АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа №643/20229/13-ц Головуючий
Провадження№22-ц/790/1147/2015 1-ї інстанції: Харченко А.М. Категорія: право власності Доповідач: Трішкова І.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2015 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Трішкової І.Ю.,
суддів: - Пилипчук Н.П., Крилової Т.Г.,
при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, на рішення Московського районного суду м.Харкова від 13 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Харківської міської ради, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА:
Позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом, в якому просили про визнання за ними права спільної часткової власності у рівних частках на самочинно побудовані нежитлові приміщення в літ. «А2», а саме: літ. «Ап» приміщення підвал № VІІв, площею 19,4 кв.м, першого поверху приміщень - частини 6,7,8, частини 9, площею 42,2 кв.м, приміщення № 52, 53, 54, 55, площею 46,1 кв.м, загальною площею 107,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнання за ними права спільної часткової власності у рівних частках на нежитлову будівлю літ. «А2», загальною площею 1896,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.11.2008 р. на їх ім'я зареєстроване нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності у рівних частках. Власними зусиллями та за власні кошти позивачі самовільно прибудували нежитлові приміщення підвалу № VІІв, площею 19,4 кв.м І поверху, № 6,7,8,9, площею 42,2 кв.м, № 52, 53, 54,55, площею 46,1 кв.м, загальною площею 107,7 кв.м. Приміщення прибудовані до нежитлових приміщень - сходова клітина, санвузли, підсобні приміщення, основні приміщення, стан приміщень визначено, як будівельний. Позивачем на адресу виконкому Харківської міської ради був направлений лист з проханням видати свідоцтво про право власності на здійснене будівництво нежитлових приміщень, але даний лист до теперішнього часу не розглянутий. Рішення щодо видачі свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення не прийняте, документів які б посвідчували за позивачами право власності на вищевказану нежитлову будівлю, відповідачем не видані.
Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, направив заперечення на позовну заяву та зазначив, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту.
Третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області в судове засідання не з'явилася, направили суду відзив по справі, в якому зазначили, що інспекції державного архітектурно-будівельного контролю є єдиним органом державної влади уповноваженим на встановлення факту готовності об'єкту до експлуатації. Прийняття в експлуатацію об'єктів проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифікату. Отже визнання у судовому порядку права власності на об'єкт будівництва не позбавляє обов'язку введення його в експлуатацію. Інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку відсутня.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 13 лютого 2014 року позов задоволений.
За ОСОБА_5, ОСОБА_6 визнано право спільної часткової власності у рівних частках на самочинно побудовані нежитлові приміщення в літ. «А2», а саме: літ. «Ап» приміщення підвал № VІІв, площею 19,4 кв.м, першого поверху приміщень - частини 6,7,8, частини 9, площею 42,2 кв.м, приміщення № 52, 53, 54, 55, площею 46,1 кв.м, загальною площею 107,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також на нежитлову будівлю літ. «А2», загальною площею 1896,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.11.2008 р. на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6 зареєстроване нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності у рівних частках. Власними зусиллями та за власні кошти позивачі самовільно прибудували нежитлові приміщення підвалу № VІІв, площею 19,4 кв.м І поверху, № 6,7,8,9, площею 42,2 кв.м, № 52, 53, 54,55, площею 46,1 кв.м, загальною площею 107,7 кв.м. Приміщення прибудовані до нежитлових приміщень - сходова клітина, санвузли, підсобні приміщення, основні приміщення, стан приміщень визначено, як будівельний.
При цьому інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку відсутня.
Визнаючи право власності на самочинне будівництво, суд першої інстанції виходив з положень ст.331,376 ЦК України.
З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Частиною 3 ст.18 Закону України "Про основи містобудування" зазначено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю є єдиним органом державної влади уповноваженим на встановлення факту готовності об'єкту до експлуатації. Прийняття в експлуатацію об'єктів проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифікату. Законом України, який введений державою для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.8 ст. 39 зазначеного Закону встановлено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Отже визнання у судовому порядку права власності на об'єкт будівництва не позбавляє обов'язку введення його в експлуатацію.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Дані про відведення земельної ділянки для забудови відсутні.
З огляду на вказане звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного органу, рішення якого чи відсутність, дають підстави вважати про наявність спору про право.
Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не звернув уваги на наведене та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин немає підстав вважати рішення суду першої інстанції обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради задовольнити.
Рішення Московського районного суду м.Харкова від 13 лютого 2014 року скасувати.
ОСОБА_5, ОСОБА_6 в задоволенні позову про визнання права власності відмовити.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий:
Судді: