У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Оніпко О.В., Хилевича С.В.

Секретар судових засідань Пиляй І.С.

З участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою представника релігійної громади парафії Казанської Ікони Божої Матері Рівненської єпархії Української православної Церкви - Київського Патріархату на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 02 лютого 2015 року у справі за позовом релігійної громади парафії Казанської Ікони Божої Матері Рівненської єпархії Української православної Церкви - Київського Патріархату до Рівненської обласної державної адміністрації та релігійної громади парафії Казанської Ікони Божої Матері Рівненської єпархії Української православної Церкви про скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2011 року представник релігійної громади парафії Казанської Ікони Божої Матері Рівненської єпархії Української православної Церкви - Київського Патріархату звернувся до суду із вказаними позовними вимогами.

Рішенням Млинівського районного суду від 02 лютого 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам та доказам у справі.

Доводив, що судом не взято до уваги те, що згідно з архівними документами державних архівів Рівненської, Волинської та Тернопільської областей, в документах Волинської духовної консисторії є картки реєстрації православних церков Дубенського повіту за 1925 - 1939 роки, в яких зазначено, що в с. Кнерути у 1890 році побудовано церкву на честь Казанської Ікони Божої Матері. Церква дерев"яна, візантійського стилю, побудована за кошти парафіян.

Отже, на час переходу в 1939 році до держави церковного майна його власником була парафія, яка структурно і канонічно не належала ні до Російської православної церкви, ні до Української православної церкви.

Зазначені обставини не були враховані Рівненським обласним виконавчим комітетом при ухваленні ним рішення від 03 грудня 1991 року № 221, п.п. 1.1.1.2 „Про реєстрацію статутів релігійних громад та передачу культових будівель". Це рішення є не мотивованим, не містить висновку спеціалістів про необхідність передачі спірного церковного майна саме на корить УПЦ як автономного підрозділу РПЦ, чим не були виконані вимоги п. 6 постанови Верховної Ради України „Про порядок введення в дію Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року.

Вказує, що наведене вище в частині повернення церковного майна його колишньому власнику узгоджується із рішеннями Вищого Арбітражного суду України від 10 квітня 1998 року, аналогічна справа № 20/6, за позовом релігійної громади УПЦ - КП с. Милостів Рівненського району до Рівненської обласної державної адміністрації про визнання акту недійсним. Цим актом є рішення Рівненського облвиконкому № 221 від 03 грудня 1991року, п. 3 яке є предметом і даного спору, за виключенням (у даній справі п.п. 1.1.1.2). У вказаному рішенні, а також у рішенні Вищого Арбітражного суду України від 10 березня 2000 року, у справі № 6/72 та рішенні Рівненського обласного суду від 21 травня 2001 року у справі № 2-6/2001, суд визнаючи недійсним рішення виконавчого комітету встановив обставини щодо правонаступництва УПЦ - КП шляхом об"єднання та перетворення на підставі постанови Всеукраїнського Помісного Собору УПЦ 25,26 червня 1992 року.

Вважає, що у суду першої інстанції були як фактичні так і правові підстави для припинення права власності громади УПЦ шляхом скасування рішення Рівненського облвиконкому від 03 грудня 1991 року № 221 щодо повернення спірного майна відповідачу - громаді УПЦ та визнання права власності громади УПЦ - КП на культову будівлю і майно.

Просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення їхнього позову.

В запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача релігійної громади парафії Казанської Ікони Божої Матері Рівненської єпархії УПЦ просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу представник Рівненської обласної державної адміністрації просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі і з"явились в судове засідання, дійшла висновку про її часткове задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів „Про реєстрацію статутів релігійних громад та передачу культових будівель" від 03 грудня 1991 року № 221 (п.п. 1.1.1.2) зареєстровано статут релігійної громади УПЦ в с. Заболотинці Млинівськьго району Рівненської області та повернуто безоплатно культову будівлю і майно у власність цієї громади.

Позивач оскаржив рішення органу місцевого самоврядування та просив визнати право власності на культову споруду та майно за ним.

Спір, що виник між сторонами суд першої інстанції вирішив за правилами Цивільного судочинства України.

Між тим, у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб"єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб"єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, ознакою суб"єкта владних повноважень є здійснення цим суб"єктом владних управлінських функцій, при цьому функції повинні здійснюватись суб"єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Статтею 29 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації", (у редакції яка діяла на час спірних правовідносин), передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства України про свободу совісті та релігійні організації

здійснюють місцеві Ради народних депутатів та їх виконавчі комітети.

Згідно з п. 6 Постанови Верховної Ради Української РСР „Про порядок введення в дію Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації" №988-XII від 23 квітня 1991 року Кабінету Міністрів України, Уряду Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям доручено забезпечити відповідно до Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації" повернення у власність чи передачу у безоплатне користування релігійним громадам культових будівель і майна: - прав релігійних громад, яким належали ці будівлі і майно на момент їх переходу у власність держави; вкладення коштів релігійними громадами у спорудження, переобладнання культової будівлі і тривалості користування нею, тощо.

Зі змісту положень вказаних нормативно-правових актів вбачається, що місцеві державні адміністрації при вирішенні питань повернення у власність чи передачу у безоплатне користування релігійним громадам культових будівель і майна, діють як суб"єкти владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори - фізичних чи юридичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За таких обставин вказаний спір є публічно правовим, а тому підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, допустив порушення норм процесуального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 307, ст. 310, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника релігійної громади парафії Казанської Ікони Божої Матері Рівненської єпархії Української православної Церкви - Київського Патріархату задовольнити частково.

Рішення Млинівського районного суду від 02 лютого 2015 року скасувати і провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І.М.Собіна

Судді: О.В.Оніпко

С.В.Хилевич