№ 415/447/15-к

№ 1-кп/415/148/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.15 року Лисичанський міський суд Луганської області

у складі головуючого судді Березіна А.Г.

за участю секретаря Болотової І.В.

прокурора Кафанова О.О.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, маючого неповнолітню дитину 2014 року народження, офіційно не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ст.260 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року, більш точний час в ході слідства встановлений не був, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на участь в діяльності не передбачених законом збройних формувань, вступив в не передбачене законом збройне формування, створене при невстановлених в ході слідства обставинах та діюче на території міста Лисичанська.

З травня по липень 2014 року ОСОБА_2, діючи в складі вищезазначеного не передбаченого законом збройного формування, знаходячись на мосту через річку Сіверський Донець в районі ПАТ «Лисичанській склозавод «Пролетарій» міста Лисичанська, маючи при собі мисливську рушницю «Зімсон» 16 калібру, здійснював контрольно-пропускний режим громадян, які пересувались через вказаний міст, а також здійснював спостереження за прилеглою територією.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю. Крім того, пояснив, що у склад не передбаченого законом збройного формування він вступив під примусом, добровільно припинив свою короткочасну діяльність у складі не передбаченого законом збройного формування, зрозумівши протиправність своїх дій, після чого з родиною виїхав за межі міста Лисичанська. Повернувшись до Лисичанська у серпні 2014 року неофіційно працював до моменту затримання. У скоєному щиро кається.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у скоєнні участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань доведено та кваліфікує його дії за ст. 260 ч.2 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, а також дані про особу винного: за місцем мешкання характеризується позитивно, не судимий.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд визнає з'явлення із зізнанням, щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, наявність неповнолітньої дитини.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Враховуючи особу винного, декілька обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого та суттєво знижають ступінь тяжкості скоєного ним злочину - з'явлення із зізнанням, щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, наявність неповнолітньої дитини, ті обставини, що ОСОБА_2 має на утриманні бабусю похилого віку, яка страждає тяжким захворюванням і потребує постійного стороннього догляду, дружину, яка ніде не працює, а також неповнолітню доньку, добровільно припинив свою короткочасну участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування, а також незначну ступінь його участі у діяльності зазначеного формування, суд вважає, що на момент розгляду справи в суді фактична ступінь тяжкості злочину і ступінь небезпечності ОСОБА_2 для суспільства істотно знизились, обвинувачений втратив суспільну небезпеку і його виправлення можливе без відбування покарання на підставі ст.75 КК України.

Застосовуючи ст. 75 КК України, суд одночасно бере до уваги та враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, яка передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, яка повинна відповідати принципові справедливості, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

На підставі викладеного та з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, у суду виникло переконання в тому, що виправлення ОСОБА_2 можливе без реального виконання покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою, з метою чого суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.

Враховуючи те, що, згідно ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує положення особи, не має зворотної дії в часі, суд при ухваленні вироку не вирішує питання щодо додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, передбаченого санкцією ст.260 ч.2 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1689- VII від 07.10.2014 року.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.260 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши ОСОБА_2 з під-варти у залі суду негайно. Зарахувати ОСОБА_2 у строк відбутого покарання строк тримання під вартою з 05 грудня 2014 року по 24 лютого 2015 року.

Речовий доказ: мисливську рушницю «Зімсон» 16 калібру с/н НОМЕР_1, патрони в кількості 17 штук, гільзи від патронів в кількості 7 штук, дозвіл на зброю № НОМЕР_2 від 30.07.2007 року на ім'я ОСОБА_3, - передати ОСОБА_3

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: