Справа № 509/98/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Демеденко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

13 січня 2015 року, представниця позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна», звернулася до суду з названим позовом, з якого випливає, що 02.11.2006 р., між Райффайзен Банк Україна, правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», який в свою чергу, на підставі Статуту став ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір ML-502/085/2006 зі змінами, доповненнями та додатками, в забезпечення належного виконання зобов'язань за яким, між банком та відповідачем був укладений договір поруки № SR-502/085/2006.

При чому, до позивачів перейшли права за вищевказаним кредитним договором від ПАТ «ОТП Банк» на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.03.2011 р.

Згідно із п.п. 1.1, 1.2 договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи обох одночасно.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у таких строках і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо : боржник повинен повернути кредитору повну суму отриманих боргових кредитних коштів не пізніше 19.03.2023 р. Сума кредиту складає 67000 дол. США, боржник зобов'язаний сплатити проценти за користування отриманими ним коштами, наданими згідно кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за їх користування, боржник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасного виконання зобов'язань за кожен день прострочки.

З договору поруки видно, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями боржника.

Однак, в порушення умов кредитного договору, погашення частин кредиту та нарахованих за його користування процентів, передбачених графіком повернення кредиту та сплати процентів у розмірі та строках не відбувається, у зв'язку з чим, позивачами було надіслано досудову вимогу про повне дострокове погашення боргу (Вих. № 200209473 від 12.11.2014 р.), відповідно до якої, поручитель був зобов'язаний сплатити на користь банку всі належні суми кредиту, процентів та штрафних санкцій за договором, яка була залишена без відповіді та задоволення.

24.09.2007 р., Овідіопольським райсудом було винесено рішення по справі № 2-1661/2007, яке набрало законної сили 16.10.2007 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗАТ «ОТП Банк» заборгованості за вищевказаним кредитним договором у розмірі : тіло кредиту 336696 грн. (еквівалент 66672,48 дол. США), відсотки 5798 грн. (1148,12 дол. США), пеня 3765,73 грн., яке не було виконано.

Станом на 16.10.2014 р., заборгованість становить 127976,46 дол. США (еквівалент 1657555,98 грн.) і складається з наступного : відсотки за користування кредитом (період з 06.01.2009 р. по 27.09.2011 р.) - 16427,77 дол. США (еквівалент 212773,11 грн.), пеня за прострочення виконання зобов'язань за період з 16.10.2013 р. по 16.10.2014 р. - 111548,69 грн. (еквівалент 1444782,87 грн.), які представниця позивачів просила суд стягнути з відповідача та судовий збір у розмірі 3654 грн.

Представниця позивачів в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки, але надіслала до суду заяву, в якій позов підтримала у повному обсязі та на підставі ч. 2 ст. 158 ЦПК України, просила суд слухати справу за її відсутності, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення по справі (а.с. 60-62).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 74, ч. 8 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України, за останньою відомою судові адресою його місця проживання, що підтверджується довідкою Овідіопольського РС ГУДМС України в Одеській області № 61 від 15.01.2015 р., з якої видно, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за обліками адресно-довідкової картотеки значиться зареєстрованим за адресою : АДРЕСА_1, а також поштовими повідомленнями з відмітками про вручення судових повісток, причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав (а.с. 59,65).

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно із ст. 10 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона - повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи : роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Приписами статті 61 ЦПК України передбачено - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.ст. 553,554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч.1), поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ч. 2).

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також, статтею 617 ЦК України передбачено - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 610 ЦК України зазначає - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтями 611,612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із п. 17Постанови ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» - наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. 526,599 ЦК України.

Суд встановив, 02.11.2006 р., між Райффайзен Банк Україна, правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», який в свою чергу, на підставі Статуту став ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір ML-502/085/2006 зі змінами, доповненнями та додатками, в забезпечення належного виконання зобов'язань за яким, між банком та відповідачем був укладений договір поруки № SR-502/085/2006 (а.с. 5-20).

При чому, до позивачів перейшли права за вищевказаним кредитним договором від ПАТ «ОТП Банк» на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.03.2011 р. (а.с. 30-52).

Згідно із п.п. 1.1, 1.2 договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи обох одночасно.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у таких строках і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо : боржник повинен повернути кредитору повну суму отриманих боргових кредитних коштів не пізніше 19.03.2023 р. Сума кредиту складає 67000 дол. США, боржник зобов'язаний сплатити проценти за користування отриманими ним коштами, наданими згідно кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за їх користування, боржник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасного виконання зобов'язань за кожен день прострочки.

З договору поруки видно, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями боржника.

Однак, в порушення умов кредитного договору, погашення частин кредиту та нарахованих за його користування процентів, передбачених графіком повернення кредиту та сплати процентів у розмірі та строках не відбувається, у зв'язку з чим, на адресу відповідача позивачами було надіслано досудову вимогу про повне дострокове погашення боргу (Вих. № 200209473 від 12.11.2014 р.), відповідно до якої, поручитель був зобов'язаний сплатити на користь банку всі належні суми кредиту, процентів та штрафних санкцій за договором, яка була залишена без відповіді та задоволення (а.с. 22).

24.09.2007 р., Овідіопольським райсудом було винесено рішення по справі № 2-1661/2007, яке набрало законної сили 16.10.2007 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗАТ «ОТП Банк» заборгованості за вищевказаним кредитним договором у розмірі : тіло кредиту 336696 грн. (еквівалент 66672,48 дол. США), відсотки 5798 грн. (1148,12 дол. США), пеня 3765,73 грн., яке не було виконано, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом (а.с. 25-26).

Станом на 16.10.2014 р., заборгованість становить 127976,46 дол. США (еквівалент 1657555,98 грн.) і складається з наступного : відсотки за користування кредитом (період з 06.01.2009 р. по 27.09.2011 р.) - 16427,77 дол. США (еквівалент 212773,11 грн.), пеня за прострочення виконання зобов'язань за період з 16.10.2013 р. по 16.10.2014 р. - 111548,69 грн. (еквівалент 1444782,87 грн.), обґрунтований розрахунок якої, зроблений позивачами у відповідності до норм чинного законодавства був наданий суду і перевірений судом (а.с. 23-24).

На день винесення судом рішення, жодного доказу оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості за вищевказаним кредитом, суду не надано.

За таких обставин суд вважає вимоги позивачів про стягнення всієї суми заборгованості обґрунтованими, підтвердженими документально, такими, що знайшли своє підтвердження у судових засіданнях та відповідають умовам зазначених кредитних договорів і приписам статті 1050 ЦК України.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн., які були підтверджені позивачами документально (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-61,208-209,213-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 525,526,530,549, 550,626,612,625,629,1048,1050,1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити ;

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421) : заборгованість за кредитним договором в сумі - 1657555,98 та суму судового збору 3654 грн., а разом - 1661209,98 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Д.М. Гандзій