Справа №2-а-78/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2008 року Торезький міський суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Арапіної Н.Є.
При секретарі Терещенко І.О.
За участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача
управління праці та соціального
захисту населення Торезької міської ради ОСОБА_3
представника відповідача
ОСОБА_4 управління Державного Казначейства
України в Донецькій області ОСОБА_5 , Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Торез адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, ОСОБА_4 управління Державного Казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дії при визначенні суми одноразової грошової допомоги, зобов"язання надавати допомогу відповідно закону, стягнення неотриманих сум, моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду з позовом до УПСЗН за участю третьої особи ОСОБА_4 управління Державного Казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дії при визначенні суми одноразової грошової допомоги, зобов"язання надавати допомогу відповідно закону, стягнення неотриманих сум, моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач є інвалідом війни 3 групи, тому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачена щорічна до 5 травня виплата разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Фактично у меньшому розмірі проведені виплати у 2001-2007 роках. Просив про визнання протиправними дії при визначенні суми одноразової грошової допомоги, зобов"язання надавати допомогу відповідно закону, стягнення неотриманих сум, моральної шкоди.
Ухвалою Торезького міського суду залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області.
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснив, що моральна шкода спричинена виплатою у меньшому розмірі щорічної до 5 травня одноразової грошової допомоги, що потребувала додаткових зусиль для організації життя. Просив про визнання протиправними дії при визначенні суми одноразової грошової допомоги, зобов'язання надавати допомогу відповідно закону, стягнення неотриманих сум, моральної шкоди.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, дав аналогічні пояснення. Представник відповідача управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради заперечував проти позову. Пояснив, що щорічно передбачені до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплати разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Розмір виплат встановлений Законами України „Про Державний бюджет України" на поточні роки, тому виплати вказаній категорії осіб проводилися на підставі встановлених цими законами розмірів.Вважає, що моральна шкода не спричинена.
Представник відповідача ОСОБА_4 управління державного казначейства України в Донецькій області позовні вимоги не визнала і пояснила суду, що органи державного казначейства України, відповідно до покладених завдань, проводять розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на підставі наданих платіжних документів та
зареєстрованих зобов'язань, в межах своїх повноважень здійснює контрольні функції. Відповідач не наділений повноваженнями самостійно здійснювати видатки без відповідних бюджетних призначень та необхідних документів. Вважає, що не спричиняла позивачу моральної шкоди. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідачів, перевірівши матеріали справи, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом війни 3 групи, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с. 6). Позивачу виплачена щорічна грошова допомога до 5 травня у наступних розмірах: у 2001 році - 40 грн.00 коп., у 2002 році - 100 грн.00 коп., у 2003 році - 100 грн.00 коп., у 2004 році - 130 грн.00 коп., у 2005 році - 270 грн. 00 коп., у 2006 році - 270 грн., у 2007 році - 300 грн. (а.с. 4-6).
Відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачена щорічна до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплата разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Статею 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлений у розмірі прожиткового мінімуму і відповідно до ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму" на відповідний рік становить: у 2001 році - 30 грн.00 коп. на місяць на одну особу, яка втратила працездатність, у 2002, 2003 роках - 47 грн. 30 коп., у 2004 році - 268 грн., у 2005 році - 332 грн., у 2006 році - 359 грн., у 2007 році - 406 грн.
Судом перевірено розрахунок неотриманних позивачем сум щорічної разової грошової допомоги та встановлена невіповідність вимогам діючого законодавства.
Таким чином, позовні вимоги в частині недотриманої щорічної разової грошової допомоги підлягають задоволенню частково. Сума недотриманої разової грошової допомоги складає: у 2001 році - 170 грн. (30 грн. * 7 - 40), у 2002 році - 231 грн.10 коп. (47 грн.30 коп. * 7 - 100), у 2003 році -231 грн.10 коп. (47 грн.30 коп. * 7 - 100), у 2004 році - 1746 грн.00 коп. (268 грн.00 коп. * 7 - 130), у 2005 році - 2054 грн. (332 грн. * 7 - 270), у 2006 році - 2243 грн.00 коп. (359 грн. * 7 - 270), у 2007 році - 2542 грн. (406 грн. * 7 - 300), всього 9217 грн. 20 коп. Однак виплати були здійснені на підставі Законів України «Про державний бюджет».
Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на спеціальний Закону України "Про Державний Бюджет України" на відповідний рік, який на їх думку має перевагу перед Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яким встановлені пільги для ветеранів війни, оскільки виходячи із вимог ст. 22 Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для ветеранів війни, нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
При цьому суд прийняв до уваги правову позицію Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян. Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України ), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом ( частина третя статті 46 Конституції України.)
Згідно ст. 17 ч.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст. 1 ч.1 Протоколу №1 до
Конвенції і яке не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з цим. Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Іех зресіаіі. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Кечко проти України).
Оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної допомоги інвалідам війни до Дня Перемоги є чинним, і позивач, який є інвалідом війни 2 групи має право на її одержання, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.
Вимоги у частині зобов'язання відповідача і на майбутнє виплачувати разову грошову допомогу у розмірі, встановленому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Статею 56 Конституції України закріплено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, іх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно п. 9 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування шкоди суд визначає виходячи з характеру й обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), характеру немайнових утрат (їхня тривалість, можливість відновлення) і з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, вага змушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, час і зусилля, необхідні для відновлення первісного положення. При цьому суд виходить з розумності, виваженості і справедливості.
Судом встановлено порушення прав позивача у зв"язку з виплатою у меньшому розмірі щорічної до 5 травня разової грошової допомоги. Позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням обставин справи, обсягу та характеру фізичних страждань, необхідності додаткових зусиль для організації життя, у сумі 150 грн. 00 коп.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги піддягаються частковому задоволенню: дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради при визначенні позивачу сум одноразової грошової допомоги за 2001- 2007 роки слід визнати протиправними, стягнути недоплачену одноразову грошову допомогу за 2001- 2007 роки в сумі 9217 (дев"ять тисяч двісті сімнадцять) грн. 20 коп., у відшкодування моральної шкоди у сумі 150 грн.(сто п"ятьдесят) 00 коп.
В решті вимог відмовити.
Відповідно до п.7 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» від 21 січня 1993 року органи соціального забезпечення звільнені від сплати держмита за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсії.
Керуючись ст. ст. 22 ч.3, 48, 56 Конституції України, ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 17 ч.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Положенням «Про
Державне Казначейство України», затвердженим постановою № 1232 від 21 грудня 2005 року Кабінету Міністрів України, ст. ст. 60, 158 , 159, 160, 161, 162, 163 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради при визначенні ОСОБА_6 сум одноразової грошової допомоги за 2001 -2007 роки.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради здійснити ОСОБА_6 виплату недоплаченої одноразової грошової допомоги за 2001 - 2007 роки в сумі 9217 (дев"ять тисяч двісті сімнадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди у сумі 150 грн.(сто п"ятьдесят) 00 коп.
У решті вимог відмовити.
постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду Донецької області або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.