УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.  Чернівці 15 квітня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого                                         Горецької  С. О.

суддів:                                                    Семенюка К.М. ,   Яцинюка В.Ф.

за участю: прокурора                           Хоміцької Т.Б.

та адвокатів                                          ОСОБА_1,  ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора,  адвоката ОСОБА_2,  засуджених ОСОБА_3,  ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м.  Чернівців від 13 лютого 2008 року. Цим вироком

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  учня 9 класу ЦОМ,  мешканця АДРЕСА_1,  раніше судимий Шевченківським райсудом 03.11.2006 року за  ст.  185 ч.3,  186 ч. 2,  69,  70 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,  з іспитовим строком 1 рік 6 місяців на підставі  ст.  75 КК України, -

засуджений за  ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі  ст.  71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового

складання призначеного покарання і покарання за вироком Шевченківського

райсуду від 03.11.2006 року остаточно призначено ОСОБА_3 4 роки 8

місяців позбавлення волі.

ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,  з середньою  освітою,  мешканець  АДРЕСА_2,  раніше не судимий, -засуджений за  ст.  186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Справа № 11-129/2008 р.                                                   Головуючий у І інстанції

Категорія:  ст.  186 ч. 2                                                                 Кирилюк Л.К.

КК України                                                                         Доповідач: Горецька C.O.

Згідно вироку ОСОБА_3,  ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за те,  що вони діючи за попередньою змовою групою осіб,  а ОСОБА_3 крім того ще й повторно,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  10.12.2006 року приблизно о 19 годині 30 хвилин,  у дворі будинку № 11 по вул.  Воробкевича м.  Чернівці,  діючи спільно та узгоджено згідно розпреділених ролей,  відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_5 мобільний телефон «Самсунг С-100»,  вартістю 740 гривень,  який знаходився в футлярі вартістю 25 гривень,  зі стартовим пакетом вартістю 60 гривень,  на рахунку якого знаходились гроші в сумі 10 гривень,  з викраденим з місця вчинення злочину зникли,  після чого ОСОБА_4 телефон продав,  гроші витратив на власні потреби.

В апеляції прокурор просить вирок суду щодо ОСОБА_3 змінити,  призначити більш м'яке покарання з застосуванням  ст.  69 КК України,  посилаючись на те,  що суд призначив ОСОБА_3 занадто суворе покарання.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить пом'якшити призначене покарання,  посилаючись на ті ж обставини.

Засуджений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_2 в апеляціях просять вирок суду скасувати,  справу направити на новий судовий розгляд,  посилаючись на однобічність та неповноту як досудового так і судового слідства,  та на те,  що суд не усунув протиріччя в показаннях свідків,  дав не вірну оцінку доказам по справі.

Заслухавши доповідача,  захисників ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  прокурора,  які підтримали апеляції і просили їх задовольнити,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій судова колегія вважає,  що апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_3 підлягають задоволенню,  а апеляції засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів при обставинах викладених у вироку суду повністю доведена зібраними і проаналізованими судом доказами,  а їх діям дана вірна юридична оцінка.

Твердження апеляцій засуджених та адвоката ОСОБА_2 про те,  що ОСОБА_3 змусила скоїти злочин ОСОБА_6,  і що ОСОБА_4 до скоєння злочину немає ніякого відношення,  і що в момент вчинення злочину вони не перебували в стані алкогольного сп'яніння є безпідставними і надуманими. Дані твердження апеляцій спростовуються показами потерпілого ОСОБА_5,  свідків ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_6,  як в ході досудового слідства,  так і в судовому засіданні,  свідка ОСОБА_9 в ході досудового слідства про те,  що саме ОСОБА_4 змусив ОСОБА_3 викрасти мобільний телефон у потерпілого,  який вирвав його з рук,  так як ОСОБА_5 відмовився йому передати телефон,  з викраденим телефоном він пішов слідом за ОСОБА_4 Потім передав телефон ОСОБА_4,  який і продав телефон. їх дії були узгоджені і вони діяли спільно,  що перед викраденням вони вживали

спиртні напої.

Крім того,  підсудній ОСОБА_3 в ході досудового слідства,  будучи допитаний в якості підозрюваного та обвинуваченого,  в ході очної ставки з ОСОБА_4 підтверджував,  що саме останній його змусив викрасти

телефон,  погрожуючи побити,  а він його боявся ,  так як раніше він його дійсно неодноразово бив,  що саме ОСОБА_4 продав мобільний телефон.

Будучи допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 не зміг пояснити причину зміни показів про те,  що ОСОБА_6 змусила його скоїти злочин,  а ОСОБА_4 немає відношення до скоєного. Суд І інстанції обгрунтовано поклав вищевказані докази в основу вироку,  поскільки вони достовірні послідовні,  об'єктивно підтверджується іншими доказами по справі,  а не визнання підсудними своєї вини ,  розцінив як метод захисту.

Разом з тим,  судова колегія вважає,  що покарання призначене як  ОСОБА_3 І.P. так і ОСОБА_4 є явно несправедливим внаслідок надмірної суворості.

Відповідно до  ст.  65 КК України враховується ступінь тяжкост і скоєного злочину,  особи винного та обставини ,  що помякшують і обтяжують покарання.

Відповідно до  ст.  103 КК України при призначенні покарання неповнолітньому суд,  крім обставин,  передбачених у  ст.  ст.  65-67 КК України має враховувати умови його життя та виховання,  рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи і попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи    ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на момент

вчинення злочину були неповнолітніми,  шкода потерпілому відшкодована

    повністю,  тякжих наслідків  від вчиненого злочинеу не наступило,  за місцем

    проживання вони характеризуються позитивно,  і дані обставини пом'якшують

покарання ОСОБА_3а і ОСОБА_4.

З врахуванням вищевказаних обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  даних про особу,  а саме,  що вчинили злочин будучи неповнолітніми,  позитивно характеризуються за місцем проживання,  судова колегія вважає за необхідне призначити покарання з застосуванням  ст.  69 КК України,  більш м'яке ніж передбачене санкцією ч. 2  ст.  186 КК України.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366 ,  367 КПК України,  судова колегія ,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора,  засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Апеляції засудженого ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_2 задовольнити  частково.

Вирок Шевченківського районного суду м.  Чернівці від 13.02.2008 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3  в частині призначеного покарання   змінити.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2  ст.    186 КК

України    з застосуванням  ст.     69 КК України у виді     1  року 6 місяців   позбавлення волі.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2  ст.  186 КК України з застосуванням  ст.  69 КК України у виді 3 років позбвалення волі.

На підставі  ст.  71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначеного покарання і покарання за вироком Шевченіквського районного суду м.  Чернівці від 3.12.2006 року остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін.