Справа № 353/143/15-ц

Провадження № 2/353/90/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2015 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

секретаря - Мороз М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи свої позовні вимоги тим, що з 11.06.2010 року він з Відповідачкою перебуває у шлюбі, зареєстрованому у виконкомі Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 3. Від шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 Вказує, що він з Відповідачкою не проживає, остання зраджує в подружній вірності, залишила їхніх спільних дітей на його утримання та планує виїхати до іншого чоловіка в Білорусію. Подальше збереження шлюбу є неможливим, шлюб існує формально, примирення є недоцільним, спільно нажитого майна немає, а тому Позивач просить шлюб розірвати та місце проживання малолітніх дітей визначити за його місцем проживання.

В судове засідання Позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позов підтримує, просить справу розглядати без його участі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена шляхом опублікування оголошення в газеті «Галичина», в порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України.

Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 224 ЦПК України, з врахуванням того, що відповідачка про причини неявки не повідомила, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можна провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 11 червня 2010 року між Позивачем та Відповідачкою у виконкомі Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстровано шлюб (а.з. № 3), що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 4). За час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 5, 6).

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка; примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Судом встановлено, що Відповідачка та Позивач шлюбних відносин не підтримують, примирення між ними не можливе. Шлюб між сторонами існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам Позивача, що має істотне значення, а тому суд приходить до висновку, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім`ї, а подальше перебування в шлюбі буде суперечити інтересам Позивачки і даний шлюб слід розірвати.

Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина 2 статті 112 Сімейного кодексу України).

Крім того, приймаючи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а сторони зберегти сім'ю не бажають, суд, з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті й майнові права, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.

В силу вимог ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи те, що Відповідачка в судове засідання не з'явилась, вимог про відновлення їй дошлюбного прізвища не заявляла, суд, вважає, що після розірвання шлюбу слід залишити їй шлюбне прізвище «ОСОБА_2».

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років визначається за згодою сторін. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 09.02.2015 року та довідки про склад сім'ї № 195 від 09.02.2015 року ОСОБА_1 (Позивач) проживає в господарстві своєї бабусі ОСОБА_5, разом з матір'ю ОСОБА_6, сестрою ОСОБА_7 та у нього на утриманні перебуває двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідачка ОСОБА_2 з січня 2015 року разом з сім'єю не проживає (а.с. 7, 8). Відповідно з письмового дозволу, завіреного нотаріусом Мінського обласного нотаріального округу Республіки Білорусь ОСОБА_9 від 08.01.2015 року, Відповідачка ОСОБА_2, перебуває в Республіці Білорусь і дала згоду на виїзд на постійне місце проживання із України в Республіку Польша її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в супроводженні ОСОБА_6 (мати Позивача) (а.с. 29). Відповідно до копії свідоцтва про народження Позивача його батьками вказано ОСОБА_6 (мати) та ОСОБА_11 (батько) (а.с.30), однак його мати 09.11.2007 року зареєструвала інший шлюб з громадянином Польщі та їй було присвоєно прізвище «ОСОБА_6», що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 35). Враховуючи те, що Позивач просив місцем проживання малолітніх дітей визначити його місце проживання та з матеріалів справи вбачається, що Відповідачка разом з дітьми не проживає, їх вихованням не займається, жодних заперечень на позов не подала, суд вважає, що місцем проживання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, слід визначити місце проживання їх батька - ОСОБА_1 (Позивач).

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ч. 3 ст. 105, ст.ст. 110, 112, 113, 160 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був зареєстрований 11 червня 2010 року у виконкомі Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 3 - розірвати.

Місцем проживання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, визначити місце проживання їх батька - ОСОБА_1.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 шлюбне прізвище «ОСОБА_2».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тлумацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України.

Головуюча Луковкіна У.Ю.