Справа № 344/13289/14-ц
Провадження № 22-ц/779/209/2015
Категорія 47
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.
секретаря Яковин М.Я.,
з участю представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківської міської ради про скасування рішення за апеляційною скаргою Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 грудня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
в вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30.11.2012 року на підставі укладеного з ПП «ОСОБА_5» договору він придбав об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1. У зв'язку з переходом права власності звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про переукладення договору оренди земельної ділянки за вказаною адресою, 07.03.2013 року отримав дозвіл на складення проекту землеустрою, але відповідачем необґрунтовано відмовлено у затвердженні такого проекту, тому просив скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2014 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 грудня 2014 року позов задоволено. Скасовано п. 2 рішення сесії Івано-Франківської міської ради № 1449-45 від 19.06.2014 року про відмову ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва крамниці з кафетерієм. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі представник Івано-Франківської міської ради посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зазначає, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Суд не врахував положення ст. 120 ЗК України щодо умов переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на будівлю, що перебуває у власності іншої особи. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Позивач став власником незавершеного будівництва в АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу, в п. 1.3 якого зазначено, що об'єкт незавершеного будівництва розташований на земельній ділянці площею 0,0131 га, кадастровий номер 2610100000:08:009:0073. Аналогічна площа земельної ділянки, на якій знаходиться незавершене будівництво і яка необхідна для його обслуговування, зазначена у договорі оренди землі від 22.01.2009 року, укладеному з попереднім власником. Тому позивач мав право на отримання в користування земельної ділянки площею 0,0131 га. Пунктом 1.10 рішення Івано-Франківської міської ради від 07.03.2013 року № 996-34 позивачу дано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва торгової крамниці із кафетерієм. Однак технічна документація із землеустрою розроблена на земельну ділянку площею 0,0454 га, яка за площею у тричі більша за ту, яку використовував попередній власник, тому вказаний проект землеустрою не відповідає вимогам ст. 120 ЗК України. Передача ж в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування або договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, за результатами проведення земельних торгів. Земельна ділянка, за виключенням земельної ділянки площею 0,0131 га, якою користувався попередній власник, підлягає передачі в оренду виключно за результатами проведення відповідного аукціону, тому передача в оренду земельної ділянки площею 0,0323 га, яка включена позивачем до проекту землеустрою підлягає передачі в оренду виключно на конкурсних засадах. Крім того, вказана земельна ділянка згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2014 року № 1452-45 повинна бути відведена для обслуговування скверу по АДРЕСА_1. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
У засіданні апеляційного суду представник Івано-Франківської міської ради апеляційну скаргу підтримав, представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечив, а в подальшому, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Підстави та порядок безоплатного набуття права власності на землю із земель державної та комунальної власності громадянами чітко визначені статтями 116, 118, 121, 184, 186 Земельного кодексу України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відповідачем не надано жодного доказу наявності підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 став власником незавершеного будівництва в АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 30.11.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 2654. В пункті 1.3. цього договору зазначено, що об'єкт незавершеного будівництва розташований на земельній ділянці площею 0,0131 га, кадастровий номер 2610100000:08:009:0073.
Аналогічна площа земельної ділянки, на якій знаходиться незавершене будівництво і яка необхідна для його обслуговування, зазначена у договорі оренди землі від 22.01.2009 року, який був укладений Івано-Франківською міською радою з попереднім власником незавершеного будівництва. Отже, у позивача виникло право на отримання в користування земельної ділянки площею 0,0131 га.
Згідно ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється, зокрема органами місцевого самоврядування. Рішення зазначеного органу приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац другий ч. 7 ст. 118 ЗК).
Пунктом 1.10 рішення Івано-Франківської міської ради від 07.03.2013 року № 996-34 позивачу дано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва торгової крамниці із кафетерієм. Однак, технічна документація із землеустрою розроблена на земельну ділянку площею 0,0454 га, яка за площею є більшою за ту, яку використовував попередній власник об'єкта незавершеного будівництва, тому вказаний проект землеустрою не відповідає вимогам ст. 120 ЗК України.
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Земельна ділянка, за виключенням земельної ділянки площею 0,0131 га, якою користувався попередній власник, підлягає передачі в оренду виключно на конкурсних засадах за результатами проведення відповідного аукціону.
Встановленого земельним законодавством порядку відведення земельної ділянки з передачею її в оренду, ОСОБА_3 не дотримано.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213-215 ЦПК України на вищезазначені норми закону уваги не звернув, не навів достатніх мотивів, за якими він відхиляє доводи відповідача.
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому в силу ст. 309 ЦПК України це є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 грудня 2014 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Івано-Франківської міської ради про скасування п. 2 рішення сесії Івано-Франківської міської ради № 1449-45 від 19.06.2014 року про відмову ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва торгової крамниці з кафетерієм, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Івано-Франківської міської ради 121,80 грн. сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Девляшевський В.А.
Малєєв А.Ю.