Справа № 2-А-95/09
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2009 року м. Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: Головуючого - судді Деркача О.Г.
при секретарі Лящинської М.В.
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради Приходько І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання здійснити перерахунок та стягнути різницю недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
В с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та стягнути різницю недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з червня 2007 року по 01.12.2008 року у розмірі 6881 грн. 40 коп.; зобов'язати відповідача продовжувати щомісячно з 01.12.2008 року по 04.02.2010 року нараховувати та виплачувати грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона являється матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та, у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» має право на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до трьох років у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Однак, всупереч вказаним нормам закону, Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, допомога виплачена відповідачем не в повному обсязі. У зв'язку з чим, позивач вважає дії відповідача щодо невірного нарахування та виплати допомоги такими, що порушують її конституційні права на гарантований державою соціальний захист.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Вказала, що строк звернення до суду пропустила, оскільки не була юридично обізнана.
Представник відповідача позов не визнала та просила в його задоволенні відмовити повністю в зв'язку з його безпідставністю відповідно до письмових пояснень (а.с.28-30) та в зв'язку з пропуском позивачем річного строку звернення до адміністративного суду.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими Законами України.
Як встановлено в судовому засіданні і не оспорюється сторонами, позивач є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.10) та у відповідності до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ (надалі Закон № 2811-ХІІ) має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом.
Згідно ч.1 ст. 15 вищевказаного Закону № 2811-ХІІ, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років на 2007 рік визначений в статті 62 Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 р." та становив: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Відповідно до пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V (надалі Закон № 489-V) дію частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" зупинено, з метою приведення окремих норм законів у відповідність з Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Статтею 56 Закону № 489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811-ХІІ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2007 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м.Чернігові ради та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як незастрахована особа. Починаючи з 21.05.2007 року позивач отримувала вищезазначену допомогу у розмірі, що обчислюється відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У статті 74 зазначеного Закону передбачено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, і що передбачено у самому рішенні.
Положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачці за грудень 2007 року була нарахована до виплати допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 13 грудня 2007 року, що підтверджено відповідною письмовою інформацією, тобто, на час звернення до суду (25.12.2008) за захистом своїх прав сплинув, визначений ст. 99 КАС України, річний строк звернення до суду і на підставі ст. 100 КАС України, суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові і забов»язання останнього нарахувати і виплатити різницю недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік в цілому, оскільки на цьому наполягає представник відповідача, а юридичну необізнаність позивача, суд не визнає поважною причиною пропущення строку звернення до суду.
Крім того, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2008 року по грудень 2008 року; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та стягнути різницю недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2008 року по 01.12.2008 року, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107-VI було внесено зміни до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в частині встановлення розміру вказаної допомоги.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-пр/2008 не визначені такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».
Більш того, ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції від 28.12.2007 року визначений розмір зазначеної допомоги. Позивач з приводу проведення перерахунку допомоги за період з 01.01.2008 року по 31.10.2008 року з відповідними документами до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м.Чернігові ради не звертався.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача щомісячно з грудня 2008 року по 04.02.2010 року нараховувати та виплачувати грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Також, право звернення до адміністративного суду визначено ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до вимог якої до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає порушене право, а не те, яке може бути порушене в майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.3, 11, 17, 69-71, 99, 100, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року, № 2811-ХІІ із змінами та доповненнями, Конституцією України, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-пр/2008, суд,
П о с т а н о в и в:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання здійснити перерахунок та стягнути різницю недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови, протягом десяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 16.02.2009 року
Суддя Новозаводського
районного суду м. Чернігова О.Г.Деркач