АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2363/15 Справа № 2-1054/11 Головуючий у 1 й інстанції - Козак С.Ю. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4

на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2011 року по справі

за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр міста» про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в обґрунтування позову посилаючись на те, що 22 червня 2006 року між ним та відповідачем були укладені договори №№ 84/2, 85, 84/1 про інвестування житлового будівництва квартир багатоповерхового житлового будинку в АДРЕСА_1.

За вищевказаними Договорами позивач зобов'язався внести до 30 липня 2007 року договірну вартість об'єктів інвестування, а відповідач - організувати будівництво, передати позивачу у власність відповідні квартири, після завершення будівництва ввести житловий будинок в експлуатацію та передати позивачу всі необхідні документи для отримання у Комунальному підприємстві Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації (далі - КП ДМБТІ) свідоцтва про право власності.

Позивач свої зобов'язання по договорам виконав у повному обсязі, про що свідчать довідки від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр міста» (далі - ТОВ «Центр міста»).

Оскільки відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо введення житлового будинку в експлуатацію після завершення будівництва та передачі позивачу всіх необхідних документів для отримання в КП ДМБТІ свідоцтва про право власності, що перешкоджає йому зареєструвати право власності на квартири, просив позовні вимоги задовольнити.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію; на квартиру АДРЕСА_2 без додаткового акту введення в експлуатацію; на квартиру АДРЕСА_3 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2011 року роз'яснено заочне рішення того ж суду від 16 лютого 2011 року із зазначенням загальної та житлової площі приміщень, на які визнано право власності за позивачем, а також строк дії ліцензії Інституту «Дніпроагропроект», яким було проведено обстеження технічного стану будівельних конструкцій житлового будинку (а.с.102,103).

В апеляційній скарзі представник особи, яка не брала участь у справі ОСОБА_2 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2011 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст. 41 Конституції України, ст.ст. 182, 319, 328 ЦК України та виходив з тих обставин, що згідно з експертним та технічним висновками квартири готові до експлуатації і не потребують додаткових актів введення в експлуатацію. Оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за договорами призвело до порушення прав позивача, у останнього відсутня можливість зареєструвати право власності на цей об'єкт у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання за ОСОБА_5 права власності на квартири без акту введення в експлуатацію.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, рішення відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем ОСОБА_5 та Приватним підприємством «Центр міста» (правонаступником якого згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр міста», далі - ТОВ «Центр міста») були укладені Договори про інвестування житлового будівництва № 84/1, 85, 84/2 від 22 червня 2006 року, предметом яких є зобов'язання Інвестора ОСОБА_5 взяти участь у інвестуванні будівництва багатоповерхового житлового будинку в АДРЕСА_1, а Забудовник зобов'язувався організувати будівництво цього будинку згідно договірних умов та передати Інвестору у власність приміщення загальною площею 127,9 кв.м, 112,7 кв.м, 127,9 кв.м, розташовані на 8 поверсі будинку (а.с.8-19; 20-31; 32-43).

Пунктами 2.1, 2.2, зазначених договорів обумовлені загальні суми інвестицій, які вносяться (перераховуються) Інвестором в касу/на поточний рахунок Забудовника у строки, зазначені у «Графіку інвестування», який є невід'ємною частиною договору.

Згідно пунктів 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 договорів Відповідач зобов'язався виконати будівництво житлового комплексу з дотриманням вимог проектної документації, Державних будівельних норм України, ввести його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Планований строк введення житлового будинку в експлуатацію - 4-й квартал 2009 року. Протягом 90 днів після введення житлового будинку в експлуатацію Забудовник зобов'язаний допустити Інвестора до огляду «Об'єкта інвестування» згідно «Оглядового ордеру» та передати Інвестору об'єкт інвестування за актом приймання-передачі.

Згідно Довідок ТОВ «Центр міста» вих. № 105, 103,104 від 20 травня 2009 року сума внесків згідно договорів про інвестування №№ 85, 84/2, 84/1 від 22 червня 2006 року інвестором внесена повністю (а.с.44,46,47).

Відповідно до розпорядження Міського голови міста Дніпропетровська № 74р від 14 лютого 2007 року житловому комплексу по АДРЕСА_1 присвоєно адресу - АДРЕСА_1. У п.2 розпорядження зазначено, що присвоєння адреси не підтверджує право власності на нерухоме майно та право на земельну ділянку (а.с.45).

Згідно із ст. 177 ЦК України до об'єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше.

Статтями 181 та 182 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухомості) належать об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а право власності та інші речові права на нерухомі речі, зокрема, їх виникнення, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Постановою Кабінету Міністрів № 1243 від 22 вересня 2004 року (яка діяла на момент спірних правовідносин) «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» визначений порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва, в тому числі і на приміщення, побудовані за кошти фізичних та юридичних осіб.

Для пред'явлення закінченого будівництвом об'єкта державній приймальній комісії утворюється робоча комісія, яка перевіряє відповідність закінченого будівництвом об'єкта затвердженому проекту, санітарним, протипожежним, радіаційним та екологічним висновкам і нормам.

За результатам роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визнання за позивачем права власності на квартири, розташовані у будинку, який не введено в експлуатацію, зазначені норми матеріального права не врахував та задовольнив позовні вимоги без достатніх правових підстав.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 посилалася на те, рішенням суду першої інстанції порушено права ОСОБА_2, якому на праві власності належали два домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, знесені внаслідок будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, право власності на які у встановленому законом порядку не припинено і відомості із реєстру права власності не виключено.

Крім того, ОСОБА_2 на праві приватної власності належать дві земельні ділянки площею 0,0896 га та 0,0931 га, що знаходяться за адресами АДРЕСА_1, зареєстровані у Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами 1210100000:06:054:0007 та 1210100000:06:054:0052.

Між ОСОБА_2 та відповідачем 26 січня 2005 року було укладено Договір про надання земельних ділянок в користування під забудову (суперфіцій), за умовами якого ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Центр міста» прийняв у безстрокове платне володіння та користування вказані земельні ділянки з метою будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради № 50/18 від 14 липня 2004 року «Про погодження місць розташування об'єктів цивільного призначення у місті».

У вигляді плати за користування земельними ділянками відповідач зобов'язаний був передати ОСОБА_2 частину житлового комплексу загальною площею 300 кв.м на третьому поверсі (п. 3.1.Договору суперфіцію).

Обставини, на які посилається апелянт, підтверджуються копією дублікату нотаріально посвідченого договору про надання земельних ділянок в користування під забудову (встановлення суперфіцію) від 26 січня 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Центр міста», копіями дублікатів договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 17 лютого 2004 року та від 29 серпня 2003 року про купівлю ОСОБА_2 двох земельних ділянок, розташованих за адресами АДРЕСА_1, дублікатами договорів купівлі-продажу домоволодіння від 29 серпня 2003 року та від 09 грудня 2003 року про купівлю ОСОБА_2 домоволодінь за зазначеними адресами (а.с.124-130).

Згідно інформації Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 25 березня 2010 року № Ц/2704-5 на ім'я ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 зареєстровані державні акти на земельні ділянки, кадастрові номери 1210100000:06:054:0007 та 1210100000:06:054:0052 (а.с.123).

При розгляді справи зазначені обставини судом з'ясовані не були, справу розглянуто без залучення до участі у ній власника земельних ділянок ОСОБА_2

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вище порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2011 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр міста» про визнання права власності відмовити у повному обсязі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді