ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2015 року Справа № 914/3324/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішеннявід 27.10.2014
господарського суду Львівської області
на постанову від 08.12.2014
Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 914/3324/14
господарського суду Львівської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
доКвартирно-експлуатаційного відділу міста Львова
простягнення 34 309,70 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаСіндряков О.С. (дов. від. 18.04.2014 № 14-104);
відповідачане з'явились;
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (надалі - відповідач) про стягнення 15433,15 грн. пені, штрафу у ромірі 14232,30 грн., інфляційних втрат у розмірі 197,10 грн., 4445,15 грн. 3 % річних, а всього 34309,70 грн., у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 12/1099-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 07.11.2012 щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2014 у справі № 914/3324/14 (суддя Манюк П.Т.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 (колегія суддів: Михалюк О.В. - головуючий, судді - Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.), позов задоволено частково; стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" суму в розмірі 21 234,70 грн., з них: 7 648,30 грн. пені, 7 117,15 грн. штрафу, 4 445,15 грн. 3 % річних, 197,10 грн. інфляційних втрат, 1 827, 00 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач - ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у задоволенні стягнути пеню у розмірі 7716,58 грн. та 7 % штрафу у розмірі 7117,15 грн., обгрунтовуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і, зокрема ст. ст. 42, 43, 83, 84 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, без належного дослідження усіх обставин справи, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті судові акти не оскаржуються, з огляду цього, судові акти перевіряються касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів в оскаржуваній частині.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 433,15 грн., штрафу у ромірі 14 232,30 грн., інфляційних втрат у розмірі 197,10 грн. та 4 445,15 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 12/1099-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 07.11.2012.
Судами встановлено, що на виконання Договору № 12/1099-БО-21 від 07.11.2012 протягом жовтня-грудня 2012 року позивачем передано у власніть відповідача природний газ на загальну суму 600 347,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2012, від 30.11.2012 та від 31.12.2012.
Відповідач розрахунок за фактично переданий газ здійснив зі значним порушенням строків, визначених у пункті 6.1. Договору, у зв'язку з чим, за порушення цих строків, відповідно до пункту 7.2. Договору, позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 15 433,15 грн. та за порушення строків оплати понад 30 днів здійснено нарахування 7% штрафу у розмірі 14 234,30 грн.; а також відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано 3% річних в розмірі 4 445,15 грн. та інфляційні втрати в розмірі 197,10 грн., які позивачем заявлено до стягнення з відповідача.
Встановивши факт неналежного виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати, місцевим господарським судом, здійснено перевірку нарахування позивачем штрафних санкцій (пені, штрафу), 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок здійснено з дотримання вимог законодавства, умов договору, тому з посиланням на приписи ст. ст. 612, 611, 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, судом визнано позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, в частині стягнення пені в розмірі 15 433,15 грн. та 7% штрафу у розмірі 14 234,30 грн., місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст. 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України дійшов висновку щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, а саме: відповідач є бюджетною організацією, що фінансується за рахунок державного бюджету, фінансовий стан відповідача є складним, термін прострочення є незначним, з огляду на це, зменшено штрафні санкції на 50 % та задоволено до стягнення з відповідача 7 648,30 грн. пені, 7 117,15 грн. штрафу, 4 445,15 грн. 3 % річних, 197,10 грн. інфляційних втрат.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, дійсно в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 ГПК України передбачене право суду зменшувати розмір штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оцінюючи наявні у справі матеріали, мотиви, які викладені у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення пені, штраф, річні та інфляційні нарахування, та враховуючи, що відповідач є бюджетною структурою, яка виключно фінансується за рахунок державного бюджету та є не прибутковою організацією, при цьому прострочення виконання зобов'язання є незначним, яке сталося не з вини відповідача, тому судова колегія приходить до висновку, що суди обґрунтовано використали своє право щодо зменшення неустойки, передбачене ст. 83 ГПК України, з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні, а тому рішення та постанову в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 та рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2014 у справі № 914/3324/14 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Судді : І.М. Волік
С.Р. Шевчук