Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа №П/811/388/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу

за позовом: Новоархангельського районного центру зайнятості в Кіровоградській області

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення коштів.

Новоархангельський районний центр зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 16 264,67 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що у періоди з 24.06.2010 р. по 21.03.2011 р. та з 23.05.2014 р. по 24.12.2014 р. ОСОБА_1 перебував на обліку в Новоархангельському районному центрі зайнятості як безробітній та йому виплачена допомога по безробіттю в загальному розмірі 16 264,67 грн. Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач на час реєстрації в Новоархангельському районному центру зайнятості та отримання статусу безробітної був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому незаконно отримав матеріальне забезпечення за вказані періоди у розмірі 16 264,67 грн.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2006 р. припинено його підприємницьку діяльність. Відповідач вказує, що при постановці на облік Новоархангельським РЦЗ він не знав про не виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Також відповідач наголошує на тому, що звертаючись до суду з позовом про стягнення коштів, Новоархангельський районний центр зайнятості фактично поставив у залежність право відповідача на одержання допомоги по безробіттю з неналежним виконанням іншим державним органом - державним реєстратором, покладених на нього обов'язків, що суперечить принципу верховенства права визначеного ст.8 КАС України.

Представником позивача та відповідачем подано клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с.46, 48).

Відповідно до ухвали від 12.03.2015 р. розгляд справи проведено в порядку письмового провадження (а.с.57).

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звертався до Новоархангельського районного центру зайнятості із заявами від 24.06.2010 р. (а.с.7) та 08.05.2014 р. (а.с.6) про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, у яких вказував, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

На підставі зазначених заяв згідно з наказами від 24.06.2010 р. №НТ100624 (а.с.9) та від 23.05.2014 р. №НТ140523, від 28.05.2014 р. №НТ140528 (а.с.8) ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Відповідно до наказів Новоархангельського районного центру зайнятості від 21.03.2011 р. №НТ110321 (а.с.9) та від 24.12.2014 р. №НТ141224 (а.с.8) ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю.

У відповідності до розрахунку встановлено, що ОСОБА_1 за період з 17.06.2010 р. по 21.03.2011 р. виплачено 6 839,05 грн., за період з 08.05.2014 р. по 24.12.2014 р. - 9 425,62 грн. (а.с.18).

14.01.2015 р. посадовою особою Новоархангельського районного центру зайнятості при проведенні звірки (перевірки) виявлено, що ОСОБА_1 у період з 06.12.2002 р. по 21.05.2014 р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак центр зайнятості про вказані обставини не повідомив (а.с.10).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 06.12.2002 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.12-13).

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2006 р. у справі №18/78 за позовом Добровеличківської міжрайонної державної податкової інспекції (Новоархангельське відділення) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця позовні вимоги задоволено повністю, припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.54-55).

Державним реєстратором Реєстраційної служби Новоархангельського районного управління юстиції 15.04.2010 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ОСОБА_1 внесено запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, а 21.05.2014 р. - запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням (а.с.52-53).

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. №755-ІV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі за текстом - Закон), державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою.

З огляду на ч.3 ст.46 Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця..

У відповідності до ч.3, 5 ст.49 Закону державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу-підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи-підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Так, згідно з ч.9 ст.47 Закону для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття фізичної особи-підприємця з обліку як платника податків; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку.

Відповідно до ч.15, 16, 17 Закону за відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Строк державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем повинен видати або надіслати заявнику копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

З аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що після внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, на таку особу, з метою подальшої реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, покладається обов'язок із вчинення дій визначених ч.9 ст.47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Відтак обов'язок щодо припинення підприємницької діяльності покладається саме на підприємця.

Зважаючи на те, що відповідач набував статусу безробітного у 2010 та 2014 роках, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. №803-ХІІ, чинний до 01.01.2013 р. (далі за текстом - Закон №803-ХІІ) та Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. №5067-VI, чинний з 01.01.2013 р. (далі за текстом - Закон №5067-VI)

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

На підставі п.«б» ч.3 ст.1 Закону №803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Таким чином, у відповідності до Закону №803-ХІІ особа, що зареєстрована як фізична особа-підприємець відноситься до категорії зайнятого населення, а відтак не може отримати статус безробітного та, відповідно, не має права на отримання допомоги по безробіттю.

Натомість, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Згідно з п.1 ч.1 ст.43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

У відповідності до ч.1 ст.4 Закону №5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

При цьому згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Таким чином, законодавчо не ототожнюються поняття «особа, яка забезпечує себе роботою самостійно» та «фізична особа-підприємець».

Суд зауважує, що з огляду на зміст Закону №5067-VI визначальною умовою для набуття особою статусу безробітного є відсутність у такої особи роботи та, як наслідок, заробітку.

Відтак сама по собі реєстрація особи фізичною особою-підприємцем не унеможливлює з 01.01.2013 р. набуття такою особою статусу безробітного.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що 24.06.2010 р. ОСОБА_1 не мав права на отримання статусу безробітного та виплату матеріальної допомоги, оскільки, з огляду на реєстрацію фізичною особою-підприємцем, відносився до категорії зайнятого населення. Разом з тим, з 01.01.2013 р. відповідач не вважався зайнятою особою, а тому 28.05.2014 р. мав право на отримання статусу безробітного та виплату матеріальної допомоги.

Відповідно до ч.2, 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. №307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Згідно з п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 р. №7-1 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

На підставі п.7 зазначеного Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

15.01.2015 р. Новоархангельським районним центром зайнятості видано наказ №3-Р-2015 щодо стягнення з ОСОБА_1 суми допомоги у розмірі 16 264,67 грн.. як такої. що виплачена на підставі недостовірних відомостей з вини особи (а.с.11).

Зазначений наказ разом з повідомленням від 15.01.2014 р. №02-43/16/02 про відшкодування коштів направлено на адресу відповідача (а.с.17).

Враховуючи, що 24.06.2010 р. ОСОБА_1 безпідставно набуто статусу безробітного, кошти виплачені йому за період з 17.06.2010 р. по 21.03.2011 р. у розмірі 6 839,05 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь Новоархангельського районного центру зайнятості, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, зважаючи на те, що з 01.01.2013 р. факт реєстрації особи фізичною особою-підприємцем не є самостійною підставою для віднесення такої особи до категорії зайнятого населення та приймаючи до уваги, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 у період з 08.05.2014 р. по 24.12.2014 р. мав роботу та отримував заробіток або інший дохід. позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів у сумі 9 425,62 грн. за період з 08.05.2014 р. по 24.12.2014 р., задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь Новоархангельського районного центру зайнятості виплачену допомогу по безробіттю у розмірі 6 839,05 грн. (шість тисяч вісімсот тридцять дев'ять грн. 05 коп.).

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт