КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року 810/527/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання дій протиправними та визнання податкової звітності поданою

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» (далі - ТОВ «Компанія «ВТК Відродження» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Ірпінська ОДПІ або відповідач) про визнання відмови відповідача у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, додатку №5 до неї, реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року протиправною та визнання зазначеної податкової звітності поданою у день її фактичного отримання відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подані ним до податкового органу 22.12.2014 в електронній формі податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року, додаток №5 до неї , реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року, були сформовані та подані позивачем у визначеному для документообігу порядку.

А відтак, позивач вважає відмову відповідача у прийнятті належним чином оформлених та своєчасно поданих документів податкової звітності за листопад 2014 року протиправною і такою, що порушує його права як платника податків.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 11.03.2015, не з'явився.

Разом з цим, 11 березня 2015 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача, який повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 11.03.2015, не з'явився. Жодних заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомленні своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Компанія «ВТК Відродження», ідентифікаційний код 35256333, місцезнаходження: 08010, Київська область, Макарівський район, смт. Кодра, вул. Ковпака, буд. 2, зареєстроване як юридична особа 02.08.2007. Як платник податків позивач узятий на облік у податковому органі з 02.08.2007.

Як вбачається з інформації, наявної на сайті Державної фіскальної служби України (адреса в мережі Інтернет http://sfs.gov.ua/reestr), в розділі «Реєстр платників ПДВ», ТОВ «Компанія «ВТК Відродження» з 11.12.2008 зареєстроване платником податку на додану вартість.

22 грудня 2014 року позивачем до Ірпінської ОДПІ було подано в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року №9074211324 разом із додатком №5 до податкової декларації «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)».

Цього ж дня вказана податкова декларація була доставлена та прийнята на районному рівні Державної податкової служби України, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи копії квитанції №2 (а.с.14).

Крім цього, 22.12.2014 позивачем до Ірпінської ОДПІ було подано в електронній формі реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року №9074199117.

Вказаний реєстр виданих та отриманих податкових накладних був доставлений та прийнятий на районному рівні Державної податкової служби України 22.12.2014, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи копії квитанції №2 (а.с.19).

Однак, 24 грудня 2014 року відповідачем на адресу позивача надіслано лист за №1065/10/18-01 у якому зазначено, подані позивачем засобами електронного зв'язку податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року (№907411324 від 22.12.2014), додаток №5 до податкової декларації «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року (від 22.12.2014 №9074199117) вважаються неприйнятими.

Позивач вважає дії податкового органу щодо неприйняття податкової звітності такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії Податкового кодексу України.

Відповідно до положень статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу положень підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів.

Згідно з пунктами 48.1, 48.2, 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції (пункт 48.5 статті 48 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було направлено позивачу лист від 24.12.2014 за №1065/10/18-1 у якому зазначено, подані позивачем засобами електронного зв'язку податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року, додаток №5 до неї та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року вважаються неприйнятими (не вважаюся податковою звітністю) у зв'язку з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України.

У письмових запереченнях проти адміністративного позову від 24.02.2015 відповідач конкретизував порушення, які, на його думку, були допущенні позивачем при заповненні та поданні податкової звітності, а саме, не підписання такої звітності особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку.

Інших підстав для неприйняття зазначених податкових документів відповідачем не наведено.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 8 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, а саме - самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Норми пункту 48.5.1 статті 48 Податкового кодексу визначають, що у разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку підприємства покладати зобов'язання з ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності на окрему особу.

Відповідно до пункту 7.1 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 «Про подання електронної податкової звітності», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011, після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

Таким чином, законодавець передбачає обов'язок підпису податкової декларації особою відповідальною за ведення бухгалтерського обліку лише у разі ведення бухгалтерського обліку на підприємстві окремою особою відповідно до штатного розпису, в інших випадках - обов'язковим реквізитом податкової декларації є наявність підпису безпосередньо керівника підприємства. Крім цього, законодавство не вимагає у цьому разі дублювання підпису керівника у полі «головний бухгалтер».

На час подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року форма декларації з цього виду податку була затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678. Декларація повинна містить, зокрема, поле для заповнення інформації щодо керівника, у якому зазначаються реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта керівника, підпис, ініціали, прізвище та аналогічне поле для заповнення інформації щодо головного бухгалтера.

Судом встановлено, що поля у поданих відповідачеві податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, додатку №5 до неї, реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року заповненні наступним чином: у полі «керівник» зазначено «ОСОБА_1, НОМЕР_1»; поле «головний бухгалтер» містить словосполучення «не передбачено».

Як зазначив представник позивача, такі дії зумовлені тим, що в штаті підприємства відсутня посада бухгалтера, а відповідальним за ведення бухгалтерського обліку є директор товариства ОСОБА_1, що підтверджується наказами ТОВ «Компанія «ВТК Відродження» від 03.12.2014 №03/12-шр «Про затвердження штатного розпису» та №201-К/01/БО (а.с.57, 61, 62).

Відповідач не заперечував щодо даної обставини на підтвердження чого надав суду форму № 1-ОПП щодо позивача.

За результатами системного аналізу приписів законодавства у взаємозв'язку із обставинами даної справи, враховуючи, що у позивача відсутня посада бухгалтера, а відповідальним за бухгалтерський облік призначено керівника підприємства, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо зазначення у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2014 року у полі «головний бухгалтер» словосполучення «не передбачено», оскільки такий запис відповідає дійсним обставинам та не суперечить вимогам законодавства.

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем протягом 2014 року до податкового органу постійно подавались податкові декларації з податку на додану вартість, додатки до них та реєстри виданих та отриманих податкових накладних із заповненням графи «головний бухгалтер», як і у спірній податковій звітності, словосполученням «не передбачено».

Однак, як стверджує позивач та не заперечувалось відповідачем, вказані податкові звітності приймались відповідачем без жодних зауважень та застережень.

Крім цього, відповідно пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Суд констатує, що із змісту листа від 24.12.2014 № 1065/10/18-01, яким повідомлено позивача про відмову у прийнятті податкової звітності, неможливо встановити причини такого неприйняття, оскільки він містить лише цитування приписів пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, без їх взаємозв'язку із можливими порушеннями, допущеними позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

Судом встановлено, що відмовляючи в прийнятті податкової звітності позивача, яка подана ним 22.12.2014, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Тобто, задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову звітність означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року, додаток №5 до податкової декларації «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року є поданими у день їх фактичного отримання контролюючим органом (пункт 49.13 статті 49 Податкового кодексу України).

Суд також враховує правову позицію, яка викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 № 1503/12/13-12, відповідно до якої резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації, має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкову декларацію такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Крім цього, аналогічні правові позиції викладені також у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 02.02.2015 по справі № К/9991/22625/11, від 20.01.2015 по справі № К/800/54460/14, від 26.01.2015 по справі № К/9991/14791/11, від 23.02.2015 по справі № К/800/55467/13.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами того, що відмовляючи позивачеві у прийняті податкової звітності, він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, у зв'язку з чим, його вимоги такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати відмову Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 24 грудня 2014 року за №1065/10/18-01 протиправною.

Вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, додаток №5 до податкової декларації «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» (№907411324 від 22.12.2014) та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року (№9074199117 від 22.12.2014) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» такими, що подані у день їх фактичного отримання Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 березня 2015 року.