ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2015 року Справа № 904/9926/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М..
секретар судового засідання : Назаренко С.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Постаєнко М.М. (дов. № 30/15 від 02.01.15 р.);
від відповідача: представник в судове засідання не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2015 р. по справі № 904/9926/14.
за позовом: публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» м. Марганець
до: публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" м. Дніпропетровськ
про стягнення 42 825,07 грн.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2015 р. у справі № 904/9926/14 (суддя Петренко Н.Е.) задоволено позов публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» м. Марганець до публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш» м. Дніпропетровськ про стягнення 42 825,07 грн.
Вказаним рішенням стягнуто з публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" м. Дніпропетровськ на користь публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" м.Марганець пеню у розмірі 40 571,12 грн., штраф у розмірі 2 253,95 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.
09.02.15 р. на примусове виконання рішення господарським судом Дніпропетровської обл. було видано наказ.
Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуване рішення, зменшити розмір неустойки на 50 % від розміру, заявленого позивачем, який підлягає стягненню, оскільки вважає, що рішення є частково необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник посилається на скрутне фінансове становище в металургійній промисловості, спричинене кризою мирової та вітчизняної економіки, та вважає, що господарський суд при прийнятті рішення по справі не врахував, що штрафні санкції є надмірно великі порівняно із сумою договору. У цьому випадку господарський суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін та інші інтереси сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення правомірним, обґрунтованим і прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням всіх обставин по справі.
Позивач вважає необґрунтованим посилання ПАТ "Дніпроважмаш" на скрутне фінансове становище та на те, що господарський суд при прийнятті рішення не врахував п.3 ст. 83 ГПК України та п.1 ст. 233 ГК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до п. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Дана норма передбачає можливість, а не обов`язок суду зменшувати розмір штрафних санкцій з урахуванням інтересів боржника, які в даному випадку не були ним наведені суду.
Скаржник в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про поважні причини неявки, ухвала про призначення справи до розгляду була повернута на адресу суду з поміткою «За закінченням терміну зберігання».
Згідно п.3.9.1 Пленуму ВГСУ від 26.12.11 р. № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом сторону, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Розпорядженням секретаря судової палати від 17.02.2015 р. № 137, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Кощеєва І.М., змінено склад колегії суддів.
Розпорядженням секретаря судової палати від 11.03.2015 р. р. № 180, у зв'язку із виходом з лікарняного судді Кощеєва І.М., змінено склад колегії суддів.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, який був присутній у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш» (Постачальник) та публічним акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (Покупець) укладено договір поставки № 239 від 28.05.2013 р.
Згідно п.1.1. вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві товар у відповідності до специфікацій (Додатків) до цього Договору, а Покупець прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.6. Договору поставки, порядок оплати товару та форма розрахунків вказуються сторонами в Специфікаціях до цього Договору.
У п. 2.7. договору зазначено, що оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Згідно з п. 3.1. договору Постачальник здійснює поставку товару Покупцеві на умовах та у спосіб, зазначених в Специфікації до Договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів МТП ІНКОТЕРМС, у редакції 2000 року.
У п. 3.2. Договору поставки зазначено про те, що строки поставки товару узгоджуються сторонами в Специфікаціях на поставку товару. Дострокова поставка товару допускається тільки за погодженням сторін.
Пунктом 3.4. Договору поставки передбачено, що датою поставки товару є:
- дата передачі товару відповідачем позивачеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній, товарно-транспортній накладній,
- дата передачі товару згідно залізничної накладної відповідачем органу залізничного транспорту при поставці товару на умовах FСА, СРТ - станція відправлення;
- дата отримання товару згідно залізничної накладної позивачем від органу залізничного транспорту при поставці товару на умовах DDР, DDU - станція призначення.
Найменування, кількість товару, ціна, дата поставки товару, дата оплати вказані у Специфікації № 9 до договору поставки від 28.05.2013 р. № 239 (а.с. 12).
Право власності на товар та ризики його загибелі переходять від Постачальника до Покупця з моменту поставки товару відповідно до правил, встановлених п. 3.4. Договору (п. 3.5. договору ).
Пунктом 6.8. Договору поставки передбачено, що за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі 1% вартості непоставленого та/або несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення поставки. У випадку продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів, відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.04.14р., а в частині гарантійних зобов'язань Постачальника протягом усього гарантійного строку на товар (п. 11.1. Договору поставки).
На виконання умов вищезазначеного Договору поставки відповідач зобов'язався поставити позивачу у строк до 15.05.14р. полумуфту вартістю 22 539,51 грн.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, полумуфту вартістю 22539,51 грн. не поставив.
За неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки, позивачем, на підставі п. 6.8. Договору поставки, були нараховані пеня у розмірі 40 571,12 грн. та штраф у розмірі 2 253,95 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем була направлена на адресу відповідача претензія з вих. № 30/478 від 01.07.14р., в якій позивач просив відповідача перерахувати в 7-денний термін суму пені за прострочення поставки товару в розмірі 10 368 грн. 18 коп. і штраф за прострочення поставки товару більше 10-ті календарних днів в розмірі 2 253 грн. 95 коп. (а.с.13-14). Вимоги позивача були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору поставки на момент розгляду спору до господарського суду не надав.
Господарський суд Дніпропетровської обл., ухвалою від 16.12.2014 р., прийняв позовну заяву позивача по даній справі, призначив розгляд справи на 27.01.2015 р. на 10 год. 45 хвилн. і зобов'язав відповідача надати відзив на позовну заяву, усі наявні докази щодо власної правової позиції, контррозрахунок до стягнення суми, докази виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 239 від 28.05.2013 р. і попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов та витребуваних судом документів, справа, згідно ст. 75 ГПК України, буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
26.01.2015 р. відповідач подав до суду першої інстанції письмове клопотання (а.с. 250), в якому просив відкласти розгляд справи у зв'язку з можливим врегулюванням даного спору.
27.01.2015 р. позивач подав до господарського суду письмову заяву (а.с. 27), в якій заперечував проти відкладення розгляду справи і зауважив в заяві, що до ранку 22.01.2015 р. і до початку слухання даної справи відповідач жодного разу не звертався до нього про врегулювання даного спору, не виконав умови договору поставки і зазначив, що повністю підтверджує свої позовні вимоги.
В апеляційній скарзі відповідач просив зменшити розмір неустойки (пені, штрафу) на 50 % від розміру, заявленого позивачем і який стягнуто з відповідача, посилаючись на те, що штрафні санкції є надмірно великі порівняно із сумою договору.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідач не виконав зобов'язання за договором поставки.
Згідно до приписів статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 217 ГК України встановлено, що господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та /або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як штрафні санкції (штраф, пеня).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу встановлено ч. 4 ст. 231 ГК України.
Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені.
При розгляді справи у суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про зменшення пені та штрафу, а лише просив суд відкласти розгляд справи для мирного врегулювання спору, але не врегулював даний спір.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яке підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідачем не доведено винятковість випадку, за наявністю якого закон повязує можливість надання відстрочки виконання рішення суду, у поданій заяві відповідач послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності, яку відповідач здійснює на свій ризик, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зменшення штрафу та пені.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
При цьому, оскільки обов'язок відповідача щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки товару за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 1% вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення поставки, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Крім того, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 N 42/252, від 09.04.2012 N 20/246-08.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції і вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.
На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" м.Дніпропетровськ залишити без задоволенняє.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2015 р. у справі № 904/9926/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови виготовлено 16.03.2015 р.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді О.С. Євстигнеєв
І.М. Кощеєв