Справа № 464/1046/15 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/2377/15 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Глинський О.А.,

з участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 04 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04 лютого 2015 року у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3 про відшкодування шкоди відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення. Вважає, що ухвала прийнята з порушенням законів. Зазначає, що його не було викликано в судове засідання для розгляду позовної заяви. Також, позовна заява розглядалася не тільки без позивача, але й без участі секретаря, який є учасником процесу і забезпечує фіксування судового засідання технічними засобами та веде журнал судового засідання. Зазначає, що суддею порушено ряд норм Конституції України, ЦПК України та інших норм.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3 про відшкодування шкоди у зв'язку із постановленням вказаною суддею, на його думку, незаконних ухвал та просить: застосувати до відповідача ст. 56 Конституції України; стягнути з державного рахунку в його користь 15 млн. євро або рівноцінну суму в гривні; зобов'язати Львівську міську раду платити йому щомісячно матеріальну допомогу як доплати до пенсії в сумі 12000 грн.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 "Про незалежність судової влади" передбачено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" судам роз'яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Зазначені роз'яснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

У зв'язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Таким чином, районний суд прийшов до правильного висновку, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України.

Враховуючи вказане, зважаючи на те, що відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства - вірно відмовив у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_2 до судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

Зважаючи на це доводи скарги про незаконність ухвали судді не можна визнати обґрунтованими. Окрім цього, доводи про те, що позивач не був повідомлений про розгляд справи та ухвала винесена не у судовому засіданні та без участі секретаря судового засідання слід теж вважати безпідставними, оскільки питання про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті суддя вирішує одноособово, не у судовому засіданні та без виклику осіб, що беруть участь у справі (Глава 2 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 04 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник