МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

17 лютого 2015 року справа № 814/3508/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Єнтіна А.П., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доЮжноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів Миколаївської області, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002

проскасування податкового повідомлення - рішення від 07.11.2014р. № 0004431700, №0004441700, №0004451700,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ, контролюючий орган) від 07.11.2014 року № 0004441700, яким йому визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 216777,96 гривень, з яких 144518,64 грн. - донараховано податку та 72259,32 грн. - штрафні санкції, № 0004431700, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 71921,33 грн., з яких 47947,55 - донараховано податку та 23973,78 грн. - штрафні санкції, та рішення № 0004451700 про застосування штрафних за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в розмірі 4916,88 грн.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «Нафт-Ойл» та ТОВ «Бізнес Лев», що слугувало підставою для визначення податкових зобов'язань.

Справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 в якості фізичної особи-підприємця 27.11.1998 року та перебуває на обліку як платник податків в Южноукраїнській ОДПІ. Основними видами діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним.

В жовтні 2014 року ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності , достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а саме : правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2013, березень, квітень 2014, та витрат, що враховуються пр обчисленні об'єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік по взаєморозрахункам з ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «Нафт-Ойл» та ТОВ «Бізнес Лев», за результатами якої складено Акт № 79/14-14-17-01/НОМЕР_4 від 31.10.2014 р. (далі по тексту-Акт перевірки).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення суб'єктом господарювання пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 167.1 ст. 167, п. 177.4, пп.177.5.3 п. 177.5 ст. 177, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за грудень 2013 р. в сумі 283393,86 грн., заниження податку на додану вартість за груднь, березень, квітень 2014 року на суму 144518,64 грн.

Відповідно до висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ не визнає можливим включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сформованих по взаєморозрахункам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Константа-імпекс», ТОВ «Нафт-Ойл» та ТОВ «Бізнес Лев», обґрунтувавши це безтоварністю господарських операцій між ними, оскільки:

- відсутні додатки до Договору, укладеного з ТОВ «Константа Імплекс», які є його невід'ємною частиною, зокрема, погоджену заявку, в якій вказано кількість та найменування товару, сума поставки;

- відсутні сертифікати якості на нафтопродукти, спеціфікації до договорів;

-відсутні технічні паспорти на автомобилі (причепи);

-відсутня інформація щодо вантажопід'ємності транспортних засобів, що використовувались при перевезенні нафтопродуктів;

-в наданих товаро-транспортних накладних відсутні дані щодо дати, часу виїзду з підприємства-вантажовідправника та дані щодо дати, часу прибуття до вантажоодержувача, повної адреси вантажоодержувача.

При цьому, в обґрунтування умовиводів контролюючий орган посилається на акт Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №243/2200/3762342 від 02.09.2014 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Константа-Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Аріс" за серпень, грудень 2013 року, січень 2014 року», за яким ДПІ дійшла висновку про неможливість використання позивачем у своїй діяльності паливно-мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ "Константа-Імпекс", оскільки правовідносини останнього з придбання цих паливно-мастильних матеріалів у ПП "Аріс" мають ознаки нікчемності, акт ДПІ у Ленінському м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 160/14-02-22-01/39040674 від 07.08.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нафт-Ойл» щодо формування податкового кредиту з контрагентами-постачальниками та податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за період січень-червень 2014 року» та акт Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області № 2095/16-03-22-01-08/39087513 від 28.08.2014 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бізнес Лев» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період квітень-червень 2014 року», за яким ДПІ дійшла висновку про неможливість використання позивачем у своїй діяльності паливно-мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ "Бізнес Лев", оскільки правовідносини останнього з придбання цих паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Дніпронафта-Сервіс» мають ознаки нікчемності.

На підставі наведеного вище Акта перевірки від 31.10.2014 р. відповідачем 07.11.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004441700, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 216777,96 гривень, з яких 144518,64 грн. - донараховано податку та 72259,32 грн. - штрафні санкції, № 0004431700, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 71921,33 грн., з яких 47947,55 - донараховано податку та 23973,78 грн. штрафні санкції, та рішення № 0004451700 про застосування штрафних за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в розмірі 4916,88 грн.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач, здійснюючи господарську діяльність за основним її напрямком, купував нафтопродукти у ТОВ Константа-Імплекс» у липні 2013 р., у ТОВ «Нафт-Ойл» у березні 2014 року та у ТОВ «Бізнес Лев» у квітні 2014 року.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу № 07-95К від 25.07.2013 р., позивач отримав від ТОВ «Константа-Імплекс» 38120,00 л. дизельного палива. Цей факт підтверджується наданими первинними документами, зокрема: видатковою накладною № РН-0000476 від 26.12.2013 р., рахунком-фактурою № СФ-0000571 від 26.12.2013 р., податковою накладною від 26.12.2013 р. № 43, товаро-транспортною накладною від 26.12.13 р. № 395, актом про приймання матеріалів № 35 від 26.12.2013 р. Товар оплачено у безготівковому порядку згідно наданих постачальником рахунків, на підтвердження чого позивачем надані платіжні доручення.

На виконання умов договору поставки № 018-НО від 28.03.2014 р., позивач отримав від ТОВ «Нафт-Ойл» 20495 л. дизельного палива. Цей факт підтверджується наданими первинними документами, зокрема: видатковими накладними № 22 від 28.03.2014 р., № 23 від 31.03.2014 р., податковою накладною від 28.03.2014 р. № 26, від 31.03.2014 р. № 27, товаро-транспортними накладними від 28.03.14 р. № 22, від 31.03.2014 р. №23, актами про приймання матеріалів № 23 від 28.03.2014 р. та № 24 від 31.03.2014 р. Товар оплачено у безготівковому порядку згідно наданих постачальником рахунків, на підтвердження чого позивачем надані платіжні доручення.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 2014-04/7 від 24.04.2014 р., позивач отримав від ТОВ «Бізнес Лев» 19520 л. бензину А-92 та 620 л. бензину А-95. Цей факт підтверджується наданими первинними документами, зокрема: видатковою накладною № 12 від 25.04.2014 р., податковою накладною від 25.04.2014 р. № 8, товаро-транспортною накладною від 25.04.14 р. № 9, актом про приймання матеріалів № 11 від 25.04.2014 р. Товар оплачено у безготівковому порядку згідно наданих постачальником рахунків, на підтвердження чого позивачем надані платіжні доручення.

Одержане пальне використано позивачем у своїй господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем надані видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, платіжні доручення з відчуження придбаного дизельного пального та бензину іншим суб'єктам господарювання (ТОВ «Вісла», Братська вет. лікарня,Арбузинська ЦРЛ, ФОП ОСОБА_2, та ін.)

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «Нафт-Ойл» та ТОВ «Бізнес Лев» були зареєстровані платниками ПДВ, а отже, мали право виписувати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму сплачених в вартості послуг ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

За наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, товарні та податкові накладні, платіжні документи та ін.), що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування. А недобросовісність контрагента (несплата податків до бюджету) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та безпосереднім контрагентом є бездоказовими.

Посилання відповідача на акт Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №243/2200/3762342 від 02.09.2014 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Константа-Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Аріс" за серпень, грудень 2013 року, січень 2014 року», акт ДПІ у Ленінському м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 160/14-02-22-01/39040674 від 07.08.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нафт-Ойл» щодо формування податкового кредиту з контрагентами-постачальниками та податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за період січень-червень 2014 року» та акт Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області № 2095/16-03-22-01-08/39087513 від 28.08.2014 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бізнес Лев» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період квітень-червень 2014 року» також не має правового значення, оскільки недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Доводи відповідача про наявність дефектів товарно-транспортних накладних (у графі «пункт навантаження» не зазначено повну адресу пункту навантаження, а в графі «пункт розвантаження» зазначено, в тому числі населені пункти, де позивач не отримував пальне), в даному випадку не може бути безумовною підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання, оскільки заповнення вказаних документів здійснено до фактичної поставки товару та не залежало від волевиявлення позивача. В даному випадку незначні недоліки товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними, реальність яких доведена позивачем.

Безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «Нафт-Ойл», ТОВ «Бізнес Лев» ДПІ обумовлює також відсутністю сертифікатів якості нафтопродуктів, об'єктивної можливості для виконання поставок послуг (товарів) в силу відсутності достатньої кількості основних засобів (транспорту). Проте укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб або матеріальних ресурсів (техніки, тощо) до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка послуг (товарів) та виконується певний обсяг робіт. До того ж, ДПІ не довела неможливості поставки контрагентами позивача нафтопродуктів шляхом залучення інших осіб (матеріальних ресурсів) за цивільно-правовими угодами.

На думку суду, позиціонування вказаних обставини в контексті доктрини превалювання суті господарських операцій над її формою та презумпції правомірності дій платника податків як порушення податкового законодавства, в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами, а відповідач при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0004431700 від 07.11.2014 року.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0004441700 від 07.11.2014 року.

4. Скасувати рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0004451700 від 07.11.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

5. Відшкодувати судові витрати в сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємсця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна