АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/1417/14-ц Номер провадження 22-ц/786/182/15Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Абрамова П.С., Корнієнка В.І. при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх та інтересах ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації місця проживання осіб, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2014 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації місця проживання осіб задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки-квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м. власником якого є ОСОБА_2.

За рахунок виручених від реалізації предмета іпотеки коштів задоволено вимоги банку по кредитному договору № 70-КТ від 08.06.2006 року в сумі 763323,26 грн. Визнано за АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» право продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Визнано за АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» право підпису договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, в якості продавця.

Визнано за АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» право укладати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 без письмової згоди на це ОСОБА_3. Визнано за АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» право за власною заявою одноособово вилучити з реєстрів у нотаріуса наступні обтяжуючі записи щодо квартири АДРЕСА_1: запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.06.2006 року, реєстраційний номер 3312204, контрольна сума 5В51В0ВВГД, запис в Державному реєстрі іпотек від 08.06.2006 року, реєстраційний номер 3312310, контрольна сума А725ВЕ4813.

Визнано за АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» право здійснення оцінки даного майна за участю суб'єкта оціночної діяльності за власним вибором з виготовленням звіту незалежної оцінки, одержати копії технічного паспорту та інших правовстановлюючих документів на дану квартиру, по необхідності замовити в БТІ та одержати новий технічний паспорт; здійснити продаж предмету іпотеки за ціною, відповідно до звіту незалежної оцінки майна, надати право доступу до квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 44,6 житловою площею - 29, 9 кв.м., власником якого є ОСОБА_2.

Визнано право АТ «Банк «Фінанси та Кредит» отримати дублікат правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_1 власником якого є ОСОБА_2, а саме: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 8 червня 2006 , зареєстрований в реєстрі за №2232, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського нотаріального округу ОСОБА_5, для чого подавати від свого імені всі вхідні заяви, документи та здійснювати платежі; визнати право Банку після отримання дублікату правовстановлюючого документу на квартиру від свого імені звернутися до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (м. Полтава, вул. Сапіго, 6) з заявою про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також з іншими необхідними заявами, надавати передбачені законом документи для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, проводити від свого імені необхідні проплати.; визнати за Банком право здійснювати будь-які платежі, що стосуються процесу підготовки та реалізації предмету іпотеки за рішенням суду; мати право Банку отримати довідку про склад сім'ї або осіб, що зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1. З метою забезпечення збереження предмета іпотеки, передати квартиру АДРЕСА_1 на відповідне зберігання АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на час до моменту його реалізації.

Виселено та знято з реєстрації осіб, що зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1, а саме ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в сумі 3846,00 грн.

В задоволенні вимоги про визнання за публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Полтавське регіональне управління «Банк «Фінанси та Кредит» право власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено.

З рішенням суду не погодилось публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохає змінити рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2014 року в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. Апелянт вважає, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судове засідання проводилося за участі представника апелянта, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що 08 червня 2006 року між відповідачем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» укладений кредитний договір №70-КТ. За умовами пункту 2.1 Кредитного договору Банк надав відповідачеві кредит в сумі 25000,00 дол. США з оплатою за процентною ставкою 10,0 % річних. Кредитні кошти були видані позичальнику 08 червня 2006 року, за цільовим призначенням: для придбання 2-х кімнатної квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею - 29, 9 кв.м. Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язаний кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за кредитним договором в сумі 104,17 дол. США щомісячно на тіло кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, а також згідно п. 4.7. виплачувати щомісячну комісійну винагороду банку у розмірі 252,50 грн. Згідно п.4.3. позичальник повинен сплачувати нараховані за користування кредитними ресурсами відсотки до 10 числа кожного місяця, нараховані за попередній календарний місяць. За умовами п.3.2. Кредитного договору ОСОБА_2 повинен повернути кредит повністю до 7 червня 2026 року. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ОСОБА_2 та Банком 8 червня 2006 року було укладено іпотечний договір №70-КТ, відповідно до якого іпотекодавцем передано в іпотеку ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» нерухоме майно, а саме: 2-х кімнатна квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 44.6 кв.м., житловою площею - 29,9 кв.м. Передача в іпотеку зазначеної квартири здійснено як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ОСОБА_2, за кредитним договором № 70-КТ від 08.06.2006 року, на суму 25000 доларів США строком до 7.06.2026 року, а також процентів та комісійної винагороди за користування кредитними ресурсами, згідно умов зазначеного кредитного договору. Відповідач ОСОБА_2 грубо порушує умови кредитного договору, а саме: не сплачує кредит, проценти за користування кредитом і пеню за неналежне виконання кредитних зобов'язань.

Заборгованість відповідача перед банком на момент подачі позову на 03.02.2014 року становить 763 323,26 грн., а саме: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 15 506,44 дол. США, що складає по курсу НБУ на 20.01.2014 р. - 123 942,97 грн.; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 6 244,10 дол. США, що складає по курсу НБУ на 20.01.2014 р.- 49 909,09 грн.; сума строкової заборгованості по відсоткам - 120,84 дол. США, що складає по курсу НБУ на 20.01.2014 р. - 965,87 грн.; сума простроченої заборгованості по відсоткам - 10 605,19 дол. США, що складає по курсу НБУ на 20.01.2014 р.- 84 767,28 грн.; сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії - 14 897 грн. Пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам за комісії - 488 840,55 грн.

Пунктом 8.4.8 передбачено право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов'язання, в т.ч. кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки.

Відповідно до п. 10 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах Договору іпотеки. Пунктом 11 іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя на свій вибір застосовувати один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, які передбачені ст.ст.37, 38 Закону України «Про іпотеку».

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд враховуючи норми Цивільного Кодексу України, ЗУ «Про іпотеку», дійшов висновку про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом надання позивачу права продажу предмету іпотеки будь-якій особі, та виселення зі спірного приміщення всіх мешканців, у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язання за кредитним договором.

Однак, з таким висновком суду, колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідають обставинам справи та зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу.

Статтею 33 закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом надання позивачу права продажу предмету іпотеки будь-якій особі. Правовою підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки у такий спосіб є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками.

Суд першої інстанції, на підставі зазначених норм закону та обставин справи, обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м. власником якого є відповідач ОСОБА_2

Проте, у зв'язку з допущенням процесуальних порушень при розгляді справи, при виборі способу звернення стягнення на предмет іпотеки, які є взаємовиключними за своїм змістом, обрав спосіб, який був заявлений позивачем у первинних позовних вимогах. При цьому, місцевим судом в порушення ст.ст. 10 ч.4, 11, 31 ЦПК України, залишено поза увагою факти зміни і уточнень даних позовних вимог позивачем під час розгляду справи, та позицію представника позивача у письмовій заяві від 03.09.2014 року поданій перед винесенням рішення. В результаті допущених порушень, судом першої інстанції при винесенні рішення, розглянуті позовні вимоги, які у відповідності до наявних у позивача процесуальних прав були замінені та уточненні, а тому не підлягали розгляду.

Беручи до уваги, що допущенні місцевим судом порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи в частині обрання способу звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідності до заявлених вимог позивачем на момент винесення рішення.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Такий порядок встановлюється ч. ч. 2, 3 ст. 40 цього Закону, згідно з якими після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР.

Ураховуючи зазначене, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідна позиція викладена в п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Як вбачається з матеріалів справи банком не надано доказів щодо належного письмового повідомлення відповідачів про необхідність виселення, отже, відсутнє виконання приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР, а тому, вимога про виселення є передчасною.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині виселення відповідачів, з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні цієї вимоги.

03 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до ст. 1 якого, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки.

Відповідно до змісту Закону протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Квартира, яка є предметом іпотеки, відповідає вимогам щодо нерухомого житлового майна, передбаченим Законом, оскільки її площа не перевищує 250 кв. м (квартира загальною площею 45,3 кв. м) і місце проживання відповідачів зареєстроване за даною адресою та є їх постійним місцем проживання.

За своїм змістом Закон є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог.

Отже, встановивши сукупність обставин, що є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, колегія суддів, ухвалюючи відповідне судове рішення, відповідно до ст. 217 ЦПК України вважає за необхідне зазначити в цьому про наявність підстав для відстрочки виконання рішення суду в цій частині на час дії Закону.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення доводів апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Судові витрати у справі, вирішені з урахуванням норм ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2014 рокув частині вирішення позовних вимог - скасувати.

Постановити нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх та інтересах ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації місця проживання осіб - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором №70-КТ від 08.06.2006 року в сумі 763323,26 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м. за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII.

У задоволенні вимог публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх та інтересах ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстрації місця проживання осіб - відмовити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2014 рокув частині розподілу судових витрат - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин