Справа  № 2-а-17/09р

 

                                                                  П О С Т А Н О В А

                                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

13 лютого  2009 р.    Путильський  районний  суд  Чернівецької  області  у  складі:

                                                       головуючого  Маковійчук  Л.Р.

                                                       при  секретарі  Помазан  М.В.,

 

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в  смт. Путила  справу  за  позовом   ОСОБА_1 до  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Путильському  районі   «Про  поновлення  пропущеного  строку  для  звернення  до  Адміністративного  суду  та  стягнення  недоплаченої  щомісячної  державної  соціальної  допомоги « Дітям  війни»,

 

                                                               В С Т А Н О В И В  :

 

    06.01.2009 року   ОСОБА_1 звернулась  до  суду  з  позовом  до  Управління  Пенсійного  Фонду  України  в  Путильському  районі   про  поновлення  пропущеного  строку    для  звернення  до  Адміністративного   суду  та  стягнення   недоплаченої  щомісячної  державної  соціальної  допомоги « Дітям  війни»,  посилаючись  на  те,  що вона  - ІНФОРМАЦІЯ_1  року  народження,  відповідно  до  ст. 1  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  є дитиною   війни.  Згідно  ст. 6   зазначеного  Закону  з 1.01.2006 р.  їй  повинна  виплачуватись  щомісячна  соціальна  допомога  у  розмірі   30%  мінімальної  пенсії  за  віком.  Протягом  2006-2007 років  їй  така  допомога  не  виплачувалась.

 

     Верховна  Рада  України  Законом   від  20.12.2005 р.  «Про  державний  бюджет  на  2006 р.»  статтями  77  та  110  та  ЗУ  «Про  державний  бюджет  на  2007 р.»   статтями  71 п.12  призупинила  дію  ст.  6   ЗУ  «Про  соціальний  захист  дітей  війни».

   Однак  Конституційний  Суд  України  своїм  рішенням  № 6-рп/2007  від  9.07.2007 р.  по  справі   №  1-29/2007,  керуючись  ст.ст. 45, 51, 61,63, 65  ЗУ  «Про  Конституційний  Суд  України»,  вирішив:

    П.1  Визнати  таким,  що  не  відповідають  Конституції  України   і  є  неконституційними  положення  Закону  України  «Про  державний  бюджет  України  на  2007 рік»  пункт  12  ст.71,  яким  зупинено  дію  ст. 6  Закону  України  від  18  листопада 2004 р.  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  пункт 3  положення  ст. 71  Закону  України  «Про  державний  бюджет  України  на   2007 рік « визнані  неконституційними.

 

   П.5.  Рішення  Конституційного  Суду  України  в  цій  справі  має  преюдиціальне  значення  для  судів  загальної  юрисдикції  при  розгляді  ними  позовів  у  зв'язку  з  правовідносинами,  які  виникли  внаслідок  дій  положень  статей  зазначених  законів,  що  визнані  неконституційними.

  П.6. Рішення  Конституційного  Суду  України   є  обов'язковим  до  виконання  на  території  України,  остаточним  і  не  може  бути  оскаржене.  Відповідно  до   ч.2 ст.3 ЗУ  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  державні  соціальні  гарантії  дітям  війни,  встановлені  цим  Законом,  не  можуть  бути  обмежені  або  скасовані  іншими  нормативно-правовими  актами.  Згідно  ч.2 ст.19  та  ч.3  ст.22  Конституції  України  органи  державної  влади  та  органи  місцевого  самоврядування, їх  посадові  особи  зобов»язані  діяти  на  підставі  і  в  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що  передбачені   Конституцією   та  законами  України.  При  прийнятті  нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних  законів  не  допускається  звуження  змісту  та  обсягу  існуючих  прав  і  свобод.

 

   Таким  чином,  позивачка вважає,  що невиплата  їй соціальної  допомоги,  передбаченої  ст.  6  ЗУ  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  є  протиправною  і  такою,  що  суперечить  Конституції  та  Законам  України.

 

  Розмір  соціальної  допомоги  відповідно  до  ст. 6  ЗУ  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  становить  30%  мінімальної  пенсії  за  віком,  яка  відповідно  до  ст.  28 ЗУ  «Про  загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування»  встановлена  у  розмірі  прожиткового  мінімуму   для  осіб,  які  втратили  працездатність,  а  саме:

  Згідно  ЗУ  «Про  державний  бюджет  на  2006 р.»:

 З  1.01.2006 р.- 350 грн., з 1.04.2006 р.-359 грн., з 1.10.2006 р.-366 грн.

 

   Згідно  ЗУ  «Про  державний  бюджет  на  2007 рік»:

 З 1.01.2007 р.-380 грн.   з 1.04.2007 р. - 406 грн.,  з 1.10.2007 р. - 411 грн.

 

  Таким  чином,  позивачка   ОСОБА_1   вважає,  що  їй  повинно   бути  виплачено 3892 грн.10 коп.  і  просить  суд  задовольнити  їй  вимоги.

 

   В судовому засіданні позивачка   ОСОБА_1  позовні вимоги підтримала  повністю. 

 

  Представник  відповідача - управління  Пенсійного  Фонду  України  в  Путильському  районі  позов  не  визнав  і  пояснив,  що  підстав  для  задоволення  позову  немає,  оскільки  Кабінетом  Міністрів  України  не  розроблено  механізму   нарахування  та   виплат  зазначеної  державної  соціальної  допомоги.

 

   Заслухавши сторони, вивчивши письмові докази,   судом встановлено,  що  позивачка знаходиться  на  обліку  в  Управлінні  Пенсійного  фонду    України  в  Путильському  районі  та  отримує  пенсію  за  віком.    Управлінням  праці  та  соціального  захисту  населення    Путильської  РДА   позивачці  було  встановлено  статус  дитини  війни  згідно  ст.  6  ЗУ  «Про   соціальний  захист  дітей  війни».

 

  Відповідно  до  ст.6 Закону  дітям  війни  пенсії  підвищуються  на  30%  мінімальної  пенсії  за  віком.   Ст. 110  ЗУ  «Про  державний  бюджет України  на  2006  рік « передбачалося,  що  пільги  дітям  війни,  встановлені  ст.6  ЗУ  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  запроваджуються  у  2006 р.  поетапно,  за  результатами  виконання  бюджету  у  першому  півріччі,  у  порядку,  визначеному  Кабінетом  Міністрів  України  за  погодженням  з  Комітетом  Верховної  Ради  України  з  питань  бюджету,  однак  ніякого  нормативного  документа   Кабінетом  України не  прийнято.

 

 Дію  ст. 6  зазначеного  Закону  було  зупинено  на  2007 рік  згідно  із  п.12 ст. 71  ЗУ  «Про  державний  бюджет  України  на  2007 рік». Статтею  111  ЗУ  «Про  державний  бюджет  України  на  2007 рік»  встановлено,  що  у  2007 р.  підвищення  до  пенсії  відповідно  до  ст. 6  ЗУ  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  виплачується  особам,  які  є  інвалідами /крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  ЗУ  «Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального  захисту»/,  у  розмірі  50%  від  розміру  надбавки, встановленої  для  учасників  війни.

    Разом  з  тим  рішенням  Конституційного  Суду  України  від  9  липня  2007 р. № 6-рп/2007 /справа  про  соціальні  гарантії  громадян/  визнано  такими,  що  не  відповідають  Конституції  України  /є  неконституційними/  положення  п.12  ст.71  ЗУ  «Про  державний  бюджет України  на  2007 рік,  яким  зупинено  на  2007 рік  дію  ст. 6  ЗУ  «Про  соціальний  захист  дітей  війни,  з  урахуванням  ст. 11  цього  Закону.

 

 

  Визначення  мінімального  розміру  пенсії  за  віком  надано  лише  в  ст. 28  ЗУ  «Про  обов'язкове   державне  пенсійне  страхування».   Відповідно  до  ч.1 цієї статті    мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  за наявності  у  чоловіків  25,  а  у  жінок -  20  років страхового  стажу  встановлюється  у  розмірі  прожиткового  мінімуму  для  осіб,  які  втратили  працездатність.  При  цьому  ч.3  цієї статті  встановлено,  що  мінімальний  розмір  пенсії  за  віком,  встановлений  абзацом  першим,  застосовується  виключно  для  визначення  пенсій,  призначених  за  цим  Законом.  Тому  підвищення  пенсії  дітям  війни   в  2007 році   не  виплачувалось /крім  інвалідів/,  оскільки  вимагало  законодавчого  врегулювання.

            Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

            Відповідно до ч.ч.2,4,6 ст.9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Якщо міжнародним договором,   згода на обов'язковість яких надана ВР   України, встановлені інші правила, ніж ті,    що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

            У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначається, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акта з позиції відповідності Конституції України і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

            Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.50 р.(ратифікована Верховною Радою України 17.07.97) передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

            Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та /або/ за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Отже, у такому випадку законом «Про внесення змін до ЗУ « Про Державний  Бюджет України на 2006р.», «про Державний Бюджет України на 2007р»,  та « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» припиняється на певний строк правового регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних, соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Внаслідок зупинення на певний час дії ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму /ч.3 ст.46 Конституції України/, та порушується гарантоване у статті 48 Конституції  України право кожного на достатній життєвий рівень.

            Крім того, Закон про Державний бюджет України, як правовий акт, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України   -    він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватись інше /додаткове/ правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено в ч.3 ст.27 Бюджетного Кодексу України.

            Таким чином, суд не може застосовувати ст.110 ЗУ»Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006рік», п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а керується Конституцією, як актом прямої дії.

           

 

            Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

            Суд знаходить поважними доводи позивачки про пропуск строку позовної давності,  починаючи  з   часу  винесення   Конституційним  Судом  України   рішення  від  9.07.2007 р., оскільки   дане  рішення  було  опубліковане   лише   в   окремих   періодичних  виданнях,  не   доступних  для  широкого    загалу,    і   про  порушення  свого  права  позивачка  дізналась   лише   із   засобів  масової  інформації,  зокрема  телебачення,   і вважає, що строк  для  звернення  до  суду  пропущено   з  поважних  причин.

 

         Разом  з  тим  суд  вважає,  що  позов  підлягає  частковому  задоволенню.  

 

Так,  позивачка   ОСОБА_1  просить  стягнути  на  її  користь   недоплачену  соціальну  допомогу  за  період   з  2006  по  2007 роки.

 

      Встановлено,  що    в  Законі  України  «Про  державний  бюджет на  2006 р.»   було зупинено  дію  ст.  6  ЗУ  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  мотивуючи  тим, що    передбачалося,  що  пільги  дітям  війни,  встановлені  ст.6  ЗУ  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  запроваджуються  у  2006 р.  поетапно,  за  результатами  виконання  бюджету  у  першому  півріччі,  у  порядку,  визначеному  Кабінетом  Міністрів  України  за  погодженням  з  Комітетом  Верховної  Ради  України  з  питань  бюджету,  однак  ніякого  нормативного  документа   Кабінетом  України не  прийнято,  дане  положення  не  було  оскаржено,  а  тому   у  задоволенні  позову  в  частині  за  2006 рік   слід  відмовити.

   Що  стосується   виплати   вказаних  пільг   у  2007 році,  то   хоча   Законом  про  бюджет  на  2007 р.»   також  зупинено  дію  ст.  6  ЗУ  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  то   слід   застосувати  рішення  Конституційного  Суду  України   від  9.07.2007 р.,  яким  визнано  неконституційною  цю  норму,  а  тому   суд  вважає,  що    позов    підлягає  частковому  задоволенню,  виходячи  з  того,  що    з  врахуванням    прожиткового  мінімуму,  встановленого  державою,  починаючи  липня  по  вересень 2007 р.,  прожитковий  мінімум становив  406 грн.,/406 х 3 х 30%/= 1218 грн,    а  з  жовтня  по  грудень  2007 р.- 411 грн.,  /411 х  30% х 3/ = 1233 грн.

 

  Остаточна  сума,  що  підлягає  виплаті,  становить   2451 грн./1233+1218/.

 

            На  підставі  вищенаведеного,  керуючись  ст. ст. 8,9,12,163  Кодексу  адміністративного  судочинства  України,  суд 

 

                                                        П О С Т А Н О В И В  :

 

           Позов  ОСОБА_1  до  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Путильському  районі  про  стягнення    недоплаченої   щомісячної  державної  соціальної  допомоги    задовольнити частково.

 

            Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з    липня    2007  року.

 

            Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Путильському районі провести   доплату  до  пенсії  ОСОБА_1  за    період   з  липня  2007 року  по  31  грудня  2007 року       2451/дві  тисячі   чотириста  п»ятдесят  одну   /  грн. 

                 

 

    Заяву  про  апеляційне  оскарження  постанови  може  бути  подано  до  Львівського  апеляційного   адміністративного    суду   через  Путильський  районний  суд  протягом  десяти  днів  з  дня  проголошення  постанови,  а  апеляційну  скаргу - протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви  на  апеляційне  оскарження.

 

 

                                 С У Д Д Я                                                        Л.Р.МАКОВІЙЧУК