ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015Справа №910/2683/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТОРГ ЛТД»

до «Фірми «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

про стягнення 52 066, 44 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю. Представники:

від позивача: представник Пінчук-Ніколайчук Ю.В. - по дов. № б/н від 17.03.2014

від відповідача: представник Полєжаєва К.О. - по дов. № б/н від 10.01.2015

від третьої особи: представник Галков І.О. - по дов. № б/н від 10.01.2014

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТОРГ ЛТД» про стягнення з «Фірми «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю 52 066, 44 грн., з яких: 8010, 00 грн. - 3 % річних та 44056, 44 грн. - інфляційні втрати за період з 14.05.2013 по 25.12.2014.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 1288/04/2008 від 11.04.2008 та вчасно не здійснив оплату лізингових платежів. Факт неналежного виконання зобов'язань відповідачем було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/9565/13, відповідно до якого стягнуто з відповідача 173 696 грн. 55 коп. - основного боргу, 6470 грн. 29 коп. - неустойки, 3746 грн. 15 коп. - 3 % річних, 140 грн. 31 коп. - інфляційні втрати та 3 681 грн. 10 коп. - судового збору. Проте, відповідач зазначене рішення суду не виконав, що зумовило нарахування 3 % річних та інфляційні втрати за період з 14.05.2013 по 25.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 порушено провадження у справі № 910/2683/15-г, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.03.2015 за участю представників сторін.

В судовому засіданні 04.03.2015 представник позивача подав документи на виконання вимог суду.

В судовому засіданні 04.03.2015 представник відповідача подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначаючи про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 у справі № 910/9565/13 набрало законної сили 16.01.2014 та виконано ним в повному обсязі 16.10.2014, у зв'язку з чим відповідач вважає, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат слід нараховувати з 16.01.2014 до 16.10.2014.

В судовому засіданні з 04.03.2015 до 10.03.2015 відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

Представник третьої особи в судовому засіданні 10.03.2015 проти задоволення позову не заперечував.

В судовому засіданні 10.03.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд:

В С Т А Н О В И В:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

11.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та Фірмою "Т.М.М." - товариством з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) було укладеного договір фінансового лізингу № 1288/04/2008, за умовами якого лізингодавець, зобов'язався набути у свою власність техніку згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією і передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач - прийняти його на умовах договору (п. 1.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Ласка Лізинг" 11.06.2008 на підставі видаткової накладної № РН-0000377 передало, а ТОВ Фірма "Т.М.М." в особі Розпорня О.П., що діяв на підставі довіреності серії ЯПД № 419812 від 20.08.2008 прийняло предмет лізингу: автобетонозмішувач Штеттер АМ 10 FHC загальною вартістю 375 405, 56 грн.

Під час розгляду справи № 910/9565/13 Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач не виконав свого обов'язку за договором фінансового лізингу № 1288/04/2008 від11.04.2008 та своєчасно не здійснив оплату лізингових платежів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 у справі № 910/9565/13 стягнуто з відповідача 173 696 грн. 55 коп. - основного боргу, 6470 грн. 29 коп. - неустойки, 3746 грн. 15 коп. - 3 % річних, 140 грн. 31 коп. - інфляційні втрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 у справі № 910/9565/13 залишено без змін.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі № 910/9565/13 на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» на Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТОРГ ЛТД».

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зазначені підстави визначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законодавство не обмежує можливість позивача захистити своє право на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення основної суми боргу.

Правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням підтверджується п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011.

Таким чином, спірне грошове зобов'язання у жодний із передбачених чинним законодавством способів не припинилось, має місце прострочення його виконання у заявлений позивачем період, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат та встановив їх обґрунтованість та доведеність.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 8010, 00 грн. та 44056, 44 грн. - інфляційних втрат за період з 14.05.2013 по 25.12.2014 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Посилання відповідача, викладені у письмовому відзиві щодо невірного визначення позивачем періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат не приймається судом до уваги, оскільки обов'язок відповідача сплатити лізингові платежі за договором фінансового лізингу № 1288/04/2008 від 11.04.2008 виник з 04.07.2008 по 03.07.2013 (згідно погодженого графіка внесення платежів, який є додатком № 1 до договору). Доказів сплати лізингових платежів у зазначений період та своєчасного виконання рішення суду відповідачем не надано, тому посилання відповідача на те, що нарахування повинно здійснюватись з 16.01.2014 є безпідставним. З приводу твердження відповідача щодо погашення ним основного боргу в повному обсязі 15.10.2014 суд зазначає наступне: з наданої відповідачем платіжної вимоги № 1/3 від 15.10.2014 вбачається, що примусове списання коштів у розмірі 621 905, 44 грн. здійснювалось на виконання наказів Господарського суду міста Києва № 910/9558/13 від 28.01.2014, № 910/9565/13 від 28.01.2014, № 910/8848/13 від 03.02.2014, а наданою позивачем випискою по рахунку від 26.12.2014 підтверджується, що перерахування боргу у розмірі 187 734, 40 грн. з рахунку відповідача згідно наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/9565/13 від 28.01.2014 здійснено саме 26.12.2014.

Враховуючи наведене, правомірним є нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період з 14.05.2013 по 25.12.2014, тому посилання відповідача, викладені у письмовому відзиві спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з «Фірми «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, буд.3, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТОРГ ЛТД» (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, офіс 402, код ЄДРПОУ 38952030) 8010 (вісім тисяч десять) грн. 00 коп. - 3 % річних, 44056 (сорок чотири тисячі п'ятдесят шість) грн. 44 коп. - інфляційні втрати та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 13.03.2015р.

Суддя Трофименко Т. Ю.