ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 908/5476/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Савченко Б.Г. (довіреність №19/3-02/34, від 24.02.2015 року), Новік В.М. (довіреність №19-11/165, від 24.12.2014 року),

відповідача - Храброва А.М. (довіреність №12/01/2015, від 12.01.2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№457З/1-12) та відповідача (вх.№461З/1-12) на рішення господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі №908/5476/14,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" м. Вінниця,

про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі №908/5476/14 (суддя Сушко Л.М.) позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено.

Позивач з рішенням господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі №908/5476/14 не погодився частково. Подав апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі №908/5476/14 змінити. Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі №908/5476/14 та зобов'язати ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" передати ПАТ "Державний ощадний банк України" ключі від нежитлових будівель загальною площею 70030,8 кв. м., що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи 85, стягнути з ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" сплачений за подання цієї апеляційної скарги судовий збір.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема суд при прийнятті рішення не вирішив питання про передачу ключів від предмету іпотеки, що в свою чергу унеможливлює реалізувати повноваження власника у повному обсязі.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції також не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення, прийнятим з порушенням норм процесуального права. Просить скасувати повністю рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2014 року у справі №908/5476/14, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" до ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності - відмовити, судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, до договори, які стали підставою для задоволення позову, визнані в судовому порядку недійсними, що підтверджується заочим рішенням Київського районного суду м. Донецька від 26.05.2014 року.

Враховуючи те, що апеляційні скарги позивача та відповідача подані на одне і те ж саме рішення господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про об'єднання двох скарг в одне апеляційне провадження.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай», в якому просить апеляційну скаргу на рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2014 року у справі № 908/5476/14 залишити без задоволення.

В судовому засіданні розпочатому 04.03.2015 року оголошувалася перерва до 11.03.2015 року.

Після перерви представник відповідача надав клопотання (вх. №3865, від 10.03.2015 року), в якому просить розгляд справи відкласти на інший день. Представники позивача заперечували проти заявленого клопотання.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що відповідно до вимог статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

В судовому засіданні 04 березня 2015 року судом заслухані пояснення сторін щодо двох апеляційних скарг, досліджено докази по справі, будь-яких клопотань від відповідача не надходило. Після перерви колегія суддів продовжила розгляд справи з тієї стадії, на якій оголошена перерва. Заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з наданням додаткових доказів, відповідач не обґрунтував, що це за докази, неможливість їх подання суду першої інстанції та під час розгляду справи та в суді апеляційної інстанції.

Згідно із пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Враховуючи явку представника відповідача в судове засіданні, а також достатність доказів у матеріалах справи, колегія суддів вважає за можливе завершити розгляд апеляційних скарг у даному судовому засіданні, за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача а також дослідивши доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2011 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" - банк та ТОВ "ТК "Урожай" - позичальник укладено договір кредитної лінії № 26-15-09/11 (кредитний договір).

У подальшому зміни та доповнення до кредитного договору вносились додатковими договорами № 1 від 27.12.2012 року, № 2 від 07.08.2012 року, № 3 від 21.09.2012 року, № 4 від 19.10.2012 року, № 5 від 21.03.2012 року, № 6 від 28.02.2014 року.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору, банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору (в редакції додаткового договору №4 від 19.10.2012 року), кредит надається у вигляді мультивалютної відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 19.10.2015 року.

Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 700000000,00 грн. (п. 2.3. договору в редакції додаткового договору №4 від 19.10.2012 року).

Згідно з п. п. 2.3.5.1. п. п. 2.3.5. п. 2.3. кредитного договору (в редакції додаткового договору №4 від 19.10.2012 року), сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування у межах 1-го та 2-го траншів кредиту в строки згідно з таким графіком:

Період кредитуванняДіючий ліміт кредитування, еквівалент гривень

З 05.08.2011 по 04.08.2014200000000,00

З 05.08.20140,00

Згідно з ппп. 2.3.5.2. пп. 2.3.5. п. 2.3. кредитного договору (в редакції додаткового договору №4 від 19.10.2012р.), сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування у межах 3-го та 4-го траншів кредиту в строки згідно з таким графіком:

Період кредитуванняДіючий ліміт кредитування, еквівалент гривень

З 05.08.2011 по 30.06.2014300000000,00

З 01.07.2014 по 31.07.2014200000000,00

З 01.08.2014 по 04.08.2014100000000,00

З 05.08.20140,00

Згідно з ппп. 2.3.5.3. пп. 2.3.5. п.2.3. Кредитного договору (в редакції додаткового договору №4 від 19.10.2012р.), сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування у межах 5-го траншу кредиту в строки згідно з таким графіком:

Період кредитуванняДіючий ліміт кредитування, еквівалент гривень

З 19.10.2012 по 19.09.2015200000000,00

З 20.09.2015 по 19.10.2015100000000,00

З 20.10.20150,00

Банком зі свого боку були виконані зобов'язання за кредитним договором по наданню кредитних коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками по банківським рахункам, що містяться в матеріалах справи.

Пунктом 2.7. кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним:

Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 14,25 % річних, яка маже бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором (п.п. 2.7.1. п. 2.7. кредитного договору).

Проценти нараховуються факт/360 на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як один повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається (п.п.2.7.2. п. 2.7. кредитного договору).

Відповідно до п.п. 2.7.1.1. пп. 2.7.1.2. п. 2.7. кредитного договору (в редакції додаткового договору № 4 від 19.10.2012), проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі наступної процентної ставки: За користування кредитними коштами по кредиту в гривнях: що надаються в рамках 1-го, 2-го, 5-го траншів: 18 % річних; що надаються в рамках 3-го та 4-го траншів: 14,25 %. За користування кредитними коштами по кредиту в доларах США - 11 % річних. Які можуть бути встановлені в інших розмірах в порядку, визначеному цим договором.

Підпунктом 2.7.3 п. 2.7. кредитного договору визначено, що нараховані з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше 4-го числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Підпунктом 2.7.4. п. 2.7. кредитного договору (в редакції додаткового договору № 4 від 19.10.2012 року) встановлено, що у випадку порушення зобов'язань позичальника, встановлених пунктами 5.3.5., 5.3.7. та 5.3.18. цього договору за користування кредитними коштами банк встановлює процентну ставку: За користування кредитними коштами по кредиту в гривнях: що надаються в рамках 1-го, 2-го, 5-го траншів: 19 % річних; що надаються в рамках 3-го та 4-го траншів: 16,25 %. За користування кредитними коштами по кредиту в доларах США - 12 % річних.

Підпунктом 2.9.1. п. 2.9. кредитного договору (в редакції додаткового договору №6 від 28.02.2014р.) встановлено, що погашення зобов'язань позичальника здійснюється в такій послідовності: прострочені проценти за користування кредитом (у випадку, якщо прострочення буде мати місце); прострочена Основна сума боргу за кредитом (у випадку, якщо прострочення буде мати місце); сплата прострочених комісійних винагород, які не надійшли у строки, визначені цим договором (якщо прострочення буде мати місце); строкові нараховані проценти за користування кредитом; комісійні винагороди за кредитом, визначені цим договором; пеня за непогашення у строк основної суми боргу за кредитом (якщо непогашення суми буде мати місце); пеня за непогашення у строк процентів (якщо непогашення суми буде мати місце); інші платежі та/або штрафні санкції, що будуть належати до сплати відповідно до умов цього договору; строкова основна сума боргу за кредитом.

Згідно підпункту 3.3.1. п. 3.3. кредитного договору банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором).

Після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов'язаний не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору) (пп..3.3.2. п.3.3.кредитного договору).

Відповідно до пп. 3.4.1. п. 3.4. кредитного договору, підставою для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) є виписки з рахунків, відкритих у банку для обліку заборгованості позичальника за цим договором по кредиту, нарахованих процентів та інших платежів.

Підпунктом 5.3.2 п. 5.3 кредитного договору передбачено, що позичальник точно в строки, обумовлені цим договором, зобов'язаний погашати кредит та своєчасно у визначені цим договором сплачувати плату (проценти) за користуванням кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до пп. 7.1.1. п. 7.1 кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми платежу за кожний день прострочення.

Згідно п. 10.1. кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

У зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору, вимогою ПАТ "Державний ощадний банк України" від 01.04.2014 р. № 26/3-06/580-3450, яка отримана ТОВ "ТК "Урожай" 07.04.2014 р., відповідача було повідомлено про необхідність дострокового повернення кредиту. Одночасно банком було направлено позичальнику вимогу про усунення порушення зобов'язань (в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку") № 26/3-06/579-3451 від 01.04.2014 р., яка отримана ТОВ "ТК "Урожай" 07.04.2014 р.

Проте, до теперішнього часу вимоги банку ТОВ "ТК "Урожай" не виконано, заборгованість не погашена.

Станом на 28.11.2014 рік позичальник має прострочену заборгованість за кредитним договором, розмір якої становить: у гривні - 760657943,20грн, з яких: заборгованість за кредитом - 497000000,00 грн.; загальна заборгованість за процентами - 135838000 грн.; загальна заборгованість за комісіями - 8933,73 грн.; загальна заборгованість за штрафними санкціями - 127811009,47 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ПАТ "Державний ощадний банк України" - іпотекодержатель та ТОВ "ТК "Урожай" - іпотекодавець укладено договір іпотеки № 484/31/6-1 від 02.09.2011 (далі -за текстом договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрований в реєстрі за № 2329, предметом вказаного договору іпотеки є об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі (пп.1.2.1. п.1.2. договору іпотеки) та земельні ділянки (пп. пп. 1.2.2, 1.2.3, 1.2.4 п.1.2. договору іпотеки), що розташовані за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 85, згідно наступного переліку (надалі - "предмет іпотеки"):

Об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі:

№ п/пНайменування будівлі або спорудиЛітера № за планом земельної ділянкиЗагальна площа, кв.м

1кузня1149,4

2приміщення ЦРП2247,2

3гідрозавод32 773,80

4будівля дистиляції41 219,80

5будівля транспортного цеху6196,7

6лабораторія МЕЦа, Кр.УГОЛ7783,6

7механічна майстерня8218,2

8олійнозливна № 1957,6

9олійновагова9а20,4

10заправочна станція109

11заправочна станція (склад)10а86,3

12центральний матеріальний склад11989,5

13відстойник12100

14насосна1321

15підстанція №1 МЕЦ14110,2

16центральний тепловий пункт №134 (об'єкт незавершеного будівництва)15420,2

17участок розщеплення соапстока16648,8

18АБК транспортного цеху (об'єкт незавершеного будівництва)171 489,00

19склад шроту181 413,90

20мазутна станція1945,9

21навіс для солі20358,8

22склад хімічних речовин212 274,50

23насосна станція фекальних вод2299

24автопавільйон2358,8

25склад для зберігання газових балонів245,8

26вбиральня МЕЦ2510,4

27олійнозливна №326192,5

28сарай будівничо-господарського цеху28496,5

29компресорна станція3043

30кислотна насосна3127,7

31постачання водообігу32480,7

32склад моделей, ремонтні та підсобні приміщення з/д цеху33257,8

33градирна установка МЕЦа3442,7

34автовагова (60 т)35173,5

35битовка складу шроту36161,3

36будівля складу ПММ378,9

37будівля складу ПММ37а40,7

38насосна станція фекальних вод38110

39будівля начальника охорони та майстерня електроцеху4053,4

40склад4129

41ливарний цех42273,1

42будівля цеху з виробництва та розфасовки рослинних олій431 001,10

43основне бензосховище МЕЦа4442,6

44будівля олійнозливної №2 та з/д ваги4549,5

45насосна45а36,3

46насосна №345б11,3

47насосна №545в15,6

48насосна №1 - вагова45г91,2

49насосна45д12,3

50центральна лабораторія46517,5

51заводоуправління471 015,30

52ремонтно-механічний цех481 981,60

53парокотельний цех492 790,70

54автовагова (30 т)508,3

55пункт охорони515,6

56пункт охорони524,5

57будівля електроцеху та вагової531 154,40

58пункт охорони5432,5

59склад обладнання та майданчик для металопрокату551 421,20

60олійноекстракційний цех568 169,20

61приміщення для автотранспорту57710,4

62галерея подачі насіння58862,6

63приймальне обладнання для насіння із залізничних вагів, вежа складу насіння59432,4

64сушилка6219,1

65будівельний цех-пилорама62а146,6

66будівельний цех63380,9

67тарний цех641 089,20

68гараж (об'єкт незавершеного будівництва)65677,3

69приміщення для автотранспорту (об'єкт незавершеного будівництва)66917,4

70гараж (об'єкт незавершеного будівництва)67676,1

71будівля повітряної компресорної68891,9

72АБК автотранспорту691 533,80

73пожежна частина та ПВК70474,8

74склад лісу7125,5

75господарський блок72317,8

76розділочне підсобне господарство72а58,5

77льох72б15,3

78барабанна сушилка насіння731 481,90

79елеватор насіння748 540,50

80будівля електролізної751 326,30

81склад гідроцеху76381,9

82будівля лурги77834,7

83розпилювальна78177,7

84цех рафінації олії792 923,90

85склад мила801 322,80

86цех фасування олії812 985,10

87миловарний завод, будівля БРЖ825 332,50

88склади84217,4

89пункт охорони8533,2

90сховище86684

91ворота будівлі складу ПММІ

92огорожа будівлі складу ПММ2

93мазутозбірник будівлі складу ПММ3

94металеві заправочні будівлі складу ПММ4

95огорожа бензосховища МЕЦа5

96естакада зливу бензосховища МЕЦа6

97ворота бензосховища МЕЦа7

98автоперекидний комплекс8

99градирна установка9

Земельні ділянки:

1. Земельна ділянка (кадастровий номер 1414100000:01:008:0047), яка розташована за адресою Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, 85, загальною площею 25,8488 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А-Б - землі ПП "Строймеханік", Б-В, И-К, М-Н, О-П, Р-А - землі Слов'янської міської ради, В-Г - землі ТОВ "Промислово-торгова компанія "ВЕЛЕС", Г-Д - землі ВАТ "Содовий завод", Д-Е, Ж-И - землі ТОВ "Реактив", Е-Ж- землі Слов'янської міської ради, К-Л - землі ЗАТ "Самоцвіти", Л-М, Н-О - землі ДП "Донецька залізниця", П-Р - землі ТОВ "Ліміт".

2. Земельна ділянка (кадастровий номер 1414100000:01:008:0048), яка розташована за адресою Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, 85, загальною площею 0,0149га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради.

3. Земельна ділянка (кадастровий номер 1414100000:01:008:0009), яка розташована за адресою Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, 85, загальною площею 1,9041 га, рекреаційного призначення (для обслуговування спортивних та фізкультурно-оздоровчих полів та майданчиків для футболу), що знаходиться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради.

Відповідно до пп. 3.1.4. п .3.1. договору іпотеки, іпотекодержатель самостійно встановлює порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно пп. 3.1.6. п. 3.1. договору іпотеки в разі порушення іпотекодавцем умов кредитного договору та/або умов цього договору, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою за цим договором, а якщо вимога не була задоволена, незалежно від настання строку виконання зобов'язання, звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.2 договору іпотеки передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання та/або у випадках невиконання іпотекодавцем обов'язків за цим договором, а також у інших випадках, передбачених законодавством, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному цим договором.

Пункт 6.1 договору іпотеки визначає, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених цим договором та законодавством, в тому числі у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов зобов'язання (повністю або частково), зокрема, але не виключно, якщо в строки, встановлені кредитним договором, іпотекодавець не поверне (повністю або частково) іпотекодержателю суму кредиту, та/або не сплатить проценти за користування кредитом, та/або не сплатить комісії та/або іншу заборгованість, платежі, неустойки (пені, штрафи), що передбачені та/або випливають із зобов'язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов'язання, що складає зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій/запевнень або будь-який документ, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявляться (стануть) недійсними.

При настанні зазначених у першому абзаці п. 6.1 договору іпотеки випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення зобов'язання та/або зобов'язань, передбачених договором іпотеки, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом зазначеного тридцяти денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договору іпотеки.

Відповідно до пп.. 6.2.1. п. 6.2 договору іпотеки, за вибором іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема за рішенням суду.

Відповідно до ппп. 6.2.3.1. пп. 6.2.3. п. 6.2. договору іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та цим договором іпотеки. Вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що на розсуд іпотекодержателя може або дорівнювати договірній вартості предмета іпотеки або буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі висновку незалежного експерта суб'єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем самостійно.

Згідно п. 11.1 договору іпотеки, цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

В силу статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виконання позивачем своїх зобов'язань по договору та надання відповідачеві кредитних коштів підтверджується матеріалами справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення умов кредитного договору та приписів чинного законодавства України зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом не виконав. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по кредитному договору, позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на майно, що є предметом договору іпотеки та визнання права власності на це майно.

Як зазначено в п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", у силу частини другої статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

За приписами ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із положенням ч. 1 ст. 573 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За приписами ст. 589 ЦК України визначає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідності до вимог ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом; у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Підпунктом 4.4.2. п. 4.4 постанови Пленуму визначено, що у застосуванні приписів статей 33, 37, 38 Закону України "Про іпотеку" господарським судам необхідно мати на увазі таке.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачити: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

У разі встановлення у договорі такого способу звернення стягнення, як набуття права власності на предмет іпотеки, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України, має право завернутися до суду з відповідним позовом.

В пп. 4.4.4. п.4.4. постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

Відповідно до звітів Експерта про незалежну оцінку вартості та про експертну грошову оцінку від 05 грудня 2014 року (ТОВ "Укрспецексперт" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16042/14 від 18 лютого 2014 року, кваліфікаційне свідоцтво ФДМУ № 1841, державне реєстраційне свідоцтво № 31302794, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, офіс 1) вартість предметів іпотеки за договором іпотеки №484/31/6-1 від 02.09.2011р., який був укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрований в реєстрі за № 2329, станом на 01 грудня 2014 року загалом становить 122510500,00 грн. (сто двадцять два мільйони п'ятсот десять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), а саме: вартість будівель і споруд загальною площею 70 030,80 кв.м, що знаходяться за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, 85, станом на 01 грудня становить 105084400,00 грн. (сто п'ять мільйонів вісімдесят чотири тисячі чотириста грн.. 00 коп.); вартість земельної ділянки (кадастровий номер 1414100000:01:008:0047) загальною площею 25,8488 га, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, 85, станом на 01 грудня 2014 року становить 16072800,00 грн. (шістнадцять мільйонів сімдесят дві тисячі вісімсот грн. 00 коп.); вартість земельної ділянки (кадастровий номер 1414100000:01:008:0048) загальною площею 0,0149 га, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, 85, станом на 01 грудня 2014 року становить 11700,00 грн. (одинадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.); вартість земельної ділянки (кадастровий номер 1414100000:01:008:0009) загальною площею 1,9041 га, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, 85, станом на 01 грудня 2014 року становить 1341600,00 грн. (один мільйон триста сорок одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що зобов'язання за договором кредиту відповідачем не виконані, до теперішнього часу заборгованість не погашена, у зв'язку з чим станом на 28.11.2014 рік позичальник має прострочену заборгованість за кредитним договором, розмір якої становить: у гривні - 760657943,20грн, з яких: заборгованість за кредитом - 497000000,00 грн.; загальна заборгованість за процентами - 135838000 грн.; загальна заборгованість за комісіями - 8933,73 грн.; загальна заборгованість за штрафними санкціями - 127811009,47 грн.

Таким чином, зобов'язання по кредитному договору не припинилися, а оскільки договір іпотеки укладено сторонами для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, то не припинилася і дія договору іпотеки.

Разом з тим, суд першої інстанції задовольняючи позов не дослідив питання щодо застосування до спірних правовідносин Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», зокрема статті 9 щодо заходів щодо збереження майна, що знаходиться в іпотеці.

Суд апеляційної інстанції враховуючи приписи статті 99 ГПК України усуває цей недолік, який не потяг за собою прийняття неправильного рішення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належать громадянам України або юридичним особам - суб'єктам малого та середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотеко держателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку».

Частиною 3 статті 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правових форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквіваленту 50 мільйонів євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Відповідно до балансу (фінансовий звіт) на 31.12.2013 року на підприємстві відповідача середня кількість працівників складає 893 (том 7 а.с. 103-104). Річний дохід відповідача перевищує суму, визначену в статті 55 ГК України, що підтверджується Звітом про фінансові результати за 2013 рік (том 7 а.с. 105-106).

Такі обставини дають підстави колегії суддів дійти висновку, що на час розгляду справи відповідач є суб'єктом великого підприємництва, а відповідно на спірні правовідносини не поширюється дія ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Так в обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що він не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Проте таке твердження не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та спростовується відповідними доказами по справі.

Ухвали господарського суду Запорізької області про порушення провадження у справі від 04.12.2014 року та про відкладення розгляду справи від 08.12.2014 року були направлені за адресою місця реєстрації ТОВ "ТК "Урожай", вказаною у позовній заяві та зазначеною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 21022 м. Вінниця Вінницької області, вул. Тарногродського, 46.

Про отримання відповідачем ухвали господарського суду Запорізької області від 04.12.2014 року свідчить витяг з сайту Укрпошти, відповідно до якого адресатом поштове відправлення отримано особисто 09.12.2014 року. Також, відповідно до витягу з сайту Укрпошти ухвала господарського суду Запорізької області від 08.12.2014 року отримана ТОВ "ТК "Урожай" 12.12.2014 року (роздруківки вказаних витягів долучено до матеріалів справи том 9 а.с. 1-4).

Таким чином, відповідач належним чином був повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судового засідання.

Щодо посилання відповідача на заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 26.05.2015 року (том 9 а.с. 104-118), яким визнано недійсним договір іпотеки від 02.09.2011 року № 484/31/6-1, колегія суддів надаючи правову оцінку вказаному рішенню, дійшла висновку, що воно не набрало законної сили. Такий висновок ґрунтується на наступному.

Відповідно до ст. 233 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до статті 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Частиною 4 статті 231 УПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Таким чином, оскарженню відповідачем заочного рішення в апеляційному порядку передує перегляд за заявою відповідача такого заочного рішення судом, що його ухвалив.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Державний ощадний банк України» 05 червня 2014 року, в межах десятиденного строку встановленого ст. 228 ЦПК України, в рамках справи № 2/257/1604/14 подав заяву про перегляд заочного рішення від 26.05.2014 року, що підтверджується відміткою Київського районного суду м. Донецька, яка міститься на примірнику заяви банку (том 9 а.с. 89-93).

Посилання відповідача на ту обставину, що заочне рішення набрало законної сили, про що свідчить відмітка суду на заочному рішенні зроблена 06.06.2014 року, не може бути прийнято до уваги колегією суддів.

Колегія суддів виходить із того, що заочне рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені процесуальним законом. ЦПК України не містить правових норм, які б передбачали обов'язковість проставляння такої відмітки суду на рішенні та пов'язували б вступ рішення суду в закону силу саме з такою відміткою. В зв'язку з чим, наявність на рішенні суду відмітки про вступ його в силу, не є у даних спірних правовідносинах достатньою підставою для висновку, що рішення вступило в законну силу. Заява про перегляд заочного рішення суду подана 05.06.2014 року, а відповідно суддя міг не знати про надходження такої заяви. Перегляд заочного рішення не здійснено через обставини, які не залежать від сторін (зона АТО).

Відсутні також і правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги позивача, оскільки вимога про зобов'язання передати ключі від нежитлових приміщень не була предметом позову не заявлялася в суді першої інстанції та не розглядалася, що унеможливлює розгляд цієї вимоги в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, тому рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2014 року у справі №908/5476/14 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2014 року у справі №908/5476/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 12.03.15 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.