ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015 Провадження №2-а/425/12/15

Справа №425/297/15-а

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар - Гайворонська І.В., за участю представника позивача: Романенка Дмитра Олександровича, представників відповідача: Міщенко Аліси Володимирівни, Алфімової Світлани Анатоліївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Автолайн Компані» до Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Автолайн Компані» 29 січня 2015 року подало до Рубіжанського міського суду Луганської області адміністративний позов до Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області, яким після зміни предмета вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення означеного комітету «Про припинення діючих договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у місті Рубіжне» №247 від 23 вересня 2014 року, а також рішення конкурсного комітету, прийняті за результатами конкурсів на право надавати послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Рубіжне №108 та №115 від 03 лютого 2015 року.

Позиція позивача полягала у тому, що для розірвання в односторонньому порядку договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №1,2,3,4 від 19 жовтня 2011 року, у відповідача як однієї з його сторін, не було правових підстав. Оскільки така підстава як припинення перевезення пасажирів за всіма маршрутами хоча і мала місце з боку позивача, але з поважних причин, зокрема, через відсутність паспорта маршруту, який мав би затверджений у встановленому порядку графік руху автобусів. А саме оскаржуване позивачем рішення про розірвання договорів не є таким, що свідчить про їх розірвання чи втрату ними юридичної сили, оскільки вони можуть бути розірваними тільки за згодою сторін, що їх уклали і обов'язково у письмовій формі з підписами обох уповноважених сторін, чого оскаржуване рішення не містить. Тому оголошення і проведення відповідачем конкурсів на право надавати послуги з перевезення пасажирів за тими ж міськими маршрутами, надавати послуги на яких позивач має право і досі (через наявність діючих договорів на перевезення) є протиправним, і тому, усі прийнятті конкурсним комітетом рішення, за результатами проведення таких конкурсів є теж протиправними. При цьому, на думку позивача, відповідач як колегіальний орган, в супереч положень діючого законодавства, не приймав окремого рішення про проведення конкурсів на право надавати послуги з перевезення пасажирів на міських маршрутах №108 та №115 автобусним транспортом; наявність повноважень у заступника міського голови на одноособове прийняття такого рішення від імені відповідача, відповідачем не доведено; оголошення про проведення конкурсів розміщено без прийняття належного рішення про це та без врахування того, що позивач подав позов щодо оскарження розірвання договорів, що згідно пункту 4.5. Договорів №1,2,3,4 (в редакції протоколів розбіжностей) позбавляє права відповідача виставляти маршрути на конкурси і проводити його; а сам конкурс оголошено і проведено без затверджених у встановленому порядку паспортів маршрутів.

Позиція відповідача полягала у тому, що через припинення позивачем перевезення пасажирів за всіма маршрутами без поважних причин, у нього виникло право припинити дію укладених з позивачем договорів на перевезення пасажирів №1,2,3,4 шляхом їх розірвання в односторонньому порядку. А для реалізації такого права, на думку відповідача, укладення окремого договору за згодою позивача, з підписанням його обома уповноваженими особами сторін не є необхідним, достатньо прийняти рішення про це самим відповідачем, що і було зроблено. При цьому самими договорами не передбачено якогось окремого порядку повідомлення позивача про прийняте рішення, хоча воно було опубліковано в установленому порядку, а тому і доведено позивачу. Наявність підстав для прийняття вказаного рішення, на думку відповідача, підтверджується також і поданням прокурора міста Рубіжне, який у вересні 2014 року звернувся до відповідача з вимогою розірвати усі вказані договори через припинення позивачем перевезень за всіма маршрутами. А відповіді позивача, які надходили на звернення відповідача щодо необхідності поновлення перевезень за всіма маршрутами, свідчили про відсутність поважності причин припинення позивачем перевезень, у тому числі і на момент прийняття оскаржуваного рішення. Наявність права на оголошення і проведення конкурсів за маршрутами щодо яких договори були розірвані, представники відповідача доводили тим, що у період між розірванням договору та оголошенням конкурсів пройшло достатньо часу, а позивач прийняте рішення не оскаржив. І оскільки нормами діючого законодавства прямо не передбачено, що паспорти маршрутів повинні бути розроблені до початку оголошення проведення конкурсів, вони були затверджені у встановленому порядку та внесені як такі, на сам конкурс. Посадові особи, які займались призначенням, оголошенням та проведенням конкурсів діяли і приймали рішення у межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, що підтверджується, на думку представників відповідача, наданими доказами.

Суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, у тому числі з врахуванням пояснень представників сторін, встановив наступні обставини:

Рішенням Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області №624 від 15 вересня 2009 року було затверджено мережу діючих регулярних автобусних маршрутів загального користування у місті Рубіжне Луганської області, серед яких були і маршрути №108 «Забіркіно - проспект Московський» та №115 «Гіпро - Забіркіно» (а.с.91-93).

Приватне підприємство «Автолайн Компані», 27 вересня 2011 року подало до Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області документи для участі в конкурсі на отримання права надавати послуги з регулярних перевезень пасажирів на вказаних автобусних маршрутах (а.с.5,136).

У жовтні 2011 року, приватним підприємством «Автолайн Компані» було розроблено, начальником ВДАІ Рубіжанського МВ МВС України в Луганській області погоджено, а головою Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області затверджено паспорти вказаних автобусних маршрутів. При цьому, усі паспорти були підписані уповноваженими посадовими особами та скріплені печатками відповідних органів та підприємством (а.с.137-157,160-175, з урахуванням пояснень сторін).

Рішенням Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області №583 від 18 жовтня 2011 року, приватне підприємство «Автолайн Компані» було визнано переможцем вказаного конкурсу (а.с.159). А 19 жовтня 2011 року, їх уповноважені представники уклали договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у місті Рубіжне: №1 - на перевезення пасажирів за маршрутом №108 (у звичайному режимі); №2 - на перевезення пасажирів за маршрутом №108 (у режимі маршрутного таксі); №3 - на перевезення пасажирів за маршрутом №115 (у звичайному режимі); №4 - на перевезення пасажирів за маршрутом №115 (у режимі маршрутного таксі), в редакції протоколів розбіжностей до кожного з цих договорів (а.с.112-117,118-123,124-129,13-135).

Після цього, рішенням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області №378 від 24 липня 2012 року, фактично, було змінено графік руху на маршруті №115 (а.с.94). А у вересні 2012 року та у листопаді 2012 року, цей же орган та приватне підприємство «Автолайн Компані» уклали додаткові угоди до договорів №1,2,3,4 якими внесли зміни до пунктів 1.2., 1.3. зазначених договорів, зокрема збільшили розмір тарифу за перевезення пасажирів та змінили рухомий склад для перевезень (а.с.112,118,127,133).

Починаючи з жовтня 2012 року, приватне підприємство «Автолайн Компані» припинило здійснення перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах №108 та №115, як із звичайним режимом руху, так і рухом в режимі маршрутного таксі (а.с.78,77,75,95-97,104,106,95,98-99,108, з урахуванням пояснень представників сторін).

Рішенням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області №587 від 04 грудня 2012 року, було вирішено звернути увагу директора приватного підприємства «Автолайн Компані» на неприпустимість невиконання умов договорів (а.с.68-69). А листом від 17 січня 2013 року, заступник міського голови міста Рубіжне ОСОБА_4 нагадав директору вказаної компанії про домовленість щодо необхідності прийняття рішення про розірвання договорів або вжиття заходів щодо належної організації пасажирських перевезень (а.с.74).

Як відповідь, приватне підприємство «Автолайн Компані», листом від 23 січня 2013 року повідомило означену посадову особу про причини припинення перевезень за маршрутами №108 та №115, які полягають у тому, що перевізник не має затверджених організатором паспортів на маршрути із графіками руху, що змінились (а.с.20).

А у серпні 2013 року, означене підприємство запропонувало розглянути питання щодо закриття міських автобусних маршрутів №108 та №115 за всіма режимами руху, з виключенням їх з реєстру маршрутів, через нерентабельність цих маршрутів, що склалась за рахунок низького пасажиропотоку та дублюванням цих маршрутів іншими (а.с.73).

Через рік, 15 вересня 2014 року, прокурором міста Рубіжне Луганської області Онуфрієнком О., заступнику голови Рубіжанської міської ради Луганської області ОСОБА_6 було внесено подання про усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли. Зокрема, прокурор вимагав розірвати договори на перевезення пасажирів №1,2,3,4, що були укладені між Виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області та приватним підприємством «Автолайн Компані» 19 жовтня 2011 року, через припинення останнім перевезення пасажирів (а.с.28-32).

Двадцять третього вересня 2014 року, Виконавчий комітет Рубіжанської міської ради Луганської області прийняв рішення №247 про припинення, в односторонньому порядку, дії усіх зазначених договорів. При цьому, доручив управлінню економіки підготувати необхідні документи для проведення конкурсів на право перевезення пасажирів за маршрутами №108 та 115 (а.с.7).

Вказане рішення, 03 жовтня 2014 року, було опубліковано в офіційному друкованому засобі масової інформації Рубіжанської міської ради Луганської області - «Рубіжанські новини» (а.с.204).

Потім, рішеннями №317 від 16 грудня 2014 року та №324 від 30 грудня 2014 року, Виконавчий комітет Рубіжанської міської ради Луганської області затвердив умови конкурсів на право надавати послуги на маршрутах № 115 і 108 (а.с.44,45,205,206). А 02 січня 2015 року, за 30 календарних днів до початку проведення означених конкурсів, в газеті «Рубіжанські новини» було опубліковано оголошення про їх умови (а.с.6).

Рішенням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області №332 від 13 січня 2015 року, було затверджено склад конкурсного комітету для визначення автомобільних перевізників у місті Рубіжне, який 20 січня 2015 року було змінено (а.с.46,47).

І 21 січня 2015 року, приватне підприємство «Автолайн Компані», подало документи для участі у вказаних конкурсах (а.с.37). Але рішеннями конкурсного комітету від 03 лютого 2015 року, оформленими протоколами №1 і 2, підприємство було не допущено до участі у конкурсах (а.с.189-194).

Вважаючи рішення виконавчого комітету про припинення дії договорів №1,2,3,4, а також рішення конкурсного комітету виконавчого комітету протиправними, приватне підприємство «Автолайн Компані» звернулось до суду з позовом про визнання цих рішень протиправними та їх скасування (а.с.2-4,181-183).

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли публічні правовідносини, в межах яких виник спір щодо правомірності прийнятого позивачем, як організатором конкурсу, рішення про припинення дії договорів шляхом їх розірвання в односторонньому порядку, а також спір щодо правомірності рішень, прийнятих конкурсним комітетом відповідача, при проведенні інших конкурсів відносно права надавати послуги на маршрутах №108 та 115.

Для вирішення спорів, з огляду на встановлені обставини, суд застосовує такі норми процесуального і матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

З огляду на положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України), у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони з дотриманням умов, що передбачені цією нормою.

Перевіряючи, чи прийнято рішення виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області №247 від 23 вересня 2014 року, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, суд виходить з наступного.

В силу положень частини 3 статті 140 Конституції України, частини 2 статті 3 Європейської Хартії місцевого самоврядування, абзацу 11 статті 1, частин 1-х статей 11,51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет міської ради, будучи її виконавчим органом вважається органом місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А положення частини 1 та 2 статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» прямо встановлюють, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, з органами місцевого самоврядування, визначаються договором про організацію означених перевезень, у який можуть бути включені будь-які питання за згодою сторін.

Судом встановлено, що позивач, як переможець конкурсу що отримав право надавати указані послуги на міських маршрутах міста Рубіжне Луганської області №108 та №115 (у звичайному режимі та режимі маршрутного таксі) та відповідач, як його організатор, 19 жовтня 2011 року, уклали договори на перевезення пасажирів: №1 - за маршрутом №108 (у звичайному режимі); №2 - за маршрутом №108 (у режимі маршрутного таксі); №3 - за маршрутом №115 (у звичайному режимі); №4 - за маршрутом №115 (у режимі маршрутного таксі), з протоколами розбіжностей до кожного з цих договорів (а.с.112-117,118-123,124-129,13-135).

Пунктом 4.5. та 4.5.1. указаних договорів, позивач та відповідач передбачили, що підставою для припинення в односторонньому порядку дії кожного договору є припинення позивачем перевезення пасажирів на автобусному маршруті, без поважних причин.

Також судом було встановлено і сторонами не оспорювалась та обставина, що починаючи з жовтня 2012 року, позивач припинив здійснення перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах №108 та №115, як із звичайним режимом руху, так і рухом в режимі маршрутного таксі.

Однак, позивач наполягав на тому, що припинення перевезень за всіма маршрутами відбулось з поважної причини. Зокрема, через відсутність затвердженого у встановленому порядку паспорта маршруту, з графіками руху автобусів.

Означені доводи позивача щодо відсутності затвердженого у встановленому порядку паспорту з графіками руху автобусів, по кожному маршруту на який було укладено договір, спростовуються матеріалами справи, зокрема копіями контрольних примірників паспортів, які надав відповідач (а.с.137-146,147-157,166-175,160-165).

При цьому, оскільки автобусні маршрути №108 та №115 на момент оголошення конкурсу були діючими та регулярними (а.с.93) доводи представника позивача про те, що вони розроблялись не позивачем суд відкидає, через те, що на той момент часу діяли положення абзацу 1 пункту 2.11. та абзацу 2 пункту 3.2. Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту (затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України№278 від 07 травня 2010 року), які передбачали прямий обов'язок саме перевізника здійснити таку розробку, при цьому як мінімум у двох екземплярах, один з яких - контрольний, для організатора перевезень, а другий - для перевізника. І виконання вказаного обов'язку саме позивачем також підтверджуються поясненнями представників відповідача.

Доводи представника позивача щодо відсутності у підприємства екземпляру вказаного паспорту із затвердженими графіками руху, суд відкидає також і через те, що позивач (про що було вказано у позові) спочатку наполягав на тому, що таких паспортів взагалі не існувало, а коли копії паспортів були надані відповідачем у суді, позиція представника позивача змінилась.

Також, у цьому контексті, суд бере до уваги й те, що діючим законодавством України (на момент проведення конкурсу, затвердження паспортів маршрутів та укладення договорів) не було передбачено обов'язку саме організатора, забезпечити екземпляром паспорту або витягом з нього переможця конкурсу.

Напроти, положеннями пункту 1.3. Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України№278 від 07 травня 2010 року (що діяли на той момент), обов'язок по забезпеченню водія автобуса витягом з паспорту маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень, лежав саме на позивачі, як на автомобільному перевізнику. Що, як мінімум, зумовлює необхідність вжиття позивачем заходів, направлених на забезпечення виконання ним свого обов'язку. Але суд констатує, що матеріали справи не містять доказів, і представником позивача не доведено, що позивач звертався до відповідача з проханням виготовити йому витяг з паспорту, для забезпечення ним своїх водіїв.

Крім того, суд бере до уваги і той факт, що до припинення позивачем у жовтні 2012 року перевезень пасажирів за всіма маршрутами, він виконував перевезення майже рік, що передбачає наявність у водіїв належним чином затверджених витягів паспортів із затвердженими графіками рухів. А в цей період будь-яких скарг з цього приводу від позивача не надходило.

І саме тому, суд вважає що позивач мав у своєму розпорядженні і примірники паспортів маршрутів, і витяги з них, але хотів скористатись тим, що чинним законодавством не передбачено фіксації організатором конкурсу факту виготовлення та надання учаснику конкурсу відповідних документів, з метою виправдання припинення ним перевезень за маршрутами.

Разом з цим, суд вважає доречними доводи представника позивача в тій частині, що після внесення відповідачем змін у графіки руху по маршруту №115 шляхом прийняття рішення №378 від 24 липня 2012 року (що підтверджується матеріалами справи - а.с.94) та інших рішень (що не заперечували представники відповідача), фактично існувало два графіка руху автобусів за цим маршрутом. Той, який був погоджений сторонами і був складовою частиною кожного паспорту, та той, що внесений до кожного паспорту не був.

Тому, слід звернути увагу на те, що положення пункту 2.9. вказаного «Порядку розроблення та затвердження паспорту автобусного маршруту» передбачали внесення до паспорту маршруту всіх змін щодо розкладу руху автобусів, при чому за загальним правилом, за згодою з перевізником.

А положення пункту 1.3. цього ж порядку, як вже зазначалось, а також положення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» покладали на перевізника обов'язок забезпечення водія автобуса витягом з паспорту маршруту, у тому числі з графіком руху автобусів, якого він реально дотримується.

Надані відповідачем копії контрольних примірників паспортів маршрутів №108 та №115 не містять внесених до них і погоджених з позивачем змін графіків руху автобусів, що були прийняті рішенням відповідача №378 від 24 липня 2012 року та іншими його рішеннями (а.с.137-146,147-157,166-175,160-165).

Тому, суд вважає справедливими доводи представника позивача в тій частині, що відсутність внесених у паспорти маршрутів змін щодо графіків руху автобусів, дійсно позбавляли позивача реальної можливості здійснювати перевезення за такими (зміненими) графіками руху, і така причина є поважною.

Але разом з цим, суд констатує, що таку причину не можна визнати поважною для припинення позивачем перевезення пасажирів взагалі, тобто навіть і по тих графіках руху, які були погоджені обома сторонами та вказані у паспорті.

І тому з огляду на викладене, та те, що на момент прийняття відповідачем рішення №247 від 23 вересня 2014 року, позивач перевезення пасажирів не поновив, суд вважає, що відповідач мав фактичну та правову підставу для припинення дії договорів №1,2,3,4, укладених з позивачем, шляхом їх розірвання в односторонньому порядку, через припинення позивачем перевезень пасажирів на всіх маршрутах, без поважних причин.

При цьому суд наголошує, що припинення перевезень пасажирів позивачем на всіх маршрутах, також свідчить і про те, що він порушив умови пункту 2.2.5. кожного договору, яким передбачено його обов'язок здійснювати перевезення пасажирів у відповідності до затверджених відповідачем графіків та маршрутів руху. А це, у свою чергу, свідчить про порушення ним умов укладених договорів на перевезення пасажирів, що на підставі пункту 55 «Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03 грудня 2008 року) надає відповідачу самостійне право, в односторонньому порядку розірвати договір з перевізником, який його порушує. Тому, що право на розірвання договору в односторонньому порядку є окремим способом його розірвання, незалежно від інших способів, таких як розірвання договору за згодою сторін чи його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, що власне і передбачено положеннями частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України.

Як наслідок, з наведених міркувань, доводи позивача щодо неможливості відповідачем розірвати договір в односторонньому порядку, тобто без письмової на це згоди та підпису уповноваженої особи позивача, суд вважає помилковими, а дії відповідача правильними.

Спосіб та форму реалізації свого права на припинення дії договорів шляхом їх розірвання в односторонньому порядку у вигляді прийнятого рішення №247 від 23 вересня 2014 року, відповідач обрав правильно, з огляду на відсутність спеціальної норми права та положень договорів, які б встановлювали порядок, спосіб та форму прийняття такого рішення. Тобто, відповідач правомірно керувався загальними положеннями Цивільного кодексу України, з урахуванням закону України «Про місцеве самоврядування в України» і доцільно довів до відома позивача про прийняте рішення шляхом його опублікування в офіційному друкованому виданні Рубіжанської міської ради (а.с.204).

Також суд констатує, що право на припинення дії усіх укладених з позивачем договорів, було використано саме з тією метою, для якої це право встановлено. А до прийняття рішення про розірвання договорів, відповідач неодноразово, з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення, повідомляв його про наявність фактичної підстави для розірвання договорів та пропонував вжити відповідних заходів або розірвати договір за згодою сторін, що також вказує на добросовісність, розсудливість і неупередженість відповідача.

Прийняття рішення відповідачем протягом розумного строку, з дотриманням принципу пропорційності і рівності перед законом, відповідач теж довів поданими ним доказами.

Тому, зважаючи на все вище викладене, суд вважає, що відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення №247 від 23 вересня 2014 року, яким припинив дію договорів №1,2,3,4 (укладених з позивачем) на перевезення пасажирів автобусами за маршрутами №108 та №115, а підстави для його скасування, на яких наполягав позивач, не підтвердились.

Як наслідок, у задоволенні вимог позивача про скасування рішення виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області від 23 вересня 2014 року №247, слід відмовити.

Вирішуючи спір щодо правомірності рішень, прийнятих конкурсним комітетом відповідача 03 лютого 2015 року, при проведенні конкурсів щодо права надавати послуги на маршрутах №108 та №115, суд виходить з такого.

По-перше. Оскільки відповідач прийняв правомірне рішення про припинення дії договорів на право перевезення пасажирів за вказаними автобусними маршрутами, то позивач втратив право перевезення пасажирів на цих маршрутах. І тому, з урахуванням того, що на час затвердження умов конкурсів на ці маршрути та на момент опублікування відповідачем оголошення про проведення указаних конкурсів, позивач не оскаржив до суду рішення про розірвання договорів (і не було прийнято до провадження судом відповідної позовної заяви), відповідач правомірно виставив на конкурс маршрути №108 та №115, чим не порушив умов пунктів 5.4. договорів №1,2,3,4 (в редакції протоколів розбіжностей).

По-друге. Доводи позивача щодо того, що відповідач як колегіальний орган, зобов'язаний був прийняти окреме рішення про проведення саме 03 лютого 2015 року конкурсів на право надавати послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах №108 та №115 (з визначенням дати, місця, часу і умов його проведення, з вказівкою на дату публікації оголошення про конкурс і його змісту) спростовуються положеннями таких діючих на момент спірних правовідносин, норм права.

Відповідно до положень частини 1 статті 143 Конституції України, територіальні громади міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують усі питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

З огляду на положення частини 1 статті 44, у їх взаємозв'язку із положеннями статей 42,43,45,46 Закону України «Про автомобільний транспорт», підпункту 12 пункту а) частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пунктом 2 «Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03 грудня 2008 року), до питань місцевого значення, вирішенням яких займаються виконавчі комітети міських рад (як виконавчі органи місцевого самоврядування), відносяться питання організації проведення конкурсів щодо надання права надавати послуги з перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території міста.

При цьому, за змістом статті 20 та частини 1 статті 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», гарантією місцевого самоврядування є можливість його органів та посадових осіб самостійно реалізовувати надані їм повноваження, у тому числі без втручання органів державної влади чи їх посадових осіб.

Але слід відзначити, що в силу положень частини 3 статті 24 названого закону, під час здійснення такої діяльності хоч і самостійно, вони повинні керуватись Конституцією і законами України, а також актами Президента України і Кабінету Міністрів України.

Судом встановлено, що нормативно-правовим актом, який визначає процедуру підготовки і проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування та являється обов'язковим для виконання органами місцевого самоврядування є вказаний вище «Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування», затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03 грудня 2008 року.

Проте його положення, як спеціальні норми права, що визначають процедуру підготовки і проведення конкурсу, не передбачають того щоб до опублікування оголошення про проведення конкурсу, його організатор прийняв окреме рішення з визначенням дати, місця, часу і умов його проведення, з вказівкою на дату публікації самого оголошення і його змісту, на чому наполягав позивач. Не встановлює таких вимог і Закон України «Про місцеве самоврядування в України», як основний нормативно-правовий акт, що визначає засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Тому, організація та вирішення означених позивачем питань, могла відбуватись й іншим способом, тобто не обов'язково шляхом прийняття окремого і єдиного рішення про це саме виконавчим комітетом, а не окремими посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Тут суд враховує наступне.

Надані відповідачем письмові докази (а.с.48-56,59,60) свідчать про те, що на підставі розпорядження секретаря міської ради ОСОБА_7 №31-к від 28 січня 2014 року (який на той момент виконував обов'язки міського голови - а.с.59,60, а тому і очолював виконавчий комітет за посадою), заступник міського голови ОСОБА_8, отримав повноваження на організацію, координацію і спрямування роботи відділів, служб та управлінь виконавчого комітету з метою виконання такого повноваження, як залучення на договірних засадах підприємств не комунальної форми власності, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту (а.с.44,45,50).

Що звичайно, і суд у цьому не має жодних сумнівів, з огляду на положення підпункту 12 пункту а) частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статей 7,43 і 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», включає в себе таке повноваження, як організація проведення конкурсів, оскільки залучення підприємств на договірних засадах до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту, не можливе без цього, що об'єктивно передбачає і наявність повноваження на прийняття необхідних для цього рішень.

Крім цього, суд вважає що відповідач довів належними доказами (а.с.223-224), що на час здійснення організації проведення конкурсів щодо надання права надавати послуги з перевезення пасажирів маршрутами №108 та №115, ще однією посадовою особою місцевого самоврядування, на яку було покладено виконання обов'язків щодо реалізації державної політики в сфері пасажирського транспорту на автобусних маршрутах загального користування у місті Рубіжне, був спеціаліст управління економіки - ОСОБА_9

А судом встановлено, що до безпосередніх обов'язків вказаної посадової особи входило виконання роботи, пов'язаної з підготовкою всіх необхідних матеріалів для проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (а.с.223-224).

Тому, прийняття заступником міського голови ОСОБА_8 рішення про звернення до редактора газети «Рубіжанські новини» щодо опублікування оголошення про конкурс шляхом підписання листів від 24 та 25 грудня 2014 року (й у тому числі з визначеними ним умовами конкурсів, а також дати, часу і місця їх проведення), на підставі підготовлених спеціалістом управління економіки ОСОБА_9 матеріалів, було правомірним (а.с.205-206).

Що, повністю спростовує доводи позивача про відсутність повноважень у заступника міського голови ОСОБА_8 на одноособове прийняття рішень від імені відповідача, що були необхідні для оголошення і проведення конкурсів 03 лютого 2015 року, у тому числі і визначення ним об'єктів конкурсів та їх умов.

А головне, що об'єкти конкурсів та їх умови на маршрути №108 та 115, були затверджені безпосередньо рішеннями виконавчого комітету до опублікування оголошення в газеті (а.с.44,45).

По-третє. Доводи позивача щодо виставлення відповідачем на конкурси маршрути №108 та №115 без затверджених організатором конкурсів паспортів, хоч і є серйозними, але не такими, що можуть слугувати підставою для визнання рішень відповідача за наслідками проведення конкурсів неправомірними, зокрема у даному конкретному спорі що розглядається, з огляду на наступне.

Дійсно, положеннями частини 3 статті 43 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що на конкурс виносяться маршрути із затвердженими паспортами. Однак, ні норми вказаного закону, ні норми вказаного вище «Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування» (як спеціальні норми права), не передбачають заборони чи обмеження на прийняття організатором конкурсу рішення про його проведення, визначення його умов та публікації оголошення про його проведення, без затвердженого паспорту на маршрут. Більш того, вказані нормативно-правові акти не встановлюють правових наслідків відступлення від зазначень положень закону частини 3 статті 43.

Але суд погоджується з доводами представника позивача в тій частині, що саме проведення конкурсу і визначення його переможця, без затвердженого паспорту, дійсно могло створити умови правової невизначеності та у подальшому призвести до фікції. Проте, враховуючи, що відповідач надав суду докази того, що і паспорт на маршрут №108, і паспорт на маршрут №115 були затверджені ним як це передбачено додатком 1 до «Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту», затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №278 від 07 травня 2010 року (а.с.211,230), і це було зроблено навіть до закінчення строку прийому документів від усіх бажаючих прийняти участь у конкурсі, тобто до безпосереднього моменту його проведення, суд вважає, що допущений відповідачем недолік був виправлений вчасно, а тому це не могло істотно вплинути на правомірність проведення самого конкурсу та прийняття за його наслідками оскаржуваних позивачем рішень.

Також суд вважає, що встановлена обставина жодним чином не створила будь-яких перешкод для реалізації права позивача на участь у конкурсі, адже останній, своєчасно подав документи для участі в ньому.

І головне. Рішеннями, що оформлені протоколами №1 та №2, як було встановлено судом (а.с.189-191,192-194), відповідач не допустив до участі в конкурсі позивача з підстави неподання ним повного пакету документів, як це передбачено вказаним вище «Порядком проведення конкурсів», але не через відсутність у нього затвердженого паспорту, що позивач не оскаржує. А правомірність такої відмови, позивач під сумнів не ставив, тобто погодився.

Разом з цим, суд бере до уваги і той факт, що рішенням, яке було оформлено протоколом №1, відповідач також визнав переможцем конкурсу іншу особу. Але оскільки таке рішення є актом індивідуальної дії, яке не може впливати на права, свободи чи обов'язки позивача, право на його оскарження у нього відсутнє.

Зважаючи на все вище викладене, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат, відсутні.

І тому, керуючись статтями 1-7,17-20,23,24,69-72,76-79,86,99,122-154,158-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

в и р і ш и в :

Відмовити, у повному обсязі, у задоволенні позову приватного підприємства «Автолайн Компані» до Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області від 23 вересня 2014 року №247 та рішень конкурсного комітету виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області, прийнятих за результатами конкурсів щодо надання права надавати послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Рубіжне №108 та №115, оформлених протоколами №1 та №2 від 03 лютого 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.С. Коваленко