Справа № 161/12104/14-к Провадження №11-кп/773/72/15 Головуючий у 1 інстанції:Сівчук А. Є.

Категорія:ч.1 ст. 115 КК України Доповідач: Філюк П. Т.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року м. Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Філюка П.Т.,

суддів Лозовського А.О., Пазюка О.С.,

з участю

секретаря Білоуса І.Л.,

прокурора Довжика Р.С.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальне провадження № 12014030130000345 за апеляціями обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, неодруженого, непрацюючого з середньою освітою, раніше судимого:

· 27.12.1996 року Луцьким міським судом Волинської області за ст.ст. 141 ч.2, 43 КК України (в редакції 1960 року) до 5 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна;

· 20.09.1999 року Луцьким міськрайонноим судом Волинської області за ст.ст. 140 ч.3, 208, 42, 43 КК України (в редакції 1960 року) до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;

· 06.04.2005 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст. 185 ч.2 КК України до 2-ох років 6 місяців позбавлення волі;

· 13.06.2005 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, ст. 190 ч.2, ст. 70 ч.1, ст. 70 ч.4 КК України до 3-ох років 6 місяців позбавлення волі ;

· 02.06.2008 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст. 186 ч.2 187 ч.1, 70 КК України до 6 років позбавлення волі,

засуджено за ч.1 ст.115 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2постановлено обчислювати з 28 червня 2014 року.

Вироком вирішено долю речових доказів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 28 червня 2014 року близько 18 години. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на березі водойми розташованої в с.Воротнів Луцького району Волинської області де відпочивав разом із своїми знайомими, під час раптового конфлікту з ОСОБА_3, бажаючи умисно протиправно заподіяти йому смерть, кухонним ножем наніс останьому один сконцентрований удар в праву ділянку грудей внаслідок чого ОСОБА_3 помер.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_1, кожен зокрема, у своїх скаргах вказують, що вирок Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2014 року є незаконним, невмотивованим, необґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильної кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 Суд обґрунтував своє рішення показаннями свідків змінивши їх суть на сторону обвинувачення, не відобразивши показання, які виправдовують дії ОСОБА_2 що суттєво впливає на кваліфікацію, оскільки він діяв в умовах необхідної оборони. Просять вирок суду скасувати у зв'язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, постановити новий, яким виправдати ОСОБА_2.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений, доводи апеляційних скарг, міркування обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляції, просили їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти апеляцій обвинуваченого та захисту та просив відмовити у їх задоволенні, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину щодо потерпілого ОСОБА_3Разом з тим, оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд прийшов до хибного висновку та надав неправильну кримінально-правову кваліфікацію діям обвинуваченого ОСОБА_2

Так, суд першої інстанції підставно взяв до уваги показання свідків-очевидців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які є послідовними, підтверджені іншими доказами по справі, зокрема і висновком судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень потерпілого, який є науково-обгрунтованим та піддавати його сумніву в суду підстав немає. Показання вказаних свідків, в своїй сукупності відтворюють всі обставини злочину, які були до, на момент та після його вчинення, а тому обґрунтовано в сукупності з іншими доказами покладені судом в основу вироку.

Обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового слідства та в суді послідовно розповідав про обставини вчиненого ним злочину та пояснював, що дійсно поранив ОСОБА_3 ударом ножа за встановлених в судовому засіданні обставин.

Показання обвинуваченого узгоджуються з показаннями, даними під час слідчих експериментів (а.с.28,31-33) та огляду місця події (а.с.29-30).

Як вбачається з встановлених судом обставин, саме потерпілим ОСОБА_3 було спровоковано конфлікт, який в подальшому переріс в пряме та безпосереднє суспільно небезпечне посягання з його боку. Суд залишив поза увагою ту обставину, що саме потерпілий ОСОБА_3 взявши ножа, розмахуючи ним та висловлюючи погрози заподіяння шкоди здоров'ю та життю на адресу осіб, які з ним відпочивали, створив реальну загрозу заподіяння ним такої шкоди.

У відповідності до норм матеріального права, а саме ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Кожна особа має право вжити заходів оборони від суспільно небезпечного посягання, що в даному випадку і було зроблено ОСОБА_2

При обставинах доведених в даному кримінальному провадженні, достовірно встановлено, що поведінка нападника ОСОБА_3, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, давала особі, яка захищалась - ОСОБА_2 та іншим очевидцям конфлікту, підстави сприймати загрозу як реальну.

Крім того, обвинуваченому ОСОБА_2 було відомо, що потерпілий ОСОБА_3 раніше судимий за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Однак та обставина, що ОСОБА_2 під час захисту зробив один сконцентрований удар ножем потерпілому ОСОБА_3 в життєво важливі органи, від яких останній помер на місці, вказує на нанесення явно надмірної шкоди потерпілому, на умисел її нанесення і як наслідок перевищення меж необхідної оборони.

З огляду на вказане, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а дії ОСОБА_2 перекваліфікації з ч.1 ст. 115 КК України умисне вбивство, на ч.1 ст. 118 КК України, умисне вбивство вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.

При призначенні міри покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст. 118 КК України, колегія суддів, враховує тяжкість наслідків які настали, а саме смерть потерпілого ОСОБА_3, позицію потерпілого ОСОБА_9 під час розгляду справи в суді першої інстанції, який наполягав на суворій мірі покарання, неодноразову судимість обвинуваченого ОСОБА_2, стан алкогольного сп'яніння обвинуваченого, який обтяжує його покарання, тому приходить до висновку що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та вважає за необхідне призначити максимальну міру покарання в межах санкції ч.1 ст. 118 КК України, що на думку колегії буде відповідати вимогам ст. 65 КК України та буде достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів.

Посилання обвинуваченого та його захисника на те, що викладені у вироку показання свідків не відповідають показанням, які містяться на диску звукозапису не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи в апеляційній інстанції. Підстав для задоволення апеляцій у повному обсязі та виправдання обвинуваченого ОСОБА_2 за доводами, які викладено в апеляційних скаргах, колегія суддів не знаходить.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_1, задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2014 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_2 з ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 118 КК України.

Призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст. 118 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

У решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий:

Судді: