ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.03.15р. Справа № 904/694/15

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (м. Дніпропетровськ)

до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення плати за користування вагонами у загальному розмірі 89 157 грн. 60 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Черненко Є.І. - юрисконсульт (довіреність № 32 від 01.01.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-відповідач) плату за користування вагонами у загальному розмірі 89 157 грн. 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Взаємовідносини позивача з відповідачем щодо подачі та забирання вагонів регулюються як Статутом залізниць України, а також договором № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч від 21.09.2012 "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до стації Терни і Рядова Придніпровської залізниці.

Згідно накладних №№ 45895356, 51821379, 46167946, 45892155, 51597193, 45897584 порожні вагони були прийняті позивачем до перевезення на адресу одержувача - відповідача, але по прибуттю вагонів на станцію призначення Рядова, після того, як вантажоодержувач був повідомлений про прибуття на його адресу вантажу та готовність подавання залізницею вагонів на його під'їзну колію, вагони не забиралися відповідачем на свою під'їзну колію, про що станцією Рядова у відповідності з пунктом 8 Правил користування вагонами, були складені акти форми ГУ-23 № 6381 від 01.09.2014, № 6382 від 01.09.2014, № 6383 від 01.09.2014, № 6384 від 01.09.2014, підписані відповідальними працівниками відповідача без заперечень.

На підставі зазначених актів, станцією призначення Рядова розраховано плату за користування спірними вагонами по відомості плати форми ГУ-46 № 01099168 в сумі 89 157 грн. 60 коп., що, на думку позивача, підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 19.02.2015.

Представник позивача у судове засідання 19.02.2015 з'явився, але вимоги ухвали суду від 05.02.2015 не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 19.02.2015 не з'явився, при цьому, від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи з підстав неможливості повноважного представника відповідача взяти участь у судовому розгляді справи № 904/694/15, у зв'язку з перебуванням представника відповідача, відповідального за дану категорію спору, у терміновому відрядженні у м. Києві.

Так, ухвалою суду від 19.02.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 12.03.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі. Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Крім того, 19.02.2015 відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на наступне.

Так, 29.07.2014 відповідачем була отримана телеграма № ЦМЗ-14/1263 від 28.07.2014 "Про заборону перевезень" на підставі звернення Донецької залізниці від 28.07.2014 № 01/2146, відповідно до тексту якої адміністрацією Укрзалізниці вводиться заборона на перевезення вантажу на станції Донецької залізниці. Відповідач посилається на те, що у нього не було можливості для накопичення порожніх власних вагонів, які були замовлені для відправки на станції Донецької залізниці, зокрема - станція Комунарськ, станція Антрацит, тому вина відповідача у затримці вагонів відсутня.

Крім того, порожні власні вагони, які прямували на адресу одержувача за залізничними накладними, були затримані на станції призначення, по факту затримки спірних вагонів на станції призначення було складено акти форми ГУ-23, які були підписані працівниками відповідача з запереченнями, а саме: "З сумою затримки не згодні. ПАТ "ПівнГЗК" готовий був прийняти вагони на під'їзну колію". А отже, відповідач наголошує на тому, що готовий був прийняти спірні вагони, які були затримані залізницею на підходах до станції Терни.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту виконання умов договору в частині вчинення дій, направлених на реалізацію положень договору в зв'язку з введенням заборони на перевезення, що зумовлює неправомірність нарахування плати за користування вагонами в силу положень пункту 5.1. договору.

У відзиві на позов відповідач також посилається на пункти 8 та 9 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 25.02.1999 № 113, в яких визначено загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. З огляду на які, відповідач вважає, що ним тільки тоді сплачується залізниці плата за користування вагонами за час їх затримки на станції призначення або на підходах до неї, коли буде доведено факт такої затримки з причин, що залежать від відповідача та його вини.

Відповідач наголошує на тому, що з огляду на положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, документи, згідно яких була нарахована плата за користування вагонами, не відповідають дійсним обставинам справи, тому не мають доказової та юридичної сили, оскільки позивач не довів належним чином вину відповідача у затримці вагонів, а отже відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами.

Позивач у поясненнях по справі від 12.03.2015 зазначає, що заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, є необґрунтованими, а також наголошує на правомірності та доведеності позовних вимог у визначеній в позові сумі.

У судовому засіданні 12.03.2015 позивачем був викладений зміст позовних вимог, наведені доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача у судове засідання 12.03.2015 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 23.02.2015 була надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, а також була отримана відповідачем 26.02.2015, що підтверджується поштовим повідомленням № 4994523905317 (5007900799244), яке міститься в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором; порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Так, 21.09.2012 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - позивач, залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, вантажовласник, власник колії) укладено договір № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця" (далі - договір).

Пунктом 1 договору передбачено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Придніпровської залізниці: Терни - стрілками № 2, 4, 6 до колій № 6 та № 8 станції Терни; Рядова - стрілкою № 8 до колії № 6 станції Рядова.

Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).

Пунктом 5 договору з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 12.06.2013 року передбачено наступне: здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій Терни, Рядова здійснюється:

- порожні хопери - через інтервал часу - 2,0 год.;

- порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години;

- вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання;

- інші вагони - за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції залізниці прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу передача вагонів здійснюється поза інтервалом.

Вагони, що прибули на станцію Терни Придніпровської залізниці для ПАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Вагони, що прибули на станцію Рядова Придніпровської залізниці для ПАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії (пункт 6 договору).

Згідно з пунктом 7 Договору вагони на під'їзну колію ПАТ "ПівнГЗК" передаються у кількості не більше 240 осей і не менше 60 осей; передача вагонів під навантаження з меншою кількістю осей дозволяється тільки за згодою власника колії.

Відповідно до пункту 8 договору про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113.

Відповідно до пункту 15 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1);

- зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

Договір укладається терміном на 5 років і діє з моменту його підписання сторонами. Термін дії - з 29.10.2012 до 28.10.2017 (пункт 20 договору).

12.06.2013 та 10.07.2013 сторонами підписано протоколи розбіжностей до договору № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Північний ГЗК", яка примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці" від 21.09.2012.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно накладних №№ 45895356, 51821379, 46167946, 45892155, 51597193, 45897584 залізницею були прийняті порожні вагони для перевезення на адресу одержувача Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

При цьому, після прибуття вагонів на станцію призначення Рядова Придніпровської залізниці позивачем було повідомлено відповідача про затримку вагонів, що підтверджується Книгами № 21 та № 22 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження на станції Рядова Придніпровської залізниці (а.с. 46 - 53).

За наведеними обставинами станцією затримки - Рядова Придніпровської залізниці складено акти загальної форми ГУ-23 від 01.09.2014: № 6381, № 6382, № 6383, № 6384 про затримку вагонів на станції призначення в очікування подачі під вантажні операції через неприйняття їх одержувачем на під'їзну колію. Зі сторони відповідача акти загальної форми ГУ-23 підписано без заперечення та застережень (а.с. 22 - 25).

Враховуючи наведені вище обставини щодо затримки вагонів за вказаними накладними на станції Рядова Придніпровської залізниці в очікуванні подачі під вантажні операції через неприйняття їх на під'їзну колію, за весь час знаходження спірних вагонів на станції Рядова Придніпровської залізниці позивачем заявлено до стягнення плату за користування вагонами у сумі 89 157 грн. 60 коп. з ПДВ, яка включена до відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 01099168 (відомість зі сторони відповідача підписано з застереженням, а саме: вказано, що з нарахованими 6417:10 та сумою 74 298 грн. 00 коп. за затримку вагонів не згідні. Затримка з причин, що не залежали від відповідача. Заборона на перевезення на адресу отримувачів на Донецькій залізниці), відповідач проти цього заперечує, що і є причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі статтею 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата; порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами; зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; за час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113).

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами; у разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями; час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (пункт 6 розділу ІІІ Правил).

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника; в акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Так, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладені положення, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за користування вагонами у сумі 89 157 грн. 60 коп., з причин несвоєчасного забирання відповідачем вагонів, які надішли на його адресу та знаходилися на станції Рядова Придніпровської залізниці.

Суд не приймає до уваги посилань відповідача на повідомлення Укрзалізниці про заборону перевезень, у зв'язку зі зверненням Донецької залізниці від 28.07.2014р. ЦЗМ-14/1263, оскільки спірні вагони надійшли на станцію Рядова Придніпровської залізниці на адресу відповідача з таких станцій:

- зі станції П'ятихатки Придніпровської залізниці (накладні № 51597193, № 45897584, № 45892155 та № 46167946);

- зі станції Губиниха Придніпровської залізниці (накладна № 45895356);

- зі станції Сартана Донецької залізниці (накладна № 51821379).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що станції Сартана Донецької залізниці, Губиниха та П'ятихатки Придніпровської залізниці не входять до переліку станцій, по яким було введено заборону на здійснення перевезень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Тернівський район; ідентифікаційний код 00191023) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) 89 157 грн. 60 коп. плати за користування вагонами, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко