ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015Справа №910/611/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бекон-Інвест-Агро"

До Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії"

Про розірвання (зміну) договору

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Кобцева М.О. - представник (дов. № 18-11/14 від 18.11.2014 р.)

від відповідача Корнієнко Л.В. - представник (дов. № б/н від 21.05.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бекон-Інвест-Агро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про розірвання (зміну) договору.

Позовні вимоги щодо розірвання договору поруки № 2 від 08.08.2013 р. обґрунтовані істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні вказаного договору, а саме проведенням на сході України широкомасштабної антитерористичної операції із залученням Збройних сил України. Таким чином, оскільки позивач, адреса місцезнаходження якого є м. Донецьк, не в змозі отримувати поштову кореспонденцію, а сторони договору поруки № 2 від 08.08.2013 р. у п. 6.8. передбачили, що вирішення будь-яких спорів відносно такого договору повинно відбуватись у Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», позивач буде не повідомлений про час та місце розгляду спору у третейському суді, у зв'язку з чим просить суд розірвати третейську угоду, укладену між позивачем та відповідачем, що викладена у п. 6.8. договору поруки № 2 від 08.08.2013 р. шляхом виключення п. 6.8. з договору.

15.01.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача заяву про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд:

- Заборонити Публічному акціонерному товариству «Дочірній банк Сбербанку Росії» ( код ЄДРПОУ 25959784;01601, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 46) передавати на розгляд постійно діючому Третейському суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого Третейського суду 15.03.2013р., видане Державною реєстраційною службою України) будь-які справи, заяви, позови, вимоги, що виникають з договору поруки № 2 від 08.08.2013 р.(далі за текстом-Договір) за яким Позивач виступив поручителем по зобов'язаннях, що випливають за договором про відкриття кредитної лінії № 20-Н/13/66/КЛ-КБ від 08.08.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротех»; чи у зв'язку з цим договором, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, зверненням стягнення на предмет застави, а також з будь-яких інших питань, що стосуються цього договору.

- Заборонити Постійно діючому Третейському суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого Третейського суду 15.03.2013р., видане Державною реєстраційною службою України) приймати та/або розглядати будь які справи, заяви, позови, вимоги, що виникають з договору поруки № 2 від 08.08.2013 р.(далі за текстом-Договір), за яким Позивач виступив поручителем по зобов'язаннях, що випливають за договором про відкриття кредитної лінії № 20-Н/13/66/КЛ-КБ від 08.08.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротех»: чи у зв'язку з цим договором, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, зверненням стягнення на предмет застави, а також з будь-яких інших питань, що стосуються цього договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2015 р. порушено провадження у справі № 910/611/15-г та призначено розгляд справи на 02.02.2015 р.

Представник відповідача у судове засідання 02.02.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин та у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 02.03.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.03.2015 р. подав суду відзив на позов із викладеними запереченнями проти позовних вимог.

В свою чергу позивач в даному судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі, а також просив суд задовольнити подану 15.01.2015 р. заяву про забезпечення позову.

Розглянувши у судовому засіданні 02.03.2015 р. клопотання позивача про забезпечення позову суд відмовляє в його задоволенні з таких підстав.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, а також, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. за № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Разом з тим, з огляду на те, що рішення суду, предметом якого є розірвання договору, не передбачає стадії виконання, оскільки у разі задоволення позову, договір є розірваним з дати набрання рішенням законної сили, суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову у зв'язку з необґрунтованістю.

В судовому засіданні 02.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2013 між Публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бекон-Інвест-Агро» (поручитель) укладено Договір поруки № 2 (Договір), відповідно до умов якого поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати за виконання основного договору (Договору про відкриття кредитної лінії № 20-Н/13/66/КЛ-КБ від 08.08.2013) за боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех»), а також за будь-якого нового боржника, в разі переведення боргу боржника на іншу особу чи припинення боржника в обсязі, визначеному статтею 2 Договору поруки № 2 від 08.08.2013.

Пунктом 6.8 Договору поруки № 2 від 08.08.2013 сторони погодили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього Договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного Договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрації постійного діючого третейського суду від 15.03.2013р., видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua. При цьому, Сторони Договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» є остаточними і обов'язковими з дати їх винесення. Умови Договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього Договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні вказаного Договору поруки № 2 від 08.08.2013, а саме проведенням на сході України широкомасштабної антитерористичної операції із залученням Збройних сил України. Таким чином, оскільки позивач, адреса місцезнаходження якого є м. Донецьк, не в змозі отримувати поштову кореспонденцію, а сторони договору поруки № 2 від 08.08.2013 р. у п. 6.8. передбачили, що вирішення будь-яких спорів відносно такого договору повинно відбуватись у Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», позивач буде не повідомлений про час та місце розгляду спору у третейському суді, у зв'язку з чим просить суд розірвати третейську угоду, укладену між позивачем та відповідачем, що викладена у п. 6.8. Договору поруки № 2 від 08.08.2013 р. шляхом виключення п. 6.8. з договору.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що згідно зі ст. 51 Регламенту Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» третейський суд направляє сторонам повідомлення про день, час та місце проведення засідання Третейського суду не пізніше, ніж за 10 днів до такого засідання. При цьому повідомлення направляється за останнім відомим місцем проживання чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення, телеграмою, телефонограмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, у тому числі шляхом вручення.

Таким чином, відповідач зазначає про різноманітність засобів повідомлення позивача про дату та час розгляду справи третейським судом, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України «Про третейські суди», для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (ст. 2 Закону України «Про третейські суди»).

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Одним зі способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

Обґрунтовуючи підстави позовних вимог, позивач зазначає про існування обставин, вказаних у статті 652 Цивільного кодексу України, які передбачають право сторони на розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України).

Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору, вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови. 1) В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане - є першою умовою. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні або зміні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги у момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати або змінити договір, покладатися на ускладнення. 2) Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Тобто, події, які викликають ускладнення не могли стороною бути розумно прийняті до уваги. 3) Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором. 4) Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може бути слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

За результатами аналізу зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що така обставина, як місцезнаходження позивача в зоні проведення антитерористичної операції та ймовірність у зв'язку з цим неналежного повідомлення третейським судом позивача про час та місце розгляду справи, не може бути підставою для розірвання третейської угоди, викладеної в Договорі поруки № 2 від 08.08.2013 (п. 6.8), оскільки відсутні всі умови, обов'язковість яких наведена в ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Так, дійсно, суд вважає, що сторони в момент укладення вказаної третейської угоди не могли передбачити, що настануть обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не може усунути; із договорів та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.

Разом з тим, враховуючи вищевикладені положення норм Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про третейські суди», суд дійшов висновку, що позивач безпідставно вважає, що виконання третейської угоди, викладеної в Договорі поруки № 2 від 08.08.2013 (п. 6.8), може порушити співвідношення майнових інтересів сторін і позбавити позивача того, на що він розраховував при їх укладенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 122-5 Господарського процесуального кодексу України, рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, зокрема, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Згідно з ч. 1 статті 122-10 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, зокрема, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

У статті 56 Закону України «Про третейські суди», яка визначає порядок видачі виконавчого документа, зазначено, що компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Тобто, підставою для скасування рішення третейського суду та відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду є, зокрема, неповідомлення належним чином учасника судового процесу про призначене засідання третейського суду. Таким чином, позивач не позбавлений можливості у разі неповідомлення його належним чином про розгляд справи третейським судом скористатися процесуальними можливостями, які визначені ч. 2 ст. 122-5 та ч. 1 статті 122-10 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу на забезпечення позивачем явки уповноваженого представника у судові засіданні у даній справі, а отже, беручи до уваги також подане в процесі розгляду справи клопотання про надсилання поштової кореспонденції представнику за адресою: м. Київ, пр. Ю. Гагаріна 12/1, кв. 78, враховуючи місцезнаходження третейського суду (м. Київ), суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами відсутність у нього можливості завчасного повідомлення третейського суду щодо порядку належного його повідомлення, в тому числі через уповноважених представників, про час та місце третейського розгляду, зокрема, шляхом направлення телефонограм чи у інший спосіб.

Таким чином, позивачем не доведено обґрунтованої вірогідності порушення його процесуальних прав у випадку виконання третейської угоди та неможливості завчасно вжити усіх заходів щодо попередження таких порушень при дотриманні принципів добросовісності та розумності при всій турботливості та обачності, які в порядку ст. 652 ЦК України від позивача вимагаються, а отже останнім не доведено існування істотної зміни обставин після укладення спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, у зв'язку з чим суд відмовляє у позові.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 10.03.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева