ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р.Справа № 916/772/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Головея В.М.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження № 3276 від 25.12.2014 року)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 11.03.2015 року:

від позивача: не з'явився;

від ТОВ "ГРАНУМ": Сімонян Г.М., за довіреністю;

від ТОВ "Совагро": не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНУМ"

на рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2014 року

по справі № 916/772/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНУМ"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро"

про стягнення 29071,84 грн.

В судовому засіданні 11.03.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - позивач, ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНУМ" (далі - відповідач 1, ТОВ "ГРАНУМ") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" (далі - відповідач 2, ТОВ "Совагро") про стягнення солідарно з відповідачів 29071,84 грн. 3% річних. Крім того, позивач просив солідарно стягнути з відповідачів судові витрати по справі, до складу яких включити витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2700,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку ТОВ "ГРАНУМ" прийнятих на себе зобов'язань з оплати вартості товару, придбаного за видатковими накладними № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року, та виникненням у ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" як нового кредитора у вказаних зобов'язаннях права застосовувати до вказаного відповідача передбачених ст. 625 ЦК України заходів майнової відповідальності боржника за грошовим зобов'язанням, а також невиконанням ТОВ „Совагро" як поручителем свого зобов'язання за договором поруки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2014 року по справі № 916/772/14 (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Совагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс" 29071,84 грн. 3% річних, 1827,00 грн. судового збору та 2700,00 грн. витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги адвокатом.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 509, 510, 512-514, 541, 543, 553, 554, 615, 625, 692, 712 ЦК України та вмотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду від 05.05.2014 року, ТОВ "ГРАНУМ" звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює скасування рішення суду від 05.05.2014 року з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник наполягає на наступному: - судом позбавлено ТОВ "ГРАНУМ" скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України; - висновки суду щодо наявності у ТОВ "ГРАНУМ" заборгованості за видатковими накладними № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року спростовуються платіжними документами та постановою державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження, що додані до апеляційної скарги; - судом не застосована позовна давність.

У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" вказало, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення суду від 05.05.2014 року прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Позивач також заявив про розгляд справи без його участі.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача - 1, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції, що господарським судом Донецької області розглядалась справа № 9/131 за позовом ТОВ „Тридента Агро" до ТОВ "ГРАНУМ" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, нарахованих останньому до сплати у зв'язку із нездійсненням оплати вартості товару, придбаного за видатковими накладними № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року. Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010 року по справі № 9/131 було присуджено до стягнення із ТОВ "ГРАНУМ" на користь ТОВ „Тридента Агро" суму основного боргу в розмірі 172484,81 грн., три проценти річних в сумі 8371,55 грн., інфляціїні втрати в сумі 59979,27 грн. та судові витрати в сумі 6063,69 грн. У вказаній постанові суду касаційної інстанції, з посиланням на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, зазначено, що вищезазначені видаткові накладні підтверджують факт укладення між ТОВ „Тридента Агро" як продавцем та ТОВ "ГРАНУМ" як покупцем в письмовій формі договору купівлі-продажу товару загальною вартістю 172484,81 грн., а також факт невиконання ТОВ "ГРАНУМ" своїх зобов'язань з оплати його вартості. Крім того, судом касаційної інстанції підтверджено правомірність стягнення із ТОВ "ГРАНУМ" на користь ТОВ „Тридента Агро" трьох процентів річних в сумі 8371,55 грн., нарахованих за період з 20.11.2006 року по 04.07.2008 року.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт порушення з боку ТОВ "ГРАНУМ" власних зобов'язань щодо здійснення оплати вартості товару, придбаного у ТОВ „Тридента Агро" за видатковими накладними № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року, в сумі 172484,81 грн., є преюдиціальним та не потребує доведення при вирішенні даної справи господарським судом.

26.01.2011 року між ТОВ „Тридента Агро" (Первісний кредитор) та фізичною особою - підприємцем Грищенко Олександром Миколайовичем (Новий кредитор) було укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № К-88-ТА, у відповідності до умов якої Первісний кредитор відступає Новому кредиторові право вимоги виконання з боку ТОВ "ГРАНУМ" (код ЄДРПОУ 31586254), що іменується в подальшому „Боржник", зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі видаткової накладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та видаткової накладної № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару. За цією угодою Новий кредитор одержав право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року. Вартість зобов'язання, що було відступлене за даною угодою, станом на дату її укладення становило 59987,78 грн. та складалось із суми нарахованих збитків від інфляції в розмірі 46743,38 грн. та трьох відсотків річних в сумі 13244,40 грн.

На виконання вказаної угоди, 26.01.2011 року ТОВ „Тридента Агро" передало, а СПД Грищенко О.М. прийняв документи для підтвердження переходу права вимоги відносно боржника ТОВ "ГРАНУМ", про що було складено відповідний акт приймання-передачі. Крім того, в порядку ст. 517 ЦК України СПД Грищенком О.М. 21.10.2013 року було надіслано на адресу ТОВ "ГРАНУМ" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні у зв'язку із укладенням вищезазначеної угоди, що підтверджується відповідним описом вкладення та квитанцією про прийняття плати за надання поштових послуг.

В подальшому, 29.01.2013 року між СПД Грищенком О.М. (Первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (Новий кредитор) було укладено угоду про зміну кредитора у зобов'язанні № 57/04-13, у відповідності до умов якої Первісний кредитор відступив Новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "ГРАНУМ" (код ЄДРПОУ 31586254), що іменується в подальшому „Боржник", зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року та згідно з угодою № К-88-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011 року у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно вищезазначених видаткових накладних. За цією угодою Новий кредитор одержав право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року. Вартість зобов'язання, що було відступлене за даною угодою, станом на дату її укладення становило 84397,11 грн. та складалось із суми нарахованих збитків від інфляції в розмірі 59507,26 грн. та трьох відсотків річних в сумі 24889,85 грн.

На виконання вказаної угоди, 29.04.2011 року СПД Грищенко О.М. передав, а ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" прийняло документи для підтвердження переходу права вимоги відносно боржника ТОВ "ГРАНУМ", про що було складено відповідний акт приймання-передачі. Крім того, в порядку ст. 517 ЦК України СПД Грищенком О.М. 21.10.2013 року було надіслано на адресу ТОВ "ГРАНУМ" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні у зв'язку із укладенням вищезазначеної угоди, що підтверджується відповідним описом вкладення та квитанцією про прийняття плати за надання поштових послуг.

Відповідно до ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені судом фактичні обствавини щодо невиконання відповідачем - 1 своїх зобов'язань щодо оплати товару, придбаного за видатковими накладними № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року, судом правильно вказано про наявність законних підстав для нарахування ТОВ „Тридента Агро" трьох процентів річних в сумі 29071,84 грн. за період з 15.07.2008 року по 03.03.2014 року, тобто за період, що слідував за періодом нарахування тв стягнення згідно постанови Вищого господарського суду України від 16.09.2010 року по справі № 9/131 (з 20.11.2006 року по 04.07.2008 року).

Відповідно до ст. ст. 512-514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст.ст. 516, 517 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.02.2014 року між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (Кредитор) та ТОВ "Совагро" (Поручитель) було укладено договір поруки № 03-02-2014-10, у відповідності до умов якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання обов'язку ТОВ "ГРАНУМ" (код ЄДРПОУ 31586254), далі по тексту договору - Боржник, щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, що передбачені даним договором. Під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 29.04.2013 року, укладену на підставі видаткової накладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та видаткової накладної № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року. Відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру 3% річних в сумі 30000,00 грн.

Приймаючи до уваги укладення з ТОВ „Тридента Агро", СПД Грищенко О.М. та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" вищезазначених угод про відступлення права вимоги, в результаті чого ТОВ „Тридента Агро" відступило до СПД Грищенко О.М., а останній відступив на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" власне право вимоги щодо стягнення із ТОВ "ГРАНУМ" трьох процентів річних, нарахованих у зв'язку із невиконанням названим відповідачем власних зобов'язань щодо оплати вартості придбаного за видатковими накладними № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року товару вартістю 172484,81 грн., про що названий відповідач був повідомлений належним чином, а також враховуючи встановлення судом під час розгляду даної справи правомірності нарахування ТОВ "ГРАНУМ" до сплати в порядку ст. 625 ЦК України трьох процентів річних в сумі 29071,84 грн. за порушення останнім вищезазначених грошових зобов'язань, а також умови договору поруки № 03-02-2014-10 від 03.02.2014 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" 29071,84 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Закон України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу 1 цього Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно із приписами пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Судом встановлено, що 26.02.2014 року між позивачем та адвокатом Грищенко О.М. було укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 26-3/02-14; 03.03.2014 року між сторонами підписано акт приймання - передачі виконаних робіт загальною вартістю 2700,00 грн.

Вказані кошти сплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 1404 від 05.12.2013 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, господарський суд Одеської області здійснив правильний розподіл господарських витрат.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи ТОВ "ГРАНУМ" про неналежне повідомлення його судом про час та місце розгляду справи, оскільки наявні в матеріалах справи поштові повідомлення свідчать, що всі процесуальні документи суду були надіслані на юридичну адресу ТОВ "ГРАНУМ", якою згідно витягу з ЄДРПОУ є Донецька область, Слов'янський район, м. Миколаївка, вул. Щорса, 5.

Посилання ТОВ "ГРАНУМ" на неможливість бути присутнім при розгляді даної справи та заявити про застосування позовної давності з огляду на те, що на території розташування відповідача - 1 проводились бойові дії, не підтверджується офіційними джерелами, а відтак, колегія суддів не знаходить підстав для розгляду заяви ТОВ "ГРАНУМ" про застосування позовної давності судом апеляційної інстанції.

Щодо доводів скаржника про належне та своєчасне виконання наказу господарського суду Донецької області від 03.11.2010 року у справі № 9/131, що унеможливлює нарахування процентів річних за заявлений позивачем період, то колегія суддів зауважує, що такі докази в матеріалах справи відсутні, а додані ТОВ "ГРАНУМ" до апеляційної скарги додаткові докази, в силу приписів ст. 101 ГПК України, положень п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", не приймаються апеляційним судом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2014 року по справі № 916/772/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 16.03.2015 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: В.М. Головей