Дата документу Справа № 327/392/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/452/15 Головуючий в 1-й інстанції: Кущ Т.М.

Категорія: ст.ст. 409 ч.3, 402 ч.1, 426 ч.1

КК України Доповідач в 2-й інстанції: Жовніренко В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого-судді Жовніренко В.П.

суддів: Шаповал О.С., Прямілової Н.С.

при секретарі Полизі Т.В.

за участю:

прокурора Ярового С.О.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014080370000082, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Цінева Рожнятівського району Івано-Франківської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 409 ч. 3, 402 ч. 1, 426 ч. 1 КК України,

встановила:

До суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою звернувся прокурор у кримінальному провадженні Яровой С.О., в якій просить ухвалу Розівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2015 року відносно ОСОБА_2 скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції.

В обґрунтування скарги апелянт послався на наступне:

- повернутий прокурору обвинувальний акт містить усі відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема, в обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 409, ч. 1 ст. 402 та ч. 1 ст. 426 КК України, які прокурор вважає встановленими, у тому числі дата, час, місце, спосіб вчинення протиправних дій (подія кожного з перелічених кримінальних правопорушень), а також інші обставини, що є обов'язковими елементами предмета доказування та об'єктивної сторони кожного складу злочину, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

- кримінальне процесуальне законодавство України та науково-практичні коментарі чинного КПК України (під заг. ред. В.Я. Тація, Харків "Право" 2012; під ред. B.C. Ковальського, Юрінком Інтер 2013; під ред. С.В. Ківалова, С.М. Міщенка, В.Ю. Захарченка, 2013), не містять тлумачення поняття "формулювання обвинувачення", у тому числі обов'язкового переліку його складових (дата, час, місце, спосіб вчинення протиправних дій (подія кримінального правопорушення), інших обставин, що є обов'язковими елементами предмета доказування та об'єктивної сторони складу злочину, тому в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 409, ч. 1 ст. 402 та ч. 1 ст. 426 КК України, містить усі кваліфікуючі ознаки вказаних протиправних діянь, які передбачені КПК України, та відповідає фактичним обставинам, які встановлені на момент прийняття вказаного процесуального рішення;

- висновок суду про те, що відсутність в обвинувальному акті персональних даних осіб, які віддавали ОСОБА_2 накази та розпорядження, порушує право обвинуваченого клопотати про виклик зазначених осіб до суду для їх допиту, не відповідає фактичним обставинам, оскільки матеріали досудового розслідування, у тому числі, протоколи допитів військових службових осіб 28.10.2014 року відкрито стороні захисту, тобто з 28.10.2014 року перебувають у розпорядженні сторони захисту та відсутність у тексті обвинувального акту персональних даних цих осіб жодним чином не впливає на можливість сторони захисту реалізувати право ставити перед судом питання про виклик цих осіб до суду для допиту;

- даючи у підготовчому судовому засіданні оцінку змісту обвинувачення, суд вийшов за межі судового розгляду на стадії підготовчого провадження.

Оскаржуваною ухвалою обвинувальний акт з додатками щодо ОСОБА_2 повернутий старшому прокурору у кримінальному провадженні - начальнику відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Південного регіону України Яровому С.О. у зв'язку з невідповідністю вимогам КПК України для усунення недоліків обвинувального акту протягом розумного строку.

В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що в обвинувальному акті, в порушення п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України, при формулюванні обвинувачення по кожному із кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 409, ч. 1 ст. 402, ч. 1 ст. 426 КК України, не зазначені дата, час, місце, спосіб вчинення протиправних дій (подія кожного з кримінальних правопорушень), а також інші обставини, що є обов'язковими елементами предмета доказування та об'єктивної сторони кожного складу злочину, тобто, обвинувальний акт не містить формулювання тексту обвинувачення відносно особи, притягнутої до відповідальності, а містить лише правову кваліфікацію дій. Таке порушення вимог закону порушує, на думку суду, право обвинуваченого на захист, оскільки судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій пред'явлено обвинувачення, яке правильно сформульоване та викладене в обвинувальному акті.

Також суд вважає, що слідчим в обвинувальному акті не ідентифіковано осіб, які видавали накази та розпорядження, що в подальшому позбавляє обвинуваченого можливості ставити перед судом питання про виклик таких осіб до суду для їх допиту.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, прокурора, який підтримав скаргу, просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_2 та захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, які заперечували проти апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.

Відповідно до норм, передбачених ч. 1 ст. 404 КПК України, ухвала суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Зі змісту обвинувального акта, додатків до нього та реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_2 зазначені вимоги закону не виконані, у зв'язку з чим, суд обґрунтовано повернув обвинувальний акт прокурору із зазначених в ухвалі підстав.

Так, згідно з обвинувальним актом, дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 3 ст. 409 КК України, як відмова від несення обов'язків військової служби в бойовій обстановці, за ч. 1 ст. 402 КК України, як відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу та за ч. 1 ст. 426 КК України, як бездіяльність військової влади, тобто умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, що заподіяло істотну шкоду.

Таким чином, ОСОБА_2 згідно з обвинувальним актом, обвинувачується у вчиненні трьох різних злочинів і відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правову кваліфікацію цього кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Проте, зі змісту обвинувального акта вбачається, що слідчий не виконав зазначені вимоги кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги прокурора є неогрунтованими.

Також, є неогрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що висновок суду про відсутність в обвинувальному акті персональних даних осіб, які віддавали ОСОБА_2 накази та розпорядження і які він не виконав, оскільки відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України при викладенні в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, повинні бути зазначені конкретні персональні дані осіб, які мають відношення до фактичних обставин кримінального провадження.

Крім того, із реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_2 вбачається, що зазначене кримінальне провадження було внесено до ЄРДР 27.08.2014 року за № 42014080370000082 і за цим же номером кримінальне провадження надійшло до суду. Проте, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, прокурорами відділу процесуального керівництва неодноразово приймались постанови про об'єднання матеріалів досудового розслідування, що свідчить про те, що зазначені матеріали теж були чи повинні були бути внесені до ЄРДР за іншими номерами, але в реєстрі відсутні дані про те, які матеріали досудового розслідування із зазначенням їх номерів об'єднувались із матеріалів досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_2

Також відповідно до ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити. у тому числі, вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування, проте, в реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_2 строк застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою зазначений два місяці і при цьому не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення обвинувального акта з додатками щодо ОСОБА_2 старшому прокурору у кримінальному провадженні, відсутні.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Ярового С.О. залишити без задоволення.

Ухвалу Розівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2015 року, якою обвинувальний акт з додатками щодо обвинуваченого ОСОБА_2 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014080370000082, повернутий старшому прокурору у кримінальному провадженні - начальнику відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Південного регіону України Яровому С.О. для усунення недоліків обвинувального акту протягом розумного строку, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.П. ЖовніренкоО.С. ШаповалН.С. Прямілова