов'язків подружжя, в тому числі і майнових, є виключно реєстрація шлюбу в органах запису актів громадського стану. І тільки нормами Сімейного Кодексу України, який набув чинності з 2004 року, була введена новела, а саме ст.. 74СК України, яка визначила право спільної сумісної власності подружжя на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, а не перебувають у шлюбі між собою. У зв'язку з цим посилання апелянта на статті СК України є безпідставними.

Більш того, апелянт в своїй скарзі скаржиться на відсутність у справі висновку експертизи по оцінці будинковолодіння та земельної ділянки, проте експертиза була призначена судом, але не проведена з вини позивачки, яка згідно ст. 60 ЦПК зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, однак таких доказів вона суду не надала. Даний факт підтверджується повідомленням Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 9 липня 2014 року про неможливість надання висновку експерта через відсутність матеріалів необхідних для проведення експертизи.

Як встановлено рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19 червня 2012 року та ухвалою апеляційного суду від 5 листопада 2013 року доля позивачки у спадщині ОСОБА_10 нотаріусом визначена правильно з урахуванням її права в спільному майні подружжя та обов'язкової долі у спадщині і становить 58,1%, що ніяким чином не порушує її прав і інтересів, враховуючи, що ОСОБА_10 придбав 67,6% будинку по АДРЕСА_1 в 1988 році і в цьому ж році зробив добудову, а шлюб зареєстрував з позивачкою 18 лютого 1989 року, що документально підтверджується відповідно договором купівлі-продажу від 16 липня 1988 року і свідоцтвом про реєстрацію шлюбу 18 лютого 1989 року, а другу частину будинку 32,4% частин подружжя придбало в 2002 році, що і стало вирішальним у визначенні долей сторін у відповідності із законом при видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом та встановлено рішенням апеляційного суду від 19 червня 2012 року і при такому розкладі питання не має потреби в проведенні будь-якої експертизи, оскільки згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК обставини встановлені судовим рішенням уцивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно та всебічно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа без самостійних вимог - Уманська міська державна нотаріальна контора про визнання майна спільним майном подружжя, визнання права власності на 3/4 частини житлового будинку, визнання частково недійсним свідоцтв про право на спадщину - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з часу проголошення ухвали.

Головуючий :

Судді :