КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа№ 910/21245/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар Шевченко Я.А.

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача: Кучерявий Д.В.;

від відповідача: Попович К.Ю.; Вороніна Н.Ю.;

від третьої особи: не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Атолл Холдінг"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.11.2014р.

у справі №910/21245/13 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Унікредит Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Атолл Холдінг"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " Євро Лізинг"

про стягнення 17 849 247,34 грн., 3 408 037,22 дол. США,

166 431,02 євро

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Атолл

Холдінг"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Унікредит Банк"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю " Євро Лізинг"

про визнання договору поруки припиненим

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Унікредит Банк" (далі - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства "Атолл Холдінг" (далі - відповідач за первісним позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю " Євро Лізинг" заборгованості за кредитним договором №101-СВ від 27.03.2008р., укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", 20 295 645,94 грн., 3 408 037,22 дол. США, 166 431,02 Євро, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що борг виник внаслідок неналежного виконання відповідачем за первісним позовом, як поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" за договором поруки №101-СВ/SUR від 27.03.2008р., своїх грошових зобов'язань перед позивачем (том справи - 1, аркуші справи - 6-13).

В процесі судового розгляду позивач за первісним позовом неодноразово уточняв свої вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013р.(том справи - 3, аркуші справи - 58-59) Товариство з обмеженою відповідальністю " Євро Лізинг" було виключено зі складу відповідачів у справі №910/21245/13.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення вищевказаних вимог заперечував і подав до Господарського суду міста Києва зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства "Унікредит банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про визнання договору поруки №101-СВ/SUR від 27.03.2008р. припиненим (том справи - 1, аркуші справи - 132-135).

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/21245/13 від 09.12.2013р. в задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі, зустрічний позов задоволено повністю (том справи - 3, аркуші справи - 61-67).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. було скасовано, первісний позов задоволено в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовлено (том справи - 3, аркуші справи - 254-270).

Окрім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. (том справи - 3, аркуші справи - 162-164), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (далі - третя особа за первісним позовом).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2014р. (том справи - 4, аркуші справи - 79-83) рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. було скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва. При цьому в своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив про те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином розглянуто питання щодо підсудності наведеної справи, з огляду на порушення справи про банкрутство відносно одного з відповідачів на момент порушення провадження у господарській справі №910/21245/13, а також ухвалою місцевого господарського суду від 09.12.2013р. виключено зі складу відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", що суперечить ст. 65 Господарського процесуального кодексу України.

В своїй постанові Вищий господарський суд України надав наступні вказівки: при визначенні підсудності розглядуваного спору прийняти до уваги процесуальний статус Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", по відношенню до якого порушено справу про банкрутство; при вирішенні спору стосовно вимог про стягнення з поручителя заборгованості за основними зобов'язаннями, з метою з'ясування обставин справи та надання поручителю права на захист своїх інтересів, пов'язаних з порукою, залучити до участі розгляді справи боржника за основним зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки; з'ясувати обставини щодо звернення банку із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг".

Під час нового розгляду справи позивач за первісним позовом просив суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - том справи - 4, аркуші справи - 165-168) стягнути з відповідача за первісним позовом наступну заборгованість за кредитним договором №101-СВ від 27.03.2008р.:

- 17 849 247,34 грн. (з них: 11 882 073,62 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 3 602 216,28 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами, 2 364 957,44 грн. - неустойка);

- 3 408 037,22 дол. США (з них: 2 731 264,11 дол. США - заборгованість по тілу кредиту, 232 955,45 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами, 443 817,66 дол. США - неустойка);

- 166 431,02 євро (з них: 133 996,56 євро - основний борг, 11 467,58 євро - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 20 966,88 євро - неустойка).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що третя особа, як позичальник за кредитним договором №101-СВ від 27.03.2008р., укладеним з позивачем за первісним позовом, неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості. Відповідач за первісним позовом є поручителем третьої особи за договором поруки №101-СВ/SUR від 27.03.2008р., але за зверненням позивача не виконав своїх договірних зобов'язань.

Відповідач проти первісного позову заперечував, наголошуючи на тому, що підстави для стягнення з нього, як поручителя за договором №101-СВ/SUR від 27.03.2008р., заборгованості третьої особи за кредитним договором №101-СВ від 27.03.2008р. відсутні, оскільки порука відповідача є припиненою.

Третя особа заперечувала проти вимог первісного позову, зазначаючи про те, що справа №910/21245/13 має бути скерована за підсудністю до Господарського суду Хмельницької області, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (третьої особи за первісним позовом). Окрім того, третя особа наголошувала на тому, що у вищезгаданій справі про банкрутство, було зменшено на 5 515 412,60 грн. розмір неустойки, який може бути стягнуто за порушення строків виконання боржником своїх грошових зобов'язань за кредитним договором, що в свою чергу має преюдиційне значення для справи №910/21245/13.

Вимоги зустрічного позову про визнання договору поруки №101-СВ/SUR від 27.03.2008р. припиненим обґрунтовані тим, що в названому правочині не було визначено строку дії поруки, а тому при вирішенні питання про припинення взаємних обов'язків контрагентів слід застосовувати положення ст. 559 Цивільного кодексу України. Зважаючи на те, що позивач за первісним позовом, як кредитор, не звернувся у 6-місячний строк після настання строку виконання основного зобов'язання до поручителя, порука є припиненою.

Позивач за первісним позовом (відповідач-1 за зустрічним позовом) заперечував наявність підстав для визнання договору поруки №101-СВ/SUR від 27.03.2008р. припиненим, наголошуючи на наступному:

- сторонами в договорі поруки №101-СВ/SUR від 27.03.2008р. було визначено, що договір припиняє свою дію тільки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором або поручителем за цим правочином;

- оскільки ані боржником, ані поручителем свої зобов'язання виконано не було, підстави для визнання спірного правочину припиненим відсутні;

- вимоги про визнання договору поруки припиненим не відповідають передбаченим чинним законодавством способам захисту прав та інтересів;

- в зустрічному позові неправильно визначено дату припинення договору поруки.

Третя особа за первісним позовом (відповідач-2 за зустрічним позовом) вимоги зустрічного позову підтримала у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. у справі №910/21245/13 первісний позов було задоволено, стягнуто з відповідача (за первісним позовом) на користь позивача (за первісним позовом) 17 849 247,34 грн., з яких борг по тілу кредиту в сумі 11 882 073,62 грн., заборгованість по відсотках в сумі 3 602 216,28 грн., неустойка в розмірі 2 364 957,44 грн.; 3 408 037,22 дол. США (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 53 675 304,79 грн.), з яких заборгованість по тілу кредиту в сумі 2 731 264,11 дол. США (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 43 016 382,78 грн.), заборгованість по процентам в сумі 232 955,45 дол.США (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 3 668 960,74 грн.) та неустойка в сумі 443 817,66 дол. США (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 6 989 961,27 грн.); 166 431,02 євро (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 3 256 611,19 грн.), з яких 133 996,56 євро - заборгованість по тілу кредиту (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 2 621 955,31 грн.), заборгованість про процентам в сумі 11 467,58 євро (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 224 389,96 грн.) та неустойка в сумі 20 966,88 євро (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 410 265,92 грн.) та судовий збір в розмір в сумі 68 820,00 грн. В задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. у справі №910/21245/14 та направити матеріали справи до місцевого господарського суду, який прийняв рішення, для виконання ним вимог ч.1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи у Господарському суді міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.02.2015р.

06.02.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.

09.02.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» надійшла заява, в якій суд повідомлявся про те, що 17.11.2014р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено відомості про припинення діяльності Публічного акціонерного товариства "Унікредит Банк" (позивача за первісним позовом) шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк». З урахуванням наведеного, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» просило залучити його до участі у справі як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Унікредит Банк". На підтвердження викладеного, до заяви було додано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 18.11.2014р. Окрім того, в заяві було викладено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання представнику Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» можливості ознайомитись з матеріалами справи та підготуватися до судового розгляду.

В судове засідання 09.02.2015р. з'явилися представник відповідача за первісним позовом, третьої особи та Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015р., на підставі ст. ст. 25, 77 Господарського процесуального кодексу України, було здійснено заміну позивача за первісним позовом у справі №910/21245/13 Публічне акціонерне товариство «Унікредит Банк» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк». Розгляд справи відкладено на 03.03.2015р.

03.03.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: від позивача за первісним позовом - відзив на апеляційну скаргу; від відповідача за первісним позовом - заява про заміну відповідача-1 за зустрічним позовом - Публічного акціонерного товариства "Унікредит Банк" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк".

В судове засідання 03.03.2015р. з'явилися представники сторін.

Представники відповідача за первісним позовом підтримали заяву про заміну відповідача за зустрічним позовом - Публічного акціонерного товариства "Унікредит Банк" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк".

Представник позивача за первісним позовом також підтримав вищевказану заяву відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було здійснено заміну відповідача-1 за зустрічним позовом у справі №910/21245/13 Публічне акціонерне товариство «Унікредит Банк» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

В судовому засіданні 03.03.2015р. представник відповідача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. у справі №910/21245/14 та направити матеріали справи до місцевого господарського суду, який прийняв рішення, для виконання ним вимог ч.1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.03.2015р. представник позивача за первісним позовом заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи в судове засідання 03.03.2015р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, суд визнав за можливе розглядати справу у відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 03.03.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін за первісним позовом, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне.

27.03.2008р. між позивачем за первісним позовом, як банком, та третьою особою за первісним позовом, як позичальником, було укладено кредитний договір №101-СВ (далі - Кредитний договір), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) банк надає позичальнику кредитну лінію довгостроковий інвестиційний кредит з загальною сумою кредиту у 12 000 000 євро з можливістю отримувати грошові кошти в доларах США, Євро та з терміном кредиту до 30.04.2013р. Кредит надається з метою фінансування/рефінансування придбання нових автомобілів, вантажних автомобілів, будівельних та важких машин, складського обладнання (далі - предмет лізингу) для надання в фінансовий лізинг (том справи - 1, аркуші справи - 21-30).

В п.4.1 Кредитного договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється позичальником на кредитний рахунок, визначений в п.11.1 договору. Кожна частка погашається щомісячними рівними частинами на дати сплати відсотків, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому така частка надана. Сума, належна до погашення кожного місяця щодо кожної частки, визначається як сума відповідної частки, що визначена у відповідній заявці на отримання частки, поділена на кількість платежів, належних до сплати протягом терміну дії такої частки. При цьому, сума погашення кожної частки не може перевищувати величину щомісячного лізингового платежу за відповідним договором лізингу.

В розділі 5 Кредитного договору передбачено порядок нарахування відсотків і визначення відсоткового періоду, згідно з п.п.5.1, 5.2.1, пп."а", "b" п.5.3, п.5.4 якого позичальник сплачує банку відсотки за отримані та непогашені частки, якщо інше не передбачено договором. Відсотки сплачуються за відсотковою ставкою, визначеною у п.5.2 договору, та повинні нараховуватись щодо кожної частки, що залишається непогашеною з дати надання частки до дати фактичного погашення частки або до дати повернення частки (за відповідними рішеннями банку згідно з умовами цього договору). При розрахунку відсотків за кожний відсотковий період останній день відсоткового періоду виключається з розрахунку. Відсотки розраховуються на підставі фактичної кількості календарних днів, коли частка (кредит) є непогашеною, та року з 360 днів.

Відсоткова ставка для кожної частки визначається в залежності від категорії відповідних договорів лізингу відповідно до наступного:

- для часток, що надаються на купівлю предмету лізингу для подальшої передачі в лізинг за договорами лізингу нульової категорії, відсоткова ставка складається з: для часток у доларах США (і) маржі 6,5% річних та (іі) ставки EURIBOR для відповідної тривалості відсоткового періоду; для часток у євро (і) маржі 6,5% річних та (іі) ставки EURIBOR для відповідної тривалості відсоткового періоду;

- для часток, що надаються на купівлю предмету лізингу для подальшої передачі в лізинг за договорами лізингу першої категорії, відсоткова ставка складається з: для часток у доларах США (і) маржі 6,75% річних та (її) ставки EURIBOR (відповідно до валюти частки) для відповідної тривалості відсоткового періоду; для часток у євро (і) маржі 6,75% річних та (іі) ставки EURIBOR для відповідної тривалості відсоткового періоду;

- для часток, що надаються на купівлю предмету лізингу для подальшої передачі в лізинг за договорами лізингу другої категорії, відсоткова ставка складається з: для часток у доларах США (і) маржі 7,0% річних та (іі) ставки EURIBOR (відповідно до валюти частки) для відповідної тривалості відсоткового періоду; для часток у євро (і) маржі 7,0% річних та (іі) ставки EURIBOR для відповідної тривалості відсоткового періоду.

Відсотковий період встановлюється тривалістю 1 місяць. При цьому, перший відсотковий період за кредитом починається в дату надання першої частки та закінчується на найближчу дату сплати відсотків; наступний відсотковий період за кожною часткою починається в останній день попереднього відсоткового періоду та закінчуватиметься на найближчу дату сплати відсотків.

Нараховані відсотки щодо кожної частки за кожен відсотковий період сплачуються позичальником на відповідну дату сплати відсотків по закінченню такого відсоткового періоду на визначений в Кредитному договорі рахунок (або інший рахунок, який банк вважає за відповідний).

Згідно з п.6.4 Кредитного договору в разі несплати позичальником в належний термін будь-якої суми за цим договором, позичальник сплачує банку неустойку, що належить до сплати в останній робочий день кожного календарного тижня (якщо інше не погоджено з банком) на рахунок, визначений банком, з простроченої суми за період з дати настання платежу до дати фактичної оплати за ставкою, яка складається з: для заборгованості, що належить до сплати в доларах США та євро, відповідно до умов договору - (і) 10% річних та (іі) ставки LOBOR як визначено банком; для заборгованості, яка належить до сплати у гривнях - (і) подвійної облікової ставки Національного банку України та (іі) 15% річних. Сплата неустойки не звільняє позичальника від виконання зобов'язань позичальника відповідно до мов цього договору.

Відповідно до п.9.1 Кредитного договору в забезпечення зобов'язань позичальника за договором позичальник забезпечує надання банку наступного: заставу предметів лізингу, придбання яких фінансується/рефінансується за рахунок кредиту; заставу майнових прав, в тому числі, прав грошової вимоги за договорами лізингу в частині планів лізингу щодо предметів лізингу, придбання яких фінансується/рефінансується за рахунок кредиту, у формі та змістом прийнятним для банку; порука відповідача за первісним позовом на загальну суму кредиту плюс відсотки та інші комісійні, що передбачені цим договором. У формі та за змістом, прийнятними для банку.

В п.11.11 Кредитного договору передбачено, що останній набуває чинності на дату його підписання належним чином та зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Протягом 2009-2013 років між сторонами Кредитного договору було укладено низку додаткових угод до нього, згідно з якими, серед іншого, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру кредитної лінії, строку її дії та валюти отримання кредиту (том справи - 1, аркуші справи - 34-89).

Так, згідно з додатковою угодою №21 від 29.07.2011р. загальну суму кредиту було зменшено до 3 387 900 євро з можливістю отримувати грошові кошти в доларах США, євро та гривні та з терміном дії кредиту до 10.04.2013р. (том справи - 1, аркуші справи - 65-66).

27.03.2008р. між позивачем за первісним позовом, як банком, третьою особою за первісним позовом, як боржником, та відповідачем за первісним позовом, як поручителем, було укладено договір поруки №101СВ/SUR (далі - Договір поруки), за умовами якого (п.п.1.1-1.3, пп."а" п.2.2) відповідно до Кредитного договору №101-СВ від 27.03.2008р. (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до нього, і разом з усіма додатками до останнього), укладеного між банком та боржником, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити банку за його першою вимогою всі необхідні платежі за Кредитним договором, зокрема, погасити кредит загальною сумою 12 000 000 євро і терміном кредиту до 30.04.2013р., та сплатити відсотки, комісійні та інші платежі, що належать до сплати позичальником відповідно до умов Кредитного договору, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено Кредитним договором. Поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені у п.1.1 договору, якщо йому надіслана банком письмова вимога, протягом 2 робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки банку, вказані у вимозі. Поручитель згоден, що його зобов'язання за цим договором є безумовним та не залежить від можливості примусового стягнення за Кредитним договором, або відсутності будь-якої дії банку щодо стягнення за Кредитним договором, або відмови банку від примусового стягнення за будь-яким положенням Кредитного договору, або від отримання будь-якого рішення суду проти позичальника або будь-якої дії, яка б могла звільнити поручителя від відповідальності за цим договором. Поручитель, зокрема, зобов'язаний відповідати перед банком за виконання зобов'язань позичальника, що вказані у Кредитному договорі у тому ж обсязі, що і й позичальник та виконувати будь-які та всі інші умови цього договору (том справи - 1, аркуші справи - 90-92).

В п.3.9 Договору поруки передбачено, що останній вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором або поручителем за Договором поруки.

На виконання умов Кредитного договору позивач за первісним позовом надав третій особі кредит у розмірі і строки, погоджені в додаткових угодах до Кредитного договору. Однак третя особа, в порушення своїх договірних зобов'язань, не повернула позивачу за первісним позовом кредитні кошти, що призвело до виникнення заборгованості, яка за розрахунком позивача складає 11 882 073,62 грн., 2 731 264,11 дол. США та 133 996,56 євро.

Вказаний розмір заборгованості було визнано третьою особою в додатковій угоді №40 від 13.12.2012р. до Кредитного договору (том справи - 1, аркуш справи - 86).

Окрім того, позивач за первісним позовом зазначав про порушення третьою особою своїх зобов'язань по своєчасному внесенню процентів за користування кредитними коштами, в результаті чого утворилась заборгованість 3 602 216,28 грн., 232 955,45 дол. США та 11 467,58 євро.

За порушення третьою особою за первісним позовом своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором в частині повернення кожної окремої частки кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, за кожний розрахунковий період позивач за первісним позовом нарахував неустойку на кожну з часток кредиту у наступних розмірах: 2 364 957,44 грн., 443 817,66 дол. США та 20 966,788 євро.

28.10.2013р. позивач за первісним позовом направив третій особі та відповідачу за первісним позовом вимогу №08-6-186/67-2/388 від 25.10.2014р. про погашення заборгованості третьої особи за Кредитним договором (том справи - 1, аркуші справи - 17-20).

Однак звернення позивача за первісним позовом було залишено без належного реагування. Борг погашений не був ані позичальником, ані поручителем, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом звернувся за захистом своїх прав та інтересів до Господарського суду міста Києва.

Натомість відповідач за первісним позовом вважає, що в Договорі поруки не було визначено строку дії поруки, у зв'язку з чим в даному випадку підлягає застосуванню ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 4 якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Оскільки позивач за первісним позовом, як кредитор, не звернувся у шестимісячний строк після настання строку виконання основного зобов'язання до поручителя, відповідач за первісним позовом вважає, що порука є припиненою.

З урахуванням наведених обставин, відповідач за первісним позовом звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою, в якій він просив визнати Договір поруки припиненим.

Місцевий господарський суд задовольнив первісний позов у повному обсязі, визнавши його вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. В задоволенні зустрічного позову було відмовлено у зв'язку з його невмотивованістю.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

По первісному позову

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Кредитного договору позивач за первісним позовом надав, а третя особа за первісним позовом прийняла кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (том справи - 2, аркуші справи - 31-278) та не заперечується учасниками судового процесу.

Однак третя особа за первісним позовом неналежним чином виконувала свої договірні зобов'язання перед позивачем за первісним позовом в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування цими коштами, що призвело до виникнення заборгованості.

Вимога позивача за первісним позовом №08-6-186/67-2/388 від 25.10.2014р. про погашення заборгованості за Кредитним договором була залишена третьою особою за первісним позовом без виконання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 554, 556 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом, як солідарний боржник, на підставі Договору поруки, укладеного з позивачем за первісним позовом та третьою особою, зобов'язався безвідклично та безумовно погасити кредит загальною сумою 12 000 000 євро з терміном дії до 30.04.2013р. та сплатити відсотки, комісійні та інші платежі, що належать до сплати третьою особою, як позичальником, відповідно до умов Кредитного договору, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено Кредитним договором.

Зокрема, згідно з п.п.1.2 Договору поруки поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені у п.1.1, якщо йому буде надіслана банком письмова вимога протягом 2 робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань.

Позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою №08-6-186/67-2/388 від 25.10.2014р. про погашення заборгованості третьої особи за Кредитним договором, але звернення позивача за первісним позовом було залишено без належного реагування. Заборгованість погашена не була.

Таким чином, в процесі судового розгляду було встановлено порушення третьою особою за первісним позовом порядку і строків виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості з повернення кредиту в розмірі 11 882 073,62 грн., 2 731 264,11 доларів США, 133 996,56 Євро та за нарахованими відсотками за користування кредитом у сумі 3 602 216,28 грн., 232 955,45 доларів США та 11 467,58 Євро.

Доказів, які б свідчили про належне виконання третьою особою та відповідачем за первісним позовом своїх договірних зобов'язань перед позивачем за первісним позовом або доказів відсутності боргу ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.6.4 Кредитного договору в разі несплати позичальником в належний термін будь-якої суми за цим договором, позичальник сплачує банку неустойку, що належить до сплати в останній робочий день кожного календарного тижня (якщо інше не погоджено з банком) на рахунок, визначений банком, з простроченої суми за період з дати настання платежу до дати фактичної оплати за ставкою, яка складається з: для заборгованості, що належить до сплати в доларах США та євро, відповідно до умов договору - (і) 10% річних та (іі) ставки LOBOR як зазначено банком; для заборгованості, яка належить до сплати у гривнях - (і) подвійної облікової ставки Національного банку України та (іі) 15% річних.

В своїх запереченнях проти первісного позову, третя особа наголошувала на тому, що підстави для стягнення неустойки у зазначених позивачем за первісним позовом розмірах відсутні, оскільки в межах провадження по справі про банкрутство третьої особи за первісним позовом (Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"), порушеного Господарським судом Хмельницької області, розмір неустойки, який може бути стягнуто за порушення строків виконання боржником своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором, зменшено на 5 515 412,60 грн., про що зазначено в ухвалі Господарського суду Хмельницької області у справі №924/1282/13 від 22.10.2014р. (том справи - 5, аркуші справи - 75-80).

Третя особа за первісним позовом вважає, що вищезгадана ухвала має преюдиційне значення для справи №910/21245/13 у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів врахувала заперечення третьої особи за первісним позовом і в процесі перегляду справи з цього приводу було з'ясовано наступне.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З наведеного випливає, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Крім того, судом також повинно бути визначено які саме правовідносини стали підставою для встановлення у відповідному судовому акті окремих обставин. Встановлена у рішенні суду преюдиція має змістовно співвідноситись з розглядуваними іншим судом обставинами спору. Слід також мати на увазі, що обставини, витлумачені одним суддею, можуть бути зовсім іншим чином оцінені у межах іншого провадження. Вказане обґрунтовується тим, що відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності (аналогічна правова позиція наведена в п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014р. у справі №924/1282/13 суд визнав вимоги банку в частині нарахування неустойки у розмірі 5 515 412,60 грн. необґрунтованими, оскільки в межах провадження справи про банкрутство під час розгляду заявлених Публічним акціонерним товариством "Унікредіт банк" грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" останнім було заявлено про застосування строків позовної давності відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України. Також Господарський суд Хмельницької області зазначив про порушення банком передбаченого в ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, ухвала Господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014р. у справі №924/1282/13 не має преюдиційного значення для господарської справи №910/21245/13, оскільки висновки Господарського суду Хмельницької області базуються на обставинах та документах, які відрізняються від тих, що розглядаються Господарським судом міста Києва у межах справи №910/21245/13.

Окрім того, заява про застосування строків позовної давності повинна заявлятись саме у межах тієї справи, під час прийняття рішення з якої таку заяву необхідно враховувати. Натомість в матеріалах справи №910/21245/13 відсутні заяви відповідача за первісним позовом або третьої особи за первісним позовом про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для здійснення розрахунку неустойки за первісним позовом з урахуванням строків позовної давності. Водночас, в даному випадку не вбачається можливим надання преюдиційного значення висновкам Господарського суду Хмельницької області в цій частині, оскільки, як уже зазначалося вище, у межах справи про банкрутство боржником відповідну заяву було надано, що і стало підставою для здійснення перерахунку штрафних санкцій з урахуванням положень ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ухвали Господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014р. у справі №924/1282/13 Публічним акціонерним товариством "Унікредит банк", всупереч ст. 232 Господарського кодексу України, було здійснено нарахування штрафних санкцій за період з 01.08.2011р. по 20.10.2013р., тобто за період, що перевищує шість місяців.

Натомість в господарській справі №910/21245/13 позивач за первісним позовом (Публічне акціонерне товариство "Унікредит банк") надав розрахунок неустойки, яка відповідає вимогам ст. 232 Господарського кодексу України.

З огляду на визначені Кредитним договором порядок, обсяги та термін внесення плати за користування кредитними коштами, факт прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами за кожний відсотковий період, який визначено в п.5.3 Кредитного договору, свідчить про наявність окремих порушень, за вчинення яких може бути нараховано пеню.

Колегією суддів враховано зауваження відповідача за первісним позовом та третьої особи щодо розрахунку неустойки, здійсненого позивачем за первісним позовом. Однак зведення позивачем за первісним позовом свого розрахунку у таблицю з кінцевим сумарним визначенням розміру неустойки, яка підлягає стягненню, є лише способом викладення позивачем своїх математичних операцій та алгоритму нарахування та ніяким чином не дає підстав для визначення судом строків нарахування штрафних санкцій шляхом обрання початкової дати нарахування за перше порушення, яке міститься у першому рядку таблиці та останньої дати, що зазначена у розрахунку зовсім на інше грошове зобов'язання, яке зазначається перед зведенням кінцевої суми.

Нарахування штрафних санкцій здійснювалось позивачем за первісним позовом з урахуванням кожного окремого випадку порушення третьою особою за первісним позовом своїх зобов'язань по своєчасному поверненню кредитних коштів, а також внесення процентів за користування кредитом. При цьому, за кожне з порушень не нараховувалась неустойка з перевищенням законодавчо визначеного граничного шестимісячного строку.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, в даному випадку відсутні підстави стверджувати, що розрахунок штрафних санкцій позивачем за первісним позовом здійснено з період з 01.08.2011р. по 20.10.2013р., як це здійснено ним в межах справи про банкрутство. Тобто суд не може приймати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014р. по справі №924/1282/13 як таку, що носить преюдиційний характер в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

За розрахунком позивача за первісним позовом, який перевірений судом, з відповідача підлягає стягненню неустойка у розмірі 2 364 957,44 грн., 443 817,66 доларів США та 20 966,88 Євро.

Водночас, судом враховано, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті у мотивувальній частині рішення необхідно навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення (аналогічна правова позиція наведена в п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" та в постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р.).

З урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на дату винесення судового рішення у даній справі, тобто на 12.11.2014р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню:

- 17 849 247,34 грн., з яких борг по тілу кредиту в сумі 11 882 073,62 грн., заборгованість по відсотках в сумі 3 602 216,28 грн., неустойка в розмірі 2 364 957,44 грн.;

- 3 408 037,22 дол. США (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 53 675 304,79 грн.), з яких заборгованість по тілу кредиту в сумі 2 731 264,11 дол. США (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 43 016 382,78 грн.), заборгованість по процентам в сумі 232 955,45 дол.США (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 3 668 960,74 грн.) та неустойка в сумі 443 817,66 дол. США (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 6 989 961,27 грн.);

- 166 431,02 Євро (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 3 256 611,19 грн.), з яких 133 996,56 євро - заборгованість по тілу кредиту (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 2 621 955,31 грн.), заборгованість про процентам в сумі 11 467,58 євро (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 224 389,96 грн.) та неустойка в сумі 20 966,88 євро (що станом на 12.11.2014р. еквівалентно 410 265,92 грн.).

По зустрічному позову:

Відповідач за первісним позовом просив суд визнати припиненим Договір поруки №101-СВ/SUR від 27.03.2008р., наголошуючи на тому, що сторонами названого правочину не було визначено строк дії поруки.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що позивач за первісним позовом, як кредитор, не звернувся у шестимісячний строк після настання строку виконання основного зобов'язання до відповідача за первісним позовом, як поручителя, у зв'язку з чим порука є припиненою відповідно до ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Підстави для припинення зобов'язання наведені в главі 50 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Припинення поруки визначене в ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно з якою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З вищенаведеного вбачається, що діюче законодавство передбачає додаткові підстави припинення поруки, серед яких правила обмежувальних строків (шестимісячного та тривалістю в один рік), які вступають в дію лише у разі, якщо договором поруки не встановлено строк дії поруки, а основним договором не визначено строк виконання основного зобов'язання.

Як уже зазначалося вище, зустрічний позов ґрунтується на тому, що порука за Договором №101-СВ/SUR від 27.03.2008р. є припиненою на підставі ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами цього договору не було визначено строку дії поруки.

З цього приводу необхідно зазначити, що відповідно до положень ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Тобто, строк дії господарського договору є його істотною умовою, а враховуючи, що змістом зобов'язання є права і обов'язки сторін, то поняття "строк договору" та "строк дії договору" є тотожними. Водночас необхідно зважати на те, що строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли (аналогічна правова позиція наведена в п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного кодексу та Господарського кодексу України").

В п.3.9 Договору поруки передбачено, що останній вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором або поручителем за цим договором.

Відповідач за первісним позовом не зазначив жодної правової норми, діючого законодавства, яка б зобов'язувала контрагентів під час укладення договору поруки обмежити його строк визначенням конкретної дати, чи кількості днів, місяців, років. В даному конкретному випадку строк дії поруки визначений шляхом встановлення терміну, протягом якого порука є дійсною до повного виконання зобов'язань, що повністю відповідає вищезгаданим нормам ст. 180 Господарського кодексу України і виключає застосування до спірних правовідносин встановленого в ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що визначення сторонами однієї з суттєвих умов договору, яка передбачає припинення зобов'язань за договором поруки лише в разі виконання боржником своїх зобов'язань по Кредитному договору чи поручителем за Договором поруки, яким наведені зобов'язання забезпечуються, відповідає законодавчо закріпленому принципу свободи договору.

До того ж, укладаючи правочин (в даному випадку Договір поруки) та скріплюючи його підписом уповноваженої особи і печаткою товариства, презюмується, що сторона фактично була обізнана щодо всіх умов договору та обсягів своїх зобов'язань, які на підставі нього виникають, а укладення такого правочину було направлено на настання дійсних правових наслідків.

В процесі судового розгляду було встановлено, що у спірних правовідносинах дії сторін дійсно були направлені на забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором перед позивачем за первісним позовом (банком) в частині повернення кредитних коштів та внесення плати (процентів) за користування кредитом. Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про укладення Договору поруки всупереч волі відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) або наявності у нього будь-яких зауважень під час укладення договору в частині визначення строку дії взаємних прав та обов'язків сторін (листування, протоколи розбіжностей, тощо).

Таким чином, сторонами Договору поруки було погоджено строк його дії шляхом визначення моменту, до якого він зберігає чинність, а саме до моменту виконання забезпеченого зобов'язання.

Інших обставин, які б свідчили про припинення Договору поруки в зустрічному позові не наведено.

Колегією суддів враховано посилання відповідача за первісним позовом та третьої особи на практику Вищого господарського суду України. Однак вказана практика не змінює суті висновків місцевого господарського суду у даній конкретній справі про правомірність визначення строку Договору поруки до моменту виконання основного зобов'язання.

До того ж, судові рішення (акти) Вищого господарського суду України не є джерелом права України і при прийнятті рішення по справі суд повинен у кожному конкретному випадку оцінювати всі надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, що і було зроблено Господарським судом міста Києва під час вирішення спору у справі №910/21245/13.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного суду апеляційної інстанції не надано.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що доводи позивача за первісним позовом про обраний відповідачем за первісним позовом неналежний спосіб захисту шляхом визнання Договору поруки припиненим є безпідставними, оскільки вказані вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору, а тому заявлення відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) вимог про припинення договору поруки відповідає нормам ст. 16 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову.

Згідно зі ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

На виконання вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2014р. у справі №910/21245/13, місцевим господарським судом було з'ясовано наступне.

У позивача за первісним позовом відсутні майнові претензії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" в межах справи №910/21245/14, у зв'язку з чим в даному випадку відсутня доцільність у зміні процесуального статусу вказаного товариства та розгляді до нього вимог, які на стадії вирішення справи місцевим господарським судом пред'являлися та підтримувалися позивачем за первісним позовом до іншого відповідача, а саме до Приватного акціонерного товариства "Атолл Холдінг" (відповідача за первісним позовом).

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що оскільки предметом спору за первісним позовом є стягнення з Приватного акціонерного товариства "Атолл Холдінг", як поручителя, заборгованості за Кредитним договором, боржником за яким виступає Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", то участь останнього у справі в процесуальному статусі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом відповідає нормам ст. 555 Цивільного кодексу України та ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

За зустрічним позовом у даній справі розглядаються вимоги про визнання припиненим Договору поруки, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Унікредит Банк", Приватним акціонерним товариством "Атолл Холдінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг". Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" має виступати саме в процесуальному статусі відповідача, як сторона спірного правочину та особа, до якої Приватне акціонерне товариство "Атолл Холдінг" заявило та підтримало зустрічний позов.

Окрім того, первісний позов підтримано саме до Приватного акціонерного товариства "Атолл Холдінг" (відповідача за первісним позовом), місцезнаходженням якого є: м. Київ, пр-т. Перемоги, 67, у зв'язку з чим колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що розгляд вимог первісного позову саме Господарським судом міста Києва повністю відповідає положенням чинного Господарського процесуального кодексу України.

Як уже зазначалося вище, позивач за первісним позовом не підтримав майнові вимоги до особи, відносно якої Господарським судом Хмельницької області було порушено справу про банкрутство, тобто до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", у зв'язку з чим в даному конкретному випадку направлення справи на підставі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду Хмельницької області, в провадженні якого знаходиться вищезгадана справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", не відповідає нормам чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.10.2013р. було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг". Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розгляд зустрічних позовних вимог, які заявлено, в тому числі й до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, господарським судом, у провадженні якого знаходиться справа за первісним позовом, відповідає приписам Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Доводи апеляційної скарги відповідача за первісним позовом не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача за первісним позовом (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Атолл Холдінг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. у справі №910/21245/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/21245/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков