У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструка С.В., Ковалевича С.П.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №001-28503-210613 від 21 червня 2013 року в сумі 76 554, 61 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» понесені ним судові витрати в розмірі 765,55 грн.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки судом не повно з'ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають вимогам закону. Зазначає, що судом не враховано, що позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів отримання ним коштів за кредитною лінією згідно кредитного договору. Суд не дослідив розрахунок заборгованості, який містить відомості про отримання ним кредиту в сумі 12 500,00 грн., а не 50 000,00 грн. як стверджував позивач. Вказує про безпідставність стягнення з нього 19559,22 грн. комісії, що суперечить п. 2.4. умовам тарифного плану.

Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, порушення порядку та строків сплати кредиту утворилась заборгованість, що є підставою для її стягнення.

На підтвердження таких висновків в рішенні наведені відповідні мотиви та докази, з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестають діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

З матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2013 року між сторонами був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 001-28503-210613, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,99 % на рік на строк 364 календарних дні.

Позивач виконав умови договору, а відповідач в свою чергу порушив узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту та допустив виникнення заборгованості.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих зобов'язань, утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 76 554,61 грн. з них: 50 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 6995,39 грн. - відсотки за користування кредитом; 19559,22 грн. - комісійна винагорода.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів отримання ним коштів за кредитною лінією згідно кредитного договору спростовуються поданим позивачем розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, який відповідачем не оспорювався (а. с. 5), а тому може вважатися належним доказом по справі.

Відповідно до ст. ст.10,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Не заслуговують на увагу також доводи відповідача про недослідження судом першої інстанції розрахунку заборгованості, який містить відомості про отримання ним кредиту в сумі 12 500,00 грн., а не 50 000,00 грн. як стверджував позивач, оскільки ОСОБА_1 не надав суду жодного належного доказу, що спростовує подані позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором. Судом таких доказів також не здобуто, навпаки матеріали справи містять докази отримання відповідачем кредту в сумі 50000 грн.

Посилання відповідача на безпідставність нарахування банком комісії в сумі 19559,22 грн. спростовується п. 2.4. умовам тарифного плану, яким передбачено нарахування комісії за проведення операцій, здійсненій і валюті, відмінній від валюти картрахунку та розрахунком заборгованості поданим позивачем.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий :

Судді: