Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/287/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Мумига І. М. Доповідач Чельник О. І.

РІШЕННЯ

іменем України

11.03.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Белінської І.М., Бубличенко В.П.

при секретареві: Постоєнко А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» та ОСОБА_2 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про стягнення суми депозитного вкладу та відсотків,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (далі по тексту ПАТ КБ «Приват Банк») про стягнення суми депозитного вкладу та відсотків. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 31 липня 2013 року вона уклала з Компаніївським відділеням ПАТ КБ «Приват Банк» договір №SAMDN01000736868051 «Депозит Плюс на 1 місяць», за яким передала банку кошти в розмірі 50000 грн. 25 січня 2014 року ОСОБА_2 уклала з відповідачем договір №SAMDN80000740314983, за яким кошти першого депозитного вкладу конвертувала у 7000 доларів США. Через тяжкий збіг обставин 18 березня 2014 року позивач була змушена подати відповідачеві заяву про розірвання договору та повернення депозитного вкладу. На вимогу позивача ПАТ КБ «Приват Банк» повернув суму депозиту, але не в повному розмірі, а саме банк не сплатив належну їй суму процентів за користування вкладом, що за 53 дні користування депозитом становить 91,23 долара США. А також банк утримав з її внеску суму коштів в розмірі 421.73 доларів США за дострокове (до 3-х місяців) розірвання по ініціативі клієнта Договору. Тобто відповідач замість 7091,23 доларів США повернув позивачеві 6588,82 доларів США, що на думку позивача є порушенням умов договору та вимог чинного законодавства. 19 березня 2014 року та 03 квітня 2014 року позивач надсилала банку претензійні листи, але звернення залишились нерозглянутими. ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача на її користь суму внеску в розмірі 4892,53 грн., що еквівалентно 421,73 долара США, суму процентів річних за фактичну кількість днів користування внеском в розмірі 1058,37 грн., що еквівалентно 91,23 долара США та понесені нею судові витрати по справі.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровограсдької області від 12 грудня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 суму внеску в розмірі 2518,94 грн., що еквівалентно 217,13 доларам США, вирішено питання судових витрат.

В апеляційних скарах позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами по справі, що 31 липня 2013 року між ОСОБА_2 та Компаніївським відділенням ПАТ КБ «Приват Банк» укладено договір №SAMDN01000736868051 «Депозит Плюс на 1 місяць», відповідно до умов якого, позивач передала банку кошти у розмірі 50000 грн. (а.с.6). 25 січня 2014 року між ОСОБА_2 та банком було укладено договір №SAMDN80000740314983 згідно з яким передані кошти в сумі 50000 грн. конвертувала у долари, а саме у сумі 6024,74 та 976.00 доларів США, що разом склали 7000 доларів США (а.с.7-8).

Відповідно до п.27 Договору процентна ставка за користування внеском протягом строку складає 9% річних, мінімальний строк внеску становить 6 місяців.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач погодилась про стягнення 3% від суми вкладу за дострокове повернення їй вкладу, про що заявила письмово. Такий висновок суду ґрунтується на вимогах закону та відповідає дійсним обставинам справи, виходячи з такого.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іній формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною 2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Статтею 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Тобто, між сторонами склалися договірні відносини, які регулюються не тільки вимогами ЦК України, а і укладеним сторонами договором.

Пунктом 12 договору №SAMDN80000740314983 від 25 січня 2014 року передбачено право клієнта вимагати розірвання договору до спливу терміну його укладання та зазначено, що в такому разі повертається сума вкладу, а за неповні шість місяців відсотків по вкладу виплачуються по ставці «до запитання» за фактичну кількість днів, що минули з дня укладання договору до дня розірвання.

Таким чином, клієнт має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір банківського рахунку, а підставою для розірвання договору є заява клієнта.

ОСОБА_2, підписавши заяву від 25 січня 2014 року про розірвання договору депозиту №SAMDN01000736868051 «Депозит Плюс на 1 місяць», за яким було передано банку кошти в розмірі 50000 грн., погодилась з тарифами банку, відповідно до яких при достроковому розірванні договору №SAMDN80000740314983 з ініціативи клієнта банк утримує комісію за оформлення документів при закритті депозитного рахунку у розмірі 3% від суми вкладу (а.с.106). Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 18 березня 2014 року про дострокове розірвання договору №SAMDN80000740314983 вона також дала згоду на утримання банком частини нарахованих процентів за неповний строк вкладу в розмірі 75,28 доларів США (а.с.12).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані суми відповідач мав право утримати при розірванні договору та вважає, що вказані заяви, підписані позивачем власноручно, про що вона не заперечувала у судових засіданнях суду першої інстанції, є невід'ємною частиною договору, укладеного між сторонами.

Рішенням кредитного комітету ПАТ КБ «Приват Банк» було змінено розмір комісії за розірвання вкладу з ініціативи клієнта раніше 3-х місяців з дати оформлення вкладу та встановлено таку комісію в розмірі 7% від суми вкладу, що підтверджується випискою із протоколу кредитного комітету від 25 лютого 2014 року (а.с.122). Такі зміни в Правила переоформлення вкладів фізичних осіб були внесені після укладення сторонами спірного договору, тому не можуть вважатись належним доказом нарахування відповідачем 7-ми процентної ставки. Доводи відповідача про те, що банк має право утримувати комісію за оформлення документів на розірвання договору згідно з діючими тарифами на час розірвання суд не приймає до уваги з огляду на те, що така умова передбачена пунктом 11 договору №SAMDN80000740314983 у разі, якщо вкладник вимагає розірвати договір, а 14 днів з дня оформлення вкладу не сплинуло.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при розірванні даного договору за ініціативою позивача раніше 3-х місяців з дати оформлення вкладу, відповідач мав право, згідно заяв позивача стягнути 3% від суми вкладу та частину нарахованих процентів в розмірі 75,28 доларів США та навів вірний розрахунок суми, що підлягає виплаті ОСОБА_2, а саме 217,13 доларів США.

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу, що банк повинен виплачувати особі депозит у тій валюті, в якій кошти були внесені на депозитний рахунок.

Згідно до пп.1.1, 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою НБУ №516 від 03.12.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 року за №1256/8577, вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті;

Аналіз положень ст.ст.192, 533 ЦК України, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дозволяє стверджувати, що при укладенні депозитного договору в доларах чи іншій валюті, а також при наявності у банку ліцензії, яка дозволяє йому здійснення операцій з валютними цінностями, заборгованість банку перед клієнтом за депозитним договором має бути повернута останньому добровільно чи в судовому порядку саме в іноземній валюті вкладу, а не у національній валюті гривні.

Відповідно до п.27 Договору позивач передала, а відповідач прийняв на депозитний рахунок №26300613317913 грошові кошти у сумі 6024,74 та 976,00 доларів США, що разом склали 7000,00 доларів США.

Згідно з умовами договору 25 січня 2014 року позивач конвертувала внесені нею 50000 грн. у долари США, що склали 7000,00 доларів США. На вимогу позивача розірвати договір та повернути їй суму депозитного вкладу відповідач повернув позивачеві 6588,82 доларів США, що підтверджується письмовими доказами по справі та не заперечувалося сторонами.

Відповідно до вимог ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В Україні відсутня нормативна заборона укладення депозитних договорів у іноземній валюті.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення не звернув увагу на зазначені правові норми та положення договору, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про повернення позивачеві суми вкладу у гривневому еквіваленті у розмірі 2518,94 грн., що на час ухвалення рішення було еквівалентно 217,13 доларам США.

Таким чином рішення суду в частині стягнення суми вкладу в гривневому еквіваленті підлягає зміні з зазначенням стягнення з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 суми внеску за договором банківського вкладу «Стандарт» №SAMDN80000740314983 від 25 січня 2014 року у розмірі 217,13 доларів США.

В іншій частині доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити частково.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2014 року змінити в частині стягнення суми внеску.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 суму внеску у розмірі 217,13 доларів США.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя:

Судді: