ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року о 13 год. 10 хв.Справа № 808/9690/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача - Білого І.В.,

відповідача - Аксаріна Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001152211 від 17.05.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків органу доходів і зборів, яких він дійшов за результатами позапланової невиїзної перевірки, по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд», оскільки здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, отримані від ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» товари використовувалися в господарській діяльності позивача. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено в залежність право платника податку на податковий кредит від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту та витрат суми коштів по операціях з ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд». В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час перевірки контрагента позивача ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд», ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в акті перевірки №2322/1800/37458027 від 06.06.2011 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» з питань взаємовідносин ТОВ «Радар» за період з 01.03.2011 по 30.04.2011), дійшов висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» за липень 2011 року. На думку відповідача, зазначене свідчить, що операції від імені ТОВ ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» не мали факту реального вчинення, а отже позивач неправомірно задекларував податковий кредит по операціях, на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя в період з 26.03.2013 по 28.03.2013 проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питання правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум з податку на прибуток за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 та податку на додану вартість за період липень 2011 року, при взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» (код ЄДРПОУ 37458027), за результатами якої складено акт №47/22-11/33004756 від 28.03.2013 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2011 року в сумі 3 505,00 грн.

Позивач 13.05.2013 подав заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких листом № 4874/10/22-11 від 17.06.2011 позивача повідомлено про правомірність висновків Акту.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001152211 від 17.05.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5257,50 грн., в т.ч. за основним платежем 3505,00 грн. та 1752,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав 27.06.2013 первинну та 30.09.2013 повторну скарги, які рішеннями Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 1661/10/08-01-10-01-20 від 20.08.2013 та Міністерства доходів і зборів України № 13450/6/99-99-10-01-15 від 17.10.2013 відповідно залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, окрім іншого, посилається на неправомірність проведення перевірки.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Абзацом 2 п.73.3 ст.73 ПК України передбачено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що підставою для направлення відповідачем на адресу позивача запиту від 19.12.2012 №9200/10/22-12 про надання пояснень та їх документального підтвердження стало отримання відповідачем у встановленому законодавством порядку акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №2322/1800/37458027 від 06.06.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» з питань взаємовідносин ТОВ «Радар» за період з 01.03.2011 по 30.04.2011)».

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Позивачем документи на запит податкового органу надано не було, а лише надано лист із зазначенням про невідповідність запиту вимогам чинного законодавства.

Враховуючи те, що позивачем не було надано пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит податкового органу, суд дійшов висновку про наявність підстав для проведення позапланової документальної перевірки позивача.

Разом з тим, суд не може погодитися з правомірністю оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з огляду на наступне.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, як платник податку на додану вартість, податкова накладна, наявна в матеріалах справи, виписана ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ «Аляска» та ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» укладено договір №010511 від 01.05.2011 р. (далі - договір).

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано рахунок №40701 від 04.07.2011 р., накладну №40702 від 04.07.2011 р., податкову накладну №40703 від 04.07.2011 р., сертифікати відповідності товару.

Оплата за поставлений ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» товар, підтверджується наданою до матеріалів справи випискою по рахунку ТОВ «Аляска».

Під час розгляду справи судом встановлено, що транспортування товару одержаного від ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» здійснювалось власним транспортом директора ТОВ «Аляска», оскільки товар був малогабаритним та не потребував наявності вантажного автомобіля, на підтвердження вказаного до матеріалів справи надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем товар отриманий від ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» використовувався в господарській діяльності позивача, а саме реалізовано ПАТ «Дніпроспецсталь», ТОВ ПК «Техноліт», ДП «Бердянський морський порт», ТДВ ПХЗ «Коагулянт».

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для виникнення сумнівів щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд», став акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №2322/1800/37458027 від 06.06.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» з питань взаємовідносин ТОВ «Радар» за період з 01.03.2011 по 30.04.2011), за результатом якої податковий орган дійшов висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» за липень 2011 року.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Щодо посилань представника відповідача на наявність вироків Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10.12.2014 у справі №320/6733/13-к та від 12.03.2014 у справі №320/3610/13-к, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, щодо яких його ухвалено.

Враховуючи, що вищезазначені вироки винесені стосовно посадових осіб ТОВ «Агро-мастер» та ПП «Інвест-Агросервіс» відповідно, взаємовідносини з якими не є предметом розгляду в даній справі, вони не встановлюють преюдиційних обставин в дані справі, а тому не можуть бути взяті до уваги судом.

До суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» та наявності рішення суду про визнання угод, укладених між позивачем та даним контрагентом, недійсними.

Суд зазначає, що контролюючий орган не може нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до норм ПК України правомірно включив до складу податкового кредиту суму та витрат суми коштів по господарських операціях з ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд». Контролюючий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень ПК України, оскільки врахував лише обставини діяльності його контрагента, а не самого позивача, що є помилковим, оскільки позивач не несе відповідальності за їх дії.

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог приватного підприємства ТОВ «Аляска».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0001152211 від 17.05.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска» судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко