УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2015 року м. Львів Справа № 876/6705/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БІЛЯ РАТУШІ» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року по справі № 819/360/13-а за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БІЛЯ РАТУШІ» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про визнання незаконними дій та бездіяльності,
ВСТАНОВИВ:
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БІЛЯ РАТУШІ» (далі - ОСББ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати незаконною бездіяльність відповідача по здійсненню контролю за будівництвом магазинів з офісами за адресою: АДРЕСА_1, та визнати незаконними дії відповідача щодо видачі дозволів на виконання будівельних робіт від 15 серпня 2007 року № 1078 та від 15 березня 2010 року № 92-01/10.
Позов обґрунтовувало посиланням на те, що відповідач протиправно не здійснював контролю за виконанням будівельних та ремонтних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1, що проводились в момент існування заборони на проведення будівництва за рішенням суду та після закінчення дії дозволу на проведення будівельних робіт на зазначеному об'єкті.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ОСББ подало апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві, а також на те, що судом першої інстанції не враховано, що один із забудовників ОСОБА_1 помер до видачі дозволів на виконання будівельних робіт, а відповідно не міг звертатись із заявами про їх отримання. Крім того зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що до повноважень ДАБК належав контроль за виконанням технічних умов по перенесенню газопроводу до будинку АДРЕСА_2, що нею зроблено не було.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15 серпня 2007 року управлінням містобудування та архітектури обласної інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської обласної державної адміністрації видано фізичним особам-підприємцям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дозвіл № 1078 на виконання будівельних робіт з будівництва магазинів з офісними приміщеннями по АДРЕСА_1, терміном дії до серпня 2008 року.
15 березня 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області видано дозвіл ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на виконання будівельних робіт № 92-01/10 з будівництва магазину з офісними приміщеннями по АДРЕСА_1, строком дії на 1 квартал 2011 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дозвіл на виконання будівельних робіт від 15 серпня 2007 року № 1078 виданий управлінням містобудування та архітектури обласної інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської обласної державної адміністрації, яка ліквідована та не є відповідачем в даній справі; що дозвіл на виконання будівельних робіт від 15 березня 2010 року № 92-01/10 був виданий відповідачем правомірно, оскільки були відсутні підстави для відмови у його видачі; що відповідачем в межах наданих йому повноважень здійснено державний контроль за дотриманням державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт з будівництва магазину з офісними приміщеннями по АДРЕСА_1.
Однак, розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції не врахував, що вимоги про визнання незаконними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області щодо видачі дозволів на виконання будівельних робіт від 15 серпня 2007 року № 1078 та від 15 березня 2010 року № 92-01/10 по будівництву магазинів з офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 заявлені позивачем до суду після спливу строку звернення до суду.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В даному випадку позивач дізнався про наявність оскаржуваних дозволів безпосередньо після їх прийняття, про що свідчать неодноразові звернення до органів прокуратури, відповіді на які містяться в матеріалах справи, та звернення з позовом до суду про усунення фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкод в користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2, шляхом демонтажу будівлі.
До суду з даним позовом позивач звернувся лише 14 лютого 2013 року, тобто після спливу річного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та не навів обставин щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, встановивши, що позовна заява в частині позовних вимог про визнання незаконними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області щодо видачі дозволів на виконання будівельних робіт від 15 серпня 2007 року № 1078 та від 15 березня 2010 року № 92-01/10 по будівництву магазинів з офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 подана до суду після спливу річного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та без викладу обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, суд першої інстанції повинен був залишити вказаний позов в цій частині без розгляду, а не розглядати його по суті заявлених вимог.
Що стосується позовної вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо здійснення контролю за будівництвом магазинів з офісами за адресою: АДРЕСА_1, що заявлена в межах строку звернення до суду, то слід зазначити наступне.
Так, згідно зі статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року N 553(далі - Порядок).
Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Також вказаним Порядком визначені підстави для проведення вказаних перевірок.
Позивачем не зазначено, в чому саме, на його думку, полягає бездіяльність відповідача, яка з перевірок не була ним проведена в межах строку звернення з даним позовом.
Крім цього, в матеріалах справи наявна відповідь відповідача від 05 грудня 2012 року № 01-15/2589 на звернення ОСОБА_6 з приводу перевірки будівництва магазинів-офісів в АДРЕСА_1, якою останнього було поінформовано про проведення позапланової перевірки зазначеного об'єкта, результатами якої встановлено, що ОСОБА_7 самовільно виконала будівельні роботи з влаштування пандуса з відхиленням від затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації, за що ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не допущено порушень вимог чинного законодавства при здійсненні контролю за будівництвом магазинів з офісами за адресою: АДРЕСА_1, відтак, в цій частині позов задоволенню не підлягає.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувану постанову в частині позовних вимог про визнання незаконними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області по видачі дозволів на виконання будівельних робіт від 15 серпня 2007 року № 1078 та від 15 березня 2010 року № 92-01/10 необхідно скасувати, а адміністративний позов в цій частині залишити без розгляду. Щодо решти позовних вимог, то доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги в цій частині без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БІЛЯ РАТУШІ» задовольнити частково, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року по справі № 819/360/13-а в частині позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БІЛЯ РАТУШІ» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про визнання незаконними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області щодо видачі дозволів на виконання будівельних робіт від 15 серпня 2007 року № 1078 та від 15 березня 2010 року № 92-01/10 по будівництву магазинів з офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 - скасувати та залишити без розгляду позовну заяву в цій частині.
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
Д.М. Старунський